Рішення

від 22.09.2015 по справі 906/1210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2015 р. Справа № 906/1210/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 30.07.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія-Нова"

до Приватного підприємства "Спецпромпостач - Житомир"

про стягнення 71195,23 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 71195,35грн. заборгованості, з яких: 38560,06грн. основний борг, 2972,82грн. 3% річних та 29662,35грн. інфляційні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позивача підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Надала довідку, відповідно до якої заборгованість відповідача не змінилась та становить 38560,06 грн. (а.с.46).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 10.08.2015р. на адресу суду повернулась ухвала господарського суду Житомирської області про порушення провадження у справі від 31.07.2015р., яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 39-41).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі від 31.07.2015р. направлялась відповідачу на адресу - м. Житомир, вул. Ватутіна,75, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.37-38).

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелодія-Нова" (позивач підрядник) та Приватним підприємством "Спецпромпостач" (замовник, відповідач) укладено договір №12 на виготовлення і монтаж виробів з профілю системи КТМ (а.с. 7-8).

За умовами п.1.1 Договору, замовник доручає та сплачує, а підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі взяти на себе виконання таких робіт: виготовляти та доставити конструкції, додаткові аксесуари (надалі - конструкції), та провести монтаж конструкцій, якщо це передбачено п.2.1.

Кількість конструкцій, додаткових аксесуарів зазначаються в додатку до цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість конструкцій становить 129260,00грн. Роботи по монтажу конструкцій сторони з договору виключили.

За умовами п.п. 2.2., 2.3 Договору, замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 50% вартості Договору в день підписання договору. Остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи в розмірі 50% від вартості Договору здійснюється замовником в день підписання акту здавання-прийняття робіт, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу конструкцій на загальну суму 129260,06 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000366 від 31.07.2012р., № РН-0000399 від 08.08.2012р., № РН-0000400 від 20.08.2012р., № РН-0000401 від 29.08.2012р., № РН-0000403 від 15.09.2012р., № РН-0000404 від 23.10.2012р., № РН-0000416 від 12.12.2012р. (а.с.17-23)

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманої продукції від позивача виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу 90700,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-52).

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, 11.09.2013р. за вих. № 09 позивачем на адресу відповідача направлявся лист-вимога про сплату заборгованості в розмірі 38560,00грн. (а.с.26). Вказану вимогу відповідачем отримано 19.09.2013р. (а.с.27).

Станом на час розгляду справи має місце заборгованість у розмірі 38560,00грн., що зокрема, підтверджується довідкою позивача від 22.09.2015р. (а.с. 46).

У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3 % річних в розмірі 2972,82грн. та 29662,35грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасника судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду на виготовлення і монтаж виробів з профілю системи КТМ №12 від 12.07.2012р.

Проаналізувавши умови договору, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а не договором підряду, оскільки позивачем здійснювалась лише поставка товару.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем будь-яких підрядних робіт за договором, що підтвердила і представник позивача в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом передплати в розмірі 50% від загальної вартості договору в день підписання договору, решту 50% вартості договору - в день підписання акту здавання-прийняття робіт.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем попередньої оплати в рамках укладеного договору.

За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити, отриманий від позивача товар, після його прийняття.

Згідно матеріалів справи, відповідач перерахував позивачу 90700,00грн., тим самим оплативши товар, поставлений за видатковими накладними № РН-0000366 від 31.07.2012р., № РН-0000399 від 08.08.2012р., № РН-0000400 від 20.08.2012р., № РН-0000401 від 29.08.2012р., № РН-0000403 від 15.09.2012р., № РН-0000404 від 23.10.2012р. та частково за видатковою накладною № РН-0000416 від 12.12.2012р. (а.с. 48-52).

В результаті неналежного виконання покупцем свого обов'язку, має місце заборгованість в сумі 38560,06 грн., яка фактично є заборгованістю за товар поставлений по видатковій накладній № РН-0000416 від 12.12.2012р.

Доказів погашення вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 38560,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2972,82грн. 3 % річних та 29662,35 грн. інфляційних, то суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 12.12.2012р. по 07.07.2015 р., за 938 днів на суму заборгованості 38560,06грн., які склали 2972,82грн.

Згідно пояснень представника, позивач вважає, що прострочка має місце з 12.12.2012 р., оскільки за умовами п. 2.3 договору остаточний розрахунок мав бути здійснений замовником в день підписання акту здавання-прийняття робіт. Оскільки позивачем підрядні роботи не виконувались і, як наслідок, акти приймання-передачі виконаних робіт не підписувались, тому позивач дату складання видаткової накладної № РН-0000416 від 12.12.2012р. визначив, як дату остаточного проведення розрахунків.

З вказаною позицією позивача суд не погоджується, оскільки це суперечить як умовам договору, так і приписам ст. 692 ГПК України, яка визначає обов'язок оплатити отриманий товар після його прийняття. В даному випадку з 13.12.2012 р.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд прийшов висновку, що позивачем неправомірно включено в період нарахування дату поставки товару. Тобто нарахування 3% річних позивачем розпочато, коли простроченої заборгованості ще не існувало. Простроченою заборгованість в сумі 38560,06грн. є з 13.12.2012р.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, виходячи з вихідних даних позивача та з урахуванням дати з якої заборгованість є простроченою, тобто за 937 днів, розмір яких становить 2969,49 грн.

Таким чином, в частині стягнення 3,33грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Інфляційні нарахування позивачем заявлено за період з грудня 2012 року по червень 2015 року на суму простроченої заборгованості 38560,06грн., які складають 29662,47грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд встановив, що вони заявлені правомірно, є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 71191,90грн., з яких: 38560,06грн.- основний борг, 2969,49 грн. - 3 % річних; 29662,35 грн. - інфляційні нарахування.

В частині стягнення 0,16грн. 3% річних суд відмовляє в задоволені позову.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спецпромпостач-Житомир" (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна,75, код ЄДРПОУ 34900743)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелодія-Нова" (10002, м.Житомир, вул. Жуйка,3, ідентифікаційний код 32467660)

- 38560,06 грн. основного боргу;

- 2969,49 грн. 3% річних;

- 29662,35 грн. інфляційних;

- 1827,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 3,33 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.09.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (згідно заяви наручно)

3- відповідачу (рек. з повід.)