Рішення

від 16.09.2015 по справі 914/51/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.15 Справа№ 914/51/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засіданьМак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТРЕЙД ЛТД ", м.Київ

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область,

про стягнення 342 692,79 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Благовісний В.М.- представник (довіреність № 11 від 21.01.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТРЕЙД ЛТД" звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 342 696,79 грн. з яких відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу в сумі 338 742,79 грн. та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в сумі 3 950,00 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.01.2015р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 11.03.2015р. провадження у справі №914/51/15 було зупинено, призначено судову товарознавчу експертизу для визначення суми матеріальних збитків завданих вантажу при перевезенні, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 09.04.2015р. провадження у справі поновлено для розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалою суду від 23.04.2015р. задоволено клопотання судового експерта, погоджено строки проведення експертом огляду об'єктів дослідження; провадження у справі зупинено для продовження проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 11.03.2015р.

Ухвалою суду від 15.06.2015р. провадження у справі поновлено для розгляду клопотання судових експертів про надання додаткових документів, необхідних для проведення подальшого експертного дослідження.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. задоволено клопотання судових експертів про надання додаткових документів, необхідних для проведення подальшого експертного дослідження, надіслано документи подані позивачем, провадження у справі зупинено для продовження проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 11.03.2015р.

Ухвалою суду від 28.08.2015р. у зв"язку з надходженням висновку судової експертизи провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 16.09.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти суми визначеної судовим експертом, просив стягнути з відповідача 333 813,97 грн. збитків визначених відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №12491 складеного 05.02.2015р. Харківським науково-дослідним інтитутом судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса, наданого на замовлення позивача, 5 328,00 грн. витрат на експертизу та 6 853,86 грн. судового збору. Вказане відображено у поданій ним заяві вх.№38993/15 від 16.09.2015р.

Відповідач у судове засідання не з"явився, явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №8111003078545 від 28.08.2015р., вручено 01.09.2015р. Станом на дату розгляду справи (16.09.2015р.) заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили.

Попередньо представником відповідача було подано відзив (№8585/15 від 02.03.2015р.) на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2№999168 на який посилається позивач в обгрунтування вини ФОП ОСОБА_2 був предметом розгляду у Пустомитівському районному суді Львівської області, згідно якого ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, яке мало місце 04.11.2014р. о 23 год. 30 хв. на 85 км автодороги Київ-Чоп, тобто адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України. В подальшому постанову Пустомитівського районного суду Львівської області було скасовано постановою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 26.02.2015р., а матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 повернуто у ВДАІ Рапдомишльського РВ УМВС України у Житомирській області для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та усунення виявлених недоліків.

На думку представника відповідача, вина ФОП ОСОБА_2 у скоєні ДТП яке мало місце 04.11.2015р. о 23 год. 30 хв. на 85 км автодороги Київ-Чоп є недоведена, а відтак покликання позивача на цю обставину в обгрунтування позовних вимог є безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

04.11.2014р. між ТзОВ "Євро-Трейд ЛТД" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) було укладено договір-заявку №4/11/4 на надання послуг перевезення вантажу (далі по тексту - договір) по маршруту: Львів-Бровари, марка, державний номер автопоїзда ДАФ НОМЕР_1/НОМЕР_2, П.І.П водія ОСОБА_2, адреса завантаження: м.Львів, вул.Лининського 54-б, адреса розвантаження: Київська область, м.Бровари, вул.Куитузова, 129-а.

Згідно п.1.1. вказаного договору замовник доручає, а перевізник зобов"язується здійснити перевезення вантажу по маршруту, зазначеному в даному договорі. Замовник зобов"язаний сплатити вартість перевезення.

Відповідно до п.1.2. договору, даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і перевізником при здійсненні перевезення вантажів автомобілями в міжміських сполученнях.

04.11.2014р. на складі вантажовідправника - ПП "Анрі Маркет" за адресою: м.Львів, вул.Липинського, 54-б, згідно товарно-транспортної накладної №00577 від 04.11.2014р. товар було завантажено на транспортний засіб відповідача - седильний тягач марки DF ТЕ 95 ХF, 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп -платформу (тентований) марки KOEGEL SN 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та прийнято до перевезення без зауважень.

