Рішення

від 03.09.2015 по справі 911/3367/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа № 911/3367/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м.Вишневе

до Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м.Броварах», м.Бровари

про стягнення 268313,64 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі - позивач) до Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м.Броварах» (далі - відповідач) про стягнення 268313,64 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором поставки від 01.04.2014 року № 455 з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась прострочена заборгованість.

Провадження у справі №911/3367/15 порушено відповідно до ухвали суду від 06.08.2015 року та призначено справу до розгляду на 20.08.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.08.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 03.09.2015 року.

В судовому засіданні 03.09.2015 року позивач підтримав позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) та Підприємством споживчої кооперації «УКООППРОМТОРГ у м. Броварах» (Покупець) укладено Договір поставки від 01.04.2014 року за № 455, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати товари, на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що найменування, асортимент, ціна, товару, який поставляється, і строк подання замовлення на його поставку вказується в Специфікації (прас-листі) (Додатку № 1), далі - Специфікація, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Договір у п. 2.1. передбачає, що товар поставляється Постачальником окремими партіями відповідно до замовлень Покупця.

За умовами п. 2.6. Договору, при поставці товару на склад Покупця, Постачальник зобов'язаний до 12 години дня, що передує дню поставки, направити Покупцю оформлену накладну у електронному вигляді по е-mail.

Згідно із п. 2.8. Договору, зобов'язання по поставці вважаються виконаними Постачальником з моменту передачі Покупцю товару та повного пакету товаросупровідних документів, оформлених належним чином відповідно до умов цього Договору і діючого законодавства України.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.5. Договору, ціна на товар визначається на основі погодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з Покупцем не пізніше ніж за 30 робочих днів до внесення таких змін, виключно за письмової згоди сторін. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 50 (п'ятдесяти) календарних днів з дня поставки товару за наявності рахунку Постачальника та повного пакета документів (в тому числі з урахуванням корегування), передбаченого цим договором та законодавством. Датою оплати визнається дата списання грошових коштів з поточного рахунка Покупця.

Договір у п. 9.1. передбачає, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, умов даного Договору або додаткових угод до нього.

Згідно з п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, діє до 31.12.2014 року та до повного виконання Сторонами прийнятих зобов'язань.

Договір у п. 11.2. передбачає, що якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону за 30 днів до закінчення дії Договору про припинення договірних відносин, то даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не заявила про його припинення за 30 днів до закінчення строку дії Договору.

В ході розгляду справи встановлено, що у встановлений п. 11.2. Договору 30 денний строк до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін останнього у 2014 році не заявляла про його припинення, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 11.2. Договору цей Договір вважається таким, що продовжений на наступний рік.

Як зазначив позивач, 12.01.2015 року Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/5165/14, в якій досліджувалось питання прострочення відповідачем оплати за Договором за іншими накладними в той же період (щодо поставок, які мали місце протягом 2014 року) і позовні вимоги були задоволені. Також, в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/5165/14 було встановлено факт продовження дії Договору на наступний рік.

Заявлені у справі, що розглядається поставки також відбувались протягом жовтня 2014 року і позивач зазначив, що такі поставки помилково не були включені до позову у справі № 911/5165/14, тому відповідне питання не було вирішено.

Зокрема, як зазначив позивач, ним було поставлено товар відповідачу за Договором (за реквізитами, філій, що наведені у видаткових накладних) за накладними: № РН-33-022308 від 14.10.2014 року на суму 80 145,72 грн., № РН-33-022432 від 15.10.2014 року на суму 57 421,08 грн., № РН-33-022975 від 20.10.2014 року на суму 33 119,64 грн., № РН-33-023702 від 24.10.2014 року на суму 22 120,80 грн., № РН-33-023861 від 27.10.2014 року на суму 22 665,00 грн., № РН-33-024376 від 30.10.2014 року на суму 45 267,60 грн., № РН-33-024626 від 31.10.2014 року на суму 7 573,80 грн. Всього на суму 268313,64 грн., які повністю не були оплачені відповідачем.

Одержання продукції відповідачем підтверджується відбитками печатки (зразки котрих він надав позивачу) Покупця у вищенаведених видаткових накладних, та довіреностями Покупця за формою М-11, що відповідає законодавству наведеному у абзаці 3 п.п. 13 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», котра передбачає, що «при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, що, також, підтверджено/погоджено сторонами у п.п. 2.18 Договору (в редакції протоколу розбіжностей):

За вищевказаним Договором поставки, а саме п.п. 1 Додаткової угоди № 2 від 01.04.2014 року відповідач зобов'язався оплатити придбану продукцію протягом 50-ти календарних днів з моменту поставки партії товару, однак свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі не виконав. Відповідні обставини не заперечені та не спростовані відповідачем в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за Договором згідно видаткових накладних в сумі 268313,64 грн.

Також, позивач в позові наводить розрахунок 3% річних та інфляційних, однак відповідні вимоги не заявляє в прохальній частині позову та не включає до ціни позову у вступній частині (про що також свідчить і сума сплаченого судового збору лише з вимоги про стягнення 268313,64 грн. основного боргу). Таким чином, враховуючи відсутність вимог про стягнення річних та інфляційних у вступній та прохальній частині позову, суму сплаченого судового збору, суд у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України встановив, що позовними вимогами є стягнення заборгованості в сумі 268313,64 грн. Решта наведених в позові нарахувань не є позовними вимогами і дослідженню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Підприємства споживчої кооперації «УКООППРОМТОРГ у м. Броварах» (код 01740064, місцезнаходження: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» (код 38679874, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А) 268313,64 грн. основного боргу та 5366,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя А.Ю. Кошик