Рішення

від 03.09.2015 по справі 911/3286/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа № 911/3286/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна», с.Проліски, Бориспільський р-н

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт», с.Іванків, Бориспільський р-н

Про стягнення 1 368 562,29 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» 1 368 562,29 грн., з яких сума основного боргу 841 764,54 грн., штрафу 526 797,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 610-612, 662, 663, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 265, Господарського кодексу України, та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідач зобов'язання за договором не виконав , що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем. Позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2015 року порушено провадження у справі № 911/3286/15 та призначено справу до розгляду на 18.08.2015 року.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання 18.08.2015 року, розгляд справи відкладався до 03.09.2015 року.

До початку судового засідання від позивача надійшли витребувані судом документи та розрахунки.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 31.07.2015 року та від 18.08.2015 року щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду було направлено на адресу відповідача: 08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Центральна, буд.3-А, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» (далі за текстом - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» (далі за текстом - Відповідач) укладено договір №9044/342352 (далі за текстом - Договір), згідно із умовами якого Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу, а Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - зерно кукурудзи урожаю 2014 року. Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін.

На виконання умов Договору Відповідач повинен був поставити орієнтовну кількість - 705,88 тонн зерна кукурудзи (пункт 2.1. Договору), за орієнтовною ціною 1 700,00 грн. з ПДВ за одну метричну тонну в заліковій вазі на елеваторі поставки (пункт 2.2. Договору). Остаточна ціна за одну тонну залікової ваги встановлюється додатковою угодою сторін (пункти 2.3., 2.4. Договору).

Пунктом 2.7. Договору орієнтовна сума Договору визначена в розмірі 1 200 000,00 грн. Строк поставки ОСОБА_2 - не пізніше 30.11.2014 року (пункт 3.2. Договору).

На виконання умов Договору Позивачем в період з 20.03.2014 року по 21.10.2014 року була здійснена оплата вартості товару за Договором в сумі 1 433 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Після чого, Відповідачем було повернуто надмірно сплачений аванс в сумі 379 404,5 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Тобто загальна вартість товару, оплачена за цим Договором, складає 1 053 595,50 гривень.

Також Відповідачем було поставлено на виконання умов цього Договору 80,239 тонн зерна кукурудзи, та сторони, керуючись пунктами 2.3., 2.4., 2.5. Договору склали Додаткову угоду від 12.03.2015 року, в якій остаточно зафіксували та визначили кількість, ціну та загальну вартість поставленого ОСОБА_2 за Договором. Ціна склала 2640,00 грн. за тонну з ПДВ. Загальна вартість фактично поставленого товару склала 211 830,96 грн.

Таким чином, вартість оплаченого Позивачем, але не поставленого Відповідачем ОСОБА_2 складає 841 764,54 грн.

Позивач 07.07.2015 року надіслав відповідачу листа, яким повідомив про припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання та вимогу про повернення суми попередньої оплати в розмірі 841 764,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, оскільки Відповідач не виконав договірні зобов'язання договір підлягає розірванню, а в силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України сума попередньої оплати за товар підлягає поверненню

Частиною першою статті 670 зазначеного Кодексу визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.3 Договору, у разі прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 50% від загальної вартості ОСОБА_2.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, відповідна норма передбачає нарахування штрафу від суми невиконаного зобов'язання.

Однак, ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, який є спеціальним стосовно господарських зобов'язань, передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, визначення сторонами в п. 8.3 Договору штрафу у розмірі 50% від загальної вартості ОСОБА_2 за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, відповідає ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з умов договору, загальна вартість ОСОБА_2 за договором, як було зазначено вище становить 1 053 595,50 грн. Кінцевий термін виконання зобов'язання по поставці товару - 30.11.2014 року.

Оскільки, Відповідачем у визначений строк не здійснено поставку товару в повному обсязі, що є порушенням зобов'язання, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 526 797,75 грн., що складає 50% від загальної вартості ОСОБА_2 за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, що відповідає ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, правомірна і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивачем доведені та обґрунтовані, Відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» (ідентифікаційний код 37905105, місцезнаходження: 08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Центральна, буд.3-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 21665011, місцезнаходження: 08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 2) 841 764,54 грн. основного боргу, 526 797,75 грн. штрафу та 27 371,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик