Рішення

від 22.09.2011 по справі 5/5007/34/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2011 р. Справа № 5/5007/34/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Маринченко І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 31.07.2011 р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (м.Горлівка Донецька область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 1763,43 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача - підприємця ОСОБА_2 на свою користь 1763,43 грн. заборгованості за договором поставки №678 від 05.02.2010 р.

В засіданні суду 25.08.2011 р. представником позивача подано уточнення позовних вимог (а.с.24), в яких зазначено, що за видатковою накладною №36412 від 11.11.2010 р. позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 5730,54 грн. Частково відповідачем оплачено отриману продукцію - в розмірі 3730,54 грн., а також повернуто товару на суму 958,08 грн.; заборгованість становить 1041,92 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 64,39 грн. пені, 99,69 грн. 24%річних, 36,47 грн. інфляційних та 520,96 грн. 50% штрафу.

В судовому засіданні 22.09.2011 р. позивач підтримав позовні вимоги повністю.

У зв"язку з нез"явленням в засідання суду представника відповідача ухвалою від 25.08.2011 р. розгляд справи було відкладено на 22.09.2011 р.

В засідання суду 22.09.2011 р. відповідач не з"явився, в судове засдіання не направив. Письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло.

При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

05.09.2011 р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу у справі - ОСОБА_2, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" (а.с.33-35).

Як вбачається з наявного у справі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В03 №360493 (а.с.20), а також свідоцтва №100263478 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.19) та паспорту (а.с.18), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 проживає за адресою: 10005, АДРЕСА_1.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні остання не скористалась.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 25.07.2011 р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір №678 поставки (а.с.11-14), за згідно п.1.1. якого постачальник зобов"язався передати, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно п.1.2. договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні -передачі кожної партії товару. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п.1.3. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних; вартість однієї партії товару являє собою вартість товару, являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. Загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

В пункті 3.1. договору обумовлено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця окремими парітями протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.3.4. договору, поставка товару здійснюється на умовах доставки товару транспортними засобами та за рахунок постачальника. Адреса доставки узгоджується сторонами під час узгодження заявки покупця.

Згідно пункту 3.6. договору, датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред"явлений до підпису під час приймання-передачі товару.

Розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії. Днем оплати є день зарахування грошових коштів на потчний рахунок постачальника (п.п.4.1., 4.4. договору).

Пунктом 6.3. договору визначено, що оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.

Відповідно до п.7.1. договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов"язаня відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції.

В пункті 7.2. договору встановлено, що:

- за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості (п.п.7.2.1.);

- у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов"язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків, по якій було порушено. Покупець, на вимогу постачальника, повинен повенрути йому товар, що не був оплачений, належним чином оформивши при цьому, необхідні для повернення документи, а також сплатити пеню, нараховану на вартість такого товару за період з дати виникнення заборгованості до дати повернення товару включно. Поверненню підлягає лише товар, що відповідає всім вимогам якості та строк придатності якого не закінчився.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 р., а відносно грошових зобов"язань - до повного їх виконання. Даний договір вважається автоматично пролонгованим строком на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах при відсутності письмового повідомлення про його припинення, направленого однією стороною іншій. Таке письмове повідомлення направляється другій стороні не пізніше ніж за один місяць до дати фактичного припинення (розірвання) даного договору.

На виконання даного договору, за видатковою накладною №36037/36412 від 11.11.2010р. позивач передав, а відповідач прийняв товару на загальну суму 5730,54грн. (а.с.25-26). В уточненнях позовної заяви (а.с.24) позивач зазначив дати та суми здійснених відповідачем проплат, з посиланням на номери платіжних документів, з якого вбачається, що всього, за період з 09.12.2010 р. по 25.02.2011 р. відповідачем слачено за отриманий по вищевказаній видатковій накладній товар - 3730,54 грн. Стосовно відсутності доказів часткової сплати боргу відповідачем позивач надав письмові пояснення (а.с.37), в яких зазначив, що позивач не може надати суду копії чеків, оскільки вони знаходяться на зберіганні в головній організації, яка знаходиться в м.Горлівка Донецької області. Судом приймаються до уваги вказані заперечення.

Крім того, за накладною на повернення №259 від 02.03.2011 р. відповідач повернув позивачу товару на суму 958,08 грн. (а.с.38). Тобто, всього погашено за накладною від 11.11.2010 р. - 4688,62 грн. Заборгованість складає 1041,92 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Підставою виникнення між сторонами прав та обов"язків є договір №678 поставки від 05.02.2010 р.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Аналіз наведених норм права та вищенаведених встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 1041,92 грн. заборгованості.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки №678.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, договором (п.7.2.1.) між сторонами обумовлено інший розмір відсотків річних, що підлягає сплаті покупцем у разі прострочення оплати - 24 % річних. Відповідно до зазначеної норми та умови договору, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 99,69 грн. 24% річних за період з 25.02.2011 р. по 14.07.2011 р., що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Перевіривши розрахунок інфляційних, заявлених позивачем відповідно до норми ст.625 ЦК України, господарський суд встановив, що інфляційні в розмірі 36,47 грн. є правомірно нарахованими, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, умовами договору (п.7.2.2) за порушення порядку оплати поставленого товару більше ніж на 10 днів сторони передбачили сплату відповідачем штрафу у розмірі 50% від суми поставки.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено прострочення виконання зобов"язання з оплати отриманого 11.11.2010 р. товару більше ніж на 10 днів (прострочення з 26.11.2010 р., враховуючи умови п.4.1. договору), то вимогу про стягнення з відповідача 520,96 грн. 50% штрафу від суми заборгованості заявлено позивачем повністю обгрунтовано, вказана сума штрафу підлягає стягненню на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 64,39 грн. пені, нарахованої за період з 25.02.2011 р. по 14.07.2011 р.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, відповідно до п.7.2.1. договору, сторони передбачили, що за порушення проведення оплати відповідач зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочки.

Слід зазначити, що частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, яка визначає порядок застосування штрафних санкцій, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку, іншого періоду нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено нормою ч.6 ст.232 ГК України, договором №678 не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи, що зобов"язання з оплати отриманої продукції за видатковою накладною від 11.11.2010 р. мало бути виконано в строк до 25.11.2010 р., тобто, період нарахування пені за прострочення оплати - з 26.11.2010 р. по 26.05.2011р., правомірно нарахованою, в межах заявленого позивачем періоду, є пеня, нарахована за період з 25.02.2011 р. по 26.05.2011 р., що становить 42,71 грн. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 42,71 грн., в решті позову щодо стягнення пені, а саме, 21,68 грн. пені - слід відмовити.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1041,92 грн. основного боргу, 42,71 грн. пені, 520,96 грн. штрафу, 99,69 грн. 24% річних, 36,47 грн. інфляційних. У позові щодо стягнення 21,68 грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, буд.2, ідентифікаційний код 36899012):

- 1041,92 грн. основного боргу,

- 42,71 грн. пені,

- 520,96 грн. штрафу,

- 99,69 грн. 24% річних,

- 36,47 грн. інфляційних,

- 100,75 грн. витрат з державного мита,

- 233,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові щодо стягнення 21,68 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 26.09.2011 р.

віддрук.прим.:

1- до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)