05.11.2014р. біля 16-00 год. транспортний засіб перевізника прибув на місце розвантаження за адресою: 07403, Київська область, м.Бровари, вул.Кутузова, 129-А (складські приміщення ПП "Анрі-Маркет").

На місці розвантаження замовник дізнався, що 04.11.2014р. з транспортним засобом перевізника під кермуванням ФОП ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), внаслідок якої транспортний засіб перевізника та прийнятий до перевезення вантаж було пошкоджено, про що 05.11.2014р. складено акт огляду.

Згідно даних довідки №9459657, виданої ВДАІ з обслуговування Радомишльського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області, водій ОСОБА_2 порушив п.13.1 Правил дорожнього руху, що призвело до скоєння ДТП. За вказаним фактом було складено протокол серія АБ2 №999168 (ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Незалежним оцінювачем ТзОВ "Експерт+" ОСОБА_3 (сертифікат суб"єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 ФДМУ від 02.08.2013р.) на замовлення позивача було проведено незалежну оцінку вартості матеріального збитку в результаті пошкодження майна ТзОВ "Євро-Трейд ЛТД", згідно якої визначено, що розмір збитку складає 338 742,79 грн.

Посилаючись на п.4.2. договору, ст.ст.924-925 ЦК України, ст.314 ГК України, ст.ст.133,136,139 Статуту автомобільного транспорту УРСР позивач зазначає, що за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантаж відповідач, як перевізник відповідає в розмірі вартості пошкодженого, втраченого або якого не вистачає вантажу, у зв"язку з чим при поданні позову просив стягнути 338 742,79 грн. завданих збитків. Крім того, при поданні позову позивач просив стягнути 3 950,00 грн. вартості витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку.

Однак, у судовому засіданні 16.09.2015р. представник позивача зазначив, що не погоджується із вартістю суми збитків визначеній за наслідками проведеної судової експертизи Київським науково дослідним інститутом судових експертиз, просив стягнути з відповідача 333 813,97 грн. збитків визначених відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №12491 складеного 05.02.2015р. Харківським науково-дослідним інтитутом судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса, 5 328,00 грн. витрат на експертизу та 6 853,86 грн. судового збору.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч.1, ч.2 ст.925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.218 ГК України.

Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина.

Стаття 614 ЦК України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Перевізник зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення перевізником зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу.

Приписами статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:

а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;

б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.

У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п.п.15.1, 15.2, 15.3 Правил).

Згідно п. 13.6 Правил, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Відносини між сторонами виникли на підставі договору-заяви №4/11/14 на надання послуг з перевезення вантажу.

Відповідальність перевізника врегульована розділом 4 договору. Так, відповідно до п.4.1. договору перевізник відповідає за додержання правил перевезення вантажів з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до моменту передачі його вантажоодержувачу.

Згідно п.4.2. перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, збереження, пошкодження та/або зіпсуття вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до моменту передачі його вантажоодержувачу. Сторони дійшли згоди, що підставою для визначення вартості втрати, нестачі, пошкодження, зіпсуття вантажу, приймаються ціни визначені у видаткових накладних на товар (вантаж), що перевозиться.

Відповідно до п.4.4. договору, якщо вантаж було втрачено, виявлено недостачу, не збережено, пошкоджено та/або зіпсовано (повністю чи частково), сторони діють у відповідності до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінстрансу України №363 від 14.10.1997р. та складають відповідний акт.

Відповідач здійснював перевезення товару на підставі товарно-транспортної накладної №00577 від 04.11.2014р. та накладної на переміщення №10 від 04.11.2014р.

На місці розвантаження замовник дізнався, що 04.11.2014р. з транспортним засобом перевізника під кермуванням ФОП ОСОБА_2 сталось ДТП, внаслідок якої транспортний засіб перевізника та прийнятий до перевезення вантаж було пошкоджено, про що 05.11.2014р. складено акт огляду.

