Рішення

від 08.09.2015 по справі 917/1614/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 р. Справа №917/1614/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: Козовий О.Д.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство

"Імпульс плюс", вул. Скворцова, 40, м. Тальне Черкаської області, 20400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібдар плюс",

вул. Б.Хмельницького, 34, кв. 63, м. Полтава, 36037

про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібдар плюс" про стягнення 143 003,70 грн., з яких 120 539,94 грн. - основного боргу, 356,67 грн. - 3 % річних, 24 107,09 грн. - штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 26.01.2015р. між сторонами договором купівлі-продажу №26/01-01.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог та заяву про зменшення розміру вимог (в зв'язку із частковою сплатою), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на його користь: 100 059,94 грн. основного боргу, 356,67 3% річних та 24 107,09 грн. штрафу (6026,10 грн. - 5%, 18080,99 грн. - 15%).

Згідно статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, а відтак суд приймає заяву позивача до розгляду.

Судом враховані рекомендації викладені в постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", про те, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

З урахуванням поданої заяви, судом розглядаються вимоги про стягнення 100059,94 грн. основного боргу, 356,67 3% річних та 24 107,09 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення підтримав у повному обсязі.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи. Поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2015р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 17.08.2015р. наявні в матеріалах справи. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим позивачем, відповідач значиться за адресою, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позові. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Зважаючи на те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 07.09.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 26 січня 2015 року між ТОВ "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс" (надалі Покупець, позивач), та ТОВ "Укрхлібдар Плюс" (надалі Продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №26/01-01 (надалі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати насіння сої "Берегиня" 1 репродукції (надалі Товар) в кількості 86 тон.

Загальна сума Договору складає 842 800,00 грн. (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору товар поставляється окремими партіями на умовах доставки автотранспортом Продавця на склад Покупця.

В п. 4.2 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється при наявності рахунку (накладної) Продавця на умовах 100% передоплати за безготівковим рахунком на рахунок Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів.

У випадку порушення, неналежного виконання, несвоєчасного виконання Продавцем строків передачі у власність Покупця Товару та/ або не поставки Продавцем Товару у власність Покупця, Продавець зобов'язаний сплатити в рахунок Покупця штраф в розмірі 5% від вартості Товару, вказаного в Специфікації та/або накладних. У випадку порушення Продавцем строків поставки Товару більше 10 робочих днів Продавець зобов'язаний додатково сплатити Покупцю штраф в розмірі 15% від вартості Товару вказаного в Специфікації та/ або накладних (п. 5.2 Договору).

Строк дії Договору - з моменту підписання до 30 травня 2015 р. (п. 8.1 Договору).

Позивач на виконання вимог Договору здійснив попередню оплату Товару в розмірі 100% в сумі 842 800,00 грн.

Відповідач частково виконав умови Договору, здійснивши поставку Товару не в повному обсязі, а саме: за видатковою накладною №26 від 11.03.2015 р. на суму на суму 215 600,00 грн., №33 від 20.03.2015р. на суму 215 600,00 грн. та №34 від 25.03.2015 р. на суму 134 260,06 грн. (а.с. 8-10).

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу Товару на загальну суму 277339,94 грн.

Позивач зазначив, що на суму 156 800,00 грн. між сторонами було здійснено взаєморозрахунок згідно укладеного договору №30/01-01 від 30.01.2015 р. В подальшому 27.08.2015 р. та 28.08.2015 р. відповідачем було частково сплачено на користь позивача 10 480,00 грн. та 10 000,00 грн. (позивачем подано відповідну заяву про зменшення розміру вимог).

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №26/01-01 станом на час розгляду справи становить 100 059,94 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано до стягнення з відповідача 356,67 грн. 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та 24 107,09 грн. штрафу на підставі п. 5.2 Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

07.04.2015 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. №178 про поставку Товару в повному обсязі або повернення коштів за договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару та повернення попередньої оплати на загальну суму 100 059,94 грн., вимоги позивача про стягнення 100 059,94 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5% штрафу в сумі 6026,10, 15% штрафу в сумі 18 080,99 грн. (п. 5.2 Договору) та 3% річних в розмірі 356,67 грн. за період з 01.06.2015 р. по 06.07.2015 р.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку порушення, неналежного виконання, несвоєчасного виконання Продавцем строків передачі у власність Покупця Товару та/ або не поставки Продавцем Товару у власність Покупця, Продавець зобов'язаний сплатити в рахунок Покупця штраф в розмірі 5% від вартості Товару, вказаного в Специфікації та/або накладних. У випадку порушення Продавцем строків поставки Товару більше 10 робочих днів Продавець зобов'язаний додатково сплатити Покупцю штраф в розмірі 15% від вартості Товару вказаного в Специфікації та/ або накладних.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування штрафів та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу із застосуванням права передбаченого ч. 2 статті 693 ЦК України, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а тому на вказану суму не може нараховуватись 3% річних.

За порушення своїх зобов'язань продавець несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором №26/01-01 від 26.01.2015 р. сторони визначили відповідальність у п. 5.2 Договору.

Отже, стягнення з відповідача як продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі №5011-42/13539-2012, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень статті 111 28 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 20 480,00 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібдар плюс" (вул. Б.Хмельницького, 34, кв. 63, м. Полтава, 36037, код 34412110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс плюс" (вул. Скворцова, 40, м. Тальне Черкаської області, 20400, код 34150627) 100 059,94 грн. основного боргу, 24 107,09 грн. штрафу та 2892,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя Кульбако М.М.