Рішення

від 12.09.2013 по справі 906/1047/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" вересня 2013 р. Справа № 906/1047/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 06.08.13р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікинг" (м.Миколаїв)

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 57875,42 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 57875,42 грн. заборгованості, з яких: 54298,40 грн. - основний борг, 594,21 грн. - 3% річних, 64,30 грн. - інфляційні, 2918,51 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення адресату відправлення 30.07.13р. (а.с. 24).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікинг" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (покупець/відповідач) було підписано договір №7 поставки (м'яса-сировини) (а.с. 12-14), відповідно до якого продавець зобов'язується передати належний йому товар (обвалене по ґатунку м'ясо, надалі - продукція) покупцю (п.п. 1.1. договору).

Покупець зобов'язується прийняти продукцію й оплатити згідно з умовами договору (п.п. 1.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2. договору кількість, асортимент, вартість продукції, визначенні у видатковій накладній

Згідно п.п. 1.4. договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

Також п.п. 2.3. покупець перераховує вартість продукції, передбачену п. 1.2, 1.4 цього договору згідно рахунку, на банківський рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту приймання продукції.

У разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та/або чинним законодавством України (п.п. 4.1. договору).

Пунктом 4.5. договору сторони узгодили, що за перевищення передбачених договором строків (п. 3.3.1. договору) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,05% вартості відвантаженої продукції за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.п. 5.1. договору).

21.02.13р. цими ж сторонами було підписано протокол розбіжностей, відповідно до якого в пункті 2.3. договору словосполучення "5 банківських днів" замінено на "7 банківських днів".

Позивач на виконання договору поставив відповідачу продукцію згідно видаткової накладної №РН-0000015 від 13.03.13р. (а.с. 16) на суму 76298,40 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав частково, а саме в сумі 22000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.18-22).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 54298,40 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 54298,40 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 2918,51 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 10-11), суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача сума 3% річних та інфляційних складає 594,21 грн. та 64,30 грн. відповідно.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Борисова, 4, ід. код 00443424)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікинг" (54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238/4 оф. 401, ід. код 38396475) 57875,42 грн. заборгованості, з яких: 54298,40 грн. - основний борг, 594,21 грн. - 3% річних, 64,30 грн. - інфляційні, 2918,51 грн. - пеня, а також 1720,50 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене: 17.09.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу згідно заяви (рек.);

3 - відповідачу (рек. з повід.)