Згідно даних довідки №9459657, виданої ВДАІ з обслуговування Радомишльського району, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області, водій ОСОБА_2 порушив п.13.1 Правил дорожнього руху, що призвело до скоєння ДТП. За вказаним фактом було складено протокол серія АБ2 №999168 (ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

05.11.2014р. представниками вантажовідправника - ПП "Анрі-Маркет" (директор), вантажоодержувача - ПП "Анрі-Маркет" (комірник, директор з маркетингу), власника вантажу - ТзОВ "Євро-Трейд ЛТД" (директор), перевізника - ФОП ОСОБА_2 (присутній особисто) було складено акт огляду вантажу, в якому зазначено, що при візуальному огляді встановлено пошкодження (розбито, деформовано і т.д.) вантажу.

До вищевказаного акта 07.11.2014р. було складено також акт прийому товару по кількості та якості №07/1, в якому вказано загальну кількість пошкодженого вантажу та опис пошкоджень вантажу.

Таким чином, оскільки факт незабезпечення перевізником схоронності переданого йому до перевезення вантажу мав місце, факт пошкодження вантажів засвідчено в актах, перевізник згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України несе відповідальність перед замовником у розмірі фактичної шкоди та зобов"язаний її відшкодувати.

Матеріалами справи підтверджується наявність повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідач в порушення договірних зобов'язань, не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, чим спричинив збитки позивачу.

Розмір заявлених до стягнення збитків був визначений судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у зв»язку із призначенням ухвалою суду від 11.03.2015р. судової товарознавчої експертизи.

Згідно висновку комісійної судової товарознавчої експертизи складеного 13.08.2015р. розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику вантажу ТзОВ «Євро-Трейд ЛТД» станом на 04.11.2014р. складає 77 958,18 грн.

Крім того, у висновку судової товарознавчої експертизи вказано про те, що розмір матеріальної шкоди може бути збільшений на 10 645,90 у випадку доведення недопоставки шести найменувань.

Представник позивача зазначив, що ТзОВ «Євро-Трейд ЛТД» не має наміру доводити недопоставку шести найменувань на суму 10 645,90 грн., у матеріалах справи такі докази відсутні.

На думку суду посилання представника позивача на відсутність вини відповідача у зв»язку із скасуванням постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.01.2015р. у справі за №450/3310/14-п, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 400,00 грн. в доход держави, є безпідставним, оскільки апеляційним судом Львівської області у постанові від 26.02.2015р. не заперечено та не спростовано факт скоєння ДТП, а матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 лише повернуто у ВДАІ Рапдомишльського РВ УМВС України у Житомирській області для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та усунення виявлених недоліків.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт недотримання перевізником умов укладеного між сторонами договору, згідно якого на перевізника покладено повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, збереження, пошкодження та/або псуття вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажоодержувачу, зважаючи на те, що перевізник не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов"язання, отже позов підлягає до задоволення частково, в сумі 77 958,18 грн.

Первісно позивач просив стягнути 342 696,79 грн. з яких відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу в сумі 338 742,79 грн. та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в сумі 3 950,00 грн.

Однак, у судовому засіданні 16.09.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в сумі 333 813,97 грн. збитків визначених відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №12491 складеного 05.02.2015р. Харківським науково-дослідним інтитутом судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса, наданого на замовлення позивача, 5 328,00 грн. витрат сплачених позивачем за надання експертного висновку та 6 853,86 грн. судового збору.

Не можуть братись до уваги судом суми визначені незалежним оцінювачем ТзОВ «Експерт+» ОСОБА_3 та Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл. проф.М.С.Бокаріуса, оскільки такі оцінки проводились на замовлення позивача, а висновки складені за результатами їх проведення не є актами судової експертизи.

Як роз"яснив Вищий господарський суд України у п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 328,00 грн. сплачених позивачем за надання Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл. проф.М.С.Бокаріуса висновку експертного товарознавчого дослідження №12491 від 05.02.2014р., оскільки такі витрати не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України, а також не є судовими витратами через призму ст.44 ГПК України.

Отже, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення частково.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За проведення судової товарознавчої експертизи позивачем було сплачено 10 164,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3380 від 21.04.2015р. Відтак, вказана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст.49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 614, 623, 908, 909, 924, 925, Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд ЛТД» (01133, м.Київ, вул.Щорса, 31, ЄДРПОУ 37507739) 77 958,18 грн. збитків завданих у зв»язку з пошкодженням вантажу, 10 164,00 грн. витрат за проведення судової товарознавчої експертизи та 1599,16 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 21.09.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.