Рішення

від 10.12.2013 по справі 918/1650/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2013 р. Справа № 918/1650/13

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми В«Гарант ПлюсВ»

до відповідача ОСОБА_1 споживчого товариства

про стягнення в сумі 4 780 грн. 75 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 63 від 04.11.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма В«Гарант ПлюсВ» звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 споживчого товариства про стягнення 6 768 грн. 28 коп. заборгованості, 215 грн. 37 коп. 3% річних, 12 318 грн. 26 коп. пені та 676 грн. 82 коп. штрафу.

19.11.2013р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 3 400 грн. 00 коп. та перерахунком розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 368 грн. 28 коп. заборгованості, 228 грн. 17 коп. 3% річних, 507 грн. 48 коп. пені та 676 грн. 82 коп. штрафу. Судом прийнято дану заяву до розгляду.

В судовому засіданні 10.12.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2013р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою В«Гарант ПлюсВ» (продавець) та ОСОБА_1 споживчим товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції № 193 (надалі - Договір, а.с. 9-10), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати продукцію у власність покупцю по найменуваннях у кількості та по цінах, зазначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціни на продукцію узгоджені сторонами та вказуються продавцем у видатковій накладній на день її виписки з урахуванням власних виробничих затрат та кон'юнктури ринку.

Згідно пункту 5.4. Договору, розрахунок проводиться у національній валюті України шляхом перерахування суми, вказаної у видатковій накладній, на рахунок продавця на протязі 14 банківських днів в осінньо-зимовий період, та на протязі 14 банківських днів в літній період, з дня отримання товарів.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем отримано товар на загальну суму 6 768 грн. 28 коп., що підтверджується видатковими накладними № 15076 від 30.08.2012р. та № 16146 від 13.09.2012р. (а.с. 11-12).

Відповідач, в свою чергу, в строки визначені Договором не розрахувався з позивачем за поставлений товар.

09.11.2012р. позивач звертався до відповідача з претензією № 205 від 07.11.2013р. (а.с. 13, докази отримання відповідачем а.с. 14), в якій вимагав від відповідача сплати заборгованості за поставлений товар. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом за відповідачем перед позивачем рахувалася заборгованість за поставлений товар в сумі 6 768 грн. 28 коп..

14.11.2013р. (після порушення провадження у справі) відповідач частково сплати заборгованість в сумі 3 400 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 27-28).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем (за мінусом здійсненої часткової оплати) рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 3 368 грн. 28 коп..

Пунктами 6.2. та 6.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від суми протермінованого боргу за кожен день такого протермінування. В разі протермінування платежу більше ніж на 10 банківських днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми протермінованого боргу.

На підставі пункту 6.2. Договору та з урахуванням вимог статті 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» позивач нарахував відповідачу пеню по накладній № 15076 за період з 20.09.2012р. по 20.03.2013р. в розмірі 150 грн. 82 коп. та по накладній № 16146 за період з 04.10.2012р. по 04.04.2013р. в розмірі 356 грн. 66 коп. (розрахунок а.с. 26).

На підставі пункту 6.3. Договору позивач нарахував відповідачу 10% штрафу від суми простроченого платежу в розмірі 676 грн. 82 коп. (розрахунок а.с. 26).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних по накладній № 15076 за період з 20.09.2012р. по 13.11.2013р. в розмірі 69 грн. 71 коп. та по накладній № 16146 за період з 04.10.2012р. по 13.11.2013р. в розмірі 158 грн. 46 коп. (розрахунок а.с. 26).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 368 грн. 28 коп. заборгованості стверджується матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі пункту 6.2. Договору та з урахуванням вимог статті 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» позивач нарахував відповідачу пеню по накладній № 15076 за період з 20.09.2012р. по 20.03.2013р. в розмірі 150 грн. 82 коп. та по накладній № 16146 за період з 04.10.2012р. по 04.04.2013р. в розмірі 356 грн. 66 коп. (розрахунок а.с. 26). Однак суд не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку пені, оскільки він є арифметично невірним.

Згідно розрахунку пені зробленого судом розмір пені по накладній № 15076 за період з 20.09.2012р. по 20.03.2013р. становить 150 грн. 64 коп., а по накладній № 16146 за період з 04.10.2012р. по 04.04.2013р. становить 356 грн. 15 коп..

Таким чином, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 506 грн. 79 коп. пені, яка стверджується матеріалами справи, є законною та обґрунтованою.

На підставі пункту 6.3. Договору позивач нарахував відповідачу 10% штрафу від суми простроченого платежу в розмірі 676 грн. 82 коп. (розрахунок а.с. 26). Суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку розміру штрафу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 676 грн. 82 коп. штрафу стверджується матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних по накладній № 15076 за період з 20.09.2012р. по 13.11.2013р. в розмірі 69 грн. 71 коп. та по накладній № 16146 за період з 04.10.2012р. по 13.11.2013р. в розмірі 158 грн. 46 коп. (розрахунок а.с. 26). Суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку 3% річних.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 228 грн. 17 коп. 3% річних стверджується матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 368 грн. 28 коп. заборгованості, 506 грн. 79 коп. пені, 676 грн. 82 коп. штрафу та 228 грн. 17 коп. 3% річних, які стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0 грн. 69 коп. пені суд відмовляє.

Частиною 2 статті 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору

На відповідача на підставі частини 2 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 споживчого товариства (34354, Рівненська область, Володимирецький район, с. Стара Рафалівка, вул. Центральна, буд. 18, код ЄДРПОУ 01765207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми В«Гарант ПлюсВ» (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 22562218) - 3 368 грн. 28 коп. заборгованості, 506 грн. 79 коп. пені, 676 грн. 82 коп. штрафу, 228 грн. 17 коп. 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0 грн. 69 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 16В» грудня 2013р..

Суддя Горплюк А.М.