Постанова

від 22.11.2011 по справі 3/204 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа № 3/204 (10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів б/н від 16.02.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року

у справі № 3/204 (10)

за позовом: Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м.Виноградів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

про стягнення 159 863,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року в складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

У зв'язку із перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 року, в склад судової колегії по розгляду даної справи замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Давид Л.Л.

У зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Давид Л.Л. та виходом із відпустки судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року, в склад судової колегії по розгляду даної справи замість судді Давид Л.Л. введено суддю Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року у справі №3/204(10) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів на користь Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м.Виноградів Виноградівського району Закарпатської області 116 000,00 грн. -основного боргу, 15 984,00 грн. -інфляційних втрат, 4948,93 грн. - 3% річних, 15 120,00 грн. - 7% штрафу, 6480,00 грн. -пені, 1598,63 грн. -державного мита та 236,00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач -Публічне акціонерне товариство «Фірма«Нафтогазбуд», не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року у справі №3/204(10) скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт, обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що договір б/н від 01.12.2009 року є таким, що не створює юридичних наслідків для юридичної особи, оскільки був укладений особою, яка не мала на це відповідних повноважень. Крім того, скаржник покликається на п.3.1. договору та зазначає, що оплата продукції здійснюється на підставі актів замірів об'ємів вивезеного гравійного ґрунту, а враховуючи те, що зазначені акти в матеріалах справи відсутні, то в такому випадку відсутні підстави для стягнення коштів.

Позивач -Виноградівське міжрайонне управління водного господарства, у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№149 від 28.03.2011 року), заперечуючи доводи апелянта, вважає договір б/н від 01.12.2009 року законним та правомірним, оскільки даний договір був укладений начальником БУ-21 ПАТ «Фірма«Нафтогазбуд»на підставі довіреності №30-3Д від 06.10.2009 року, виданої ПАТ «Фірма«Нафтогазбуд»у м.Львів. При цьому, посилаючись на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 року №02-5/111 (із змінами та доповненнями), позивач зазначає, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Таким схваленням позивач вважає часткову проплату отриманого гравійного ґрунту в сумі 100 000 грн., а також відповідь БУ-21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»№011263 від 01.10.2010 року на претензію Виноградівського міжрайонного управління водного господарства №414 від 30.09.2010 року.

З підстав, визначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року, 08.11.2011 року розгляд справи відкладався, ухвалою від 19.04.2011 року провадження у даній справі було зупинено, а ухвалою від 18.10.2011 року провадження поновлено та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 08.11.2011 року.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується копією списку згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, постановлення законного і обґрунтованого рішення і відсутність уповноважених представників в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Зважаючи на це, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року у справі № 3/204(10) -змінити, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01.12.2009 року між БУ-21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»в особі начальника ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності №59-Д від 20.10.2009 року (замовник) та Виноградівським міжрайонним управлінням водного господарства в особі начальника ОСОБА_3 (виконавець), укладено договір б/н про відпуск гравійного ґрунту в кількості 18000 кубічних метрів (далі -договір), за ціною 12 грн.(в т.ч. ПДВ)/метр кубічний, а всього на загальну суму 216 000 грн. 30.12.2009 року сторони, посилаючись на помилково зазначені у тексті договору номер та дату довіреності уклали додаток №1 до Договору б/н від 01.12.2009 року, зазначивши при цьому, що ОСОБА_4 діє на підставі довіреності №30-3Д від 06.10.2009 року.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов'язався передати відповідачеві гравійний ґрунт і завантажити на транспортні засоби у кількості 18000 кубічних метрів добутого при розчистці річки Тиси, а відповідач зобов'язався прийняти вказані об'єми гравійного ґрунту, вивезти своїм транспортом та провести оплату.

Відповідно до п.3.1. договору, оплата продукції здійснюється замовником на підставі актів замірів об'ємів вивезеного гравійного ґрунту підписаних представниками сторін цього договору на протязі 5-ти банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, п.3.2. договору ціна одного метра кубічного гравійного ґрунту визначена в сумі 12 грн. в т.ч. ПДВ.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

При дослідженні документальних доказів у справі, колегією суддів встановлено, що позивач на виконання взятих на себе обов'язків згідно договору б/н від 01.12.2009 року, 30.12.2009 року відвантажив, а відповідач прийняв гравійно-піщану суміш в кількості 18000 кубічних метрів, всього на загальну суму 216000 грн. Факт отримання гравійного ґрунту відповідачем підтверджується довіреністю №435 від 28.12.2009 року, видатковими накладними №129 та №130 від 30.12.2009 року, актами замірів об'ємів вивезеного ґрунту №1, №2 від 30.12.2009 року, податковою накладною №113 від 31.12.2009 року. Таким чином, позивач виконав свої обов'язки згідно договору в повному обсязі.

Однак, всупереч умов договору, відповідач свого обов'язку щодо оплати отриманого за договором ґрунту не виконав, станом на 01.06.2010 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 216000,00 грн., що підтверджується актом звіряння рахунків між сторонами, а згодом, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем, станом на 15.10.2010 року сума боргу становила 166 000,00 грн. Дані акти підписані відповідачем та скріплені печаткою БУ-21 ПАТ «Фірми «Нафтогазбуд».

Колегією суддів встановлено, що позивач з метою спонукання відповідача до погашення зазначеної заборгованості, неодноразово звертався до останнього з претензіями: №414 від 30.09.2010 року, №202 від 03.06.2010 року, №450 від 21.10.2010 року. Проте, відповідач, визнавши свою заборгованість перед позивачем у листі №011263 від 01.10.2010 року, та зобов'язуючись погасити пред'явлену заборгованість у розмірі 50% до 10.10.2010 року, а залишок -до кінця жовтня 2010 року, виконав своє зобов'язання лише частково, перерахувавши на рахунок позивача: 07.10.2010 року суму 50 000 грн., 21.10.2010 року - 20 000 грн., 01.12.2010 року 30 000 грн. Таким чином, станом на 03.12.2010 року, основна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору гравійний ґрунт становить 116 000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду 1-ї інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, дані вимоги є обґрунтовані, відповідають матеріалам справи, а також підтверджуються документальними доказами.

Окрім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого ґрунту відповідачем, позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611-612, ч. 1 ст. 624 ЦК України та ст. ст. 230-231 ГК України на підставі п. 4.1. договору нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 16 793,92 грн. за період з 11.01.2010 року по 31.10.2010 року, 3% річних в сумі 5469,52 грн. за період з 11.01.2010 року по 03.12.2010 року, пеню в сумі 6480,00 грн. за період з 11.01.2010 року по 09.02.2010 року та штраф в сумі 15 120,00 грн., з урахуванням часткових оплат отриманого згідно договору ґрунту відповідачем.

При цьому, згідно проведеного судом перерахунку інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що інфляційні втрати слід стягувати за період з 11.01.2010 року по 30.09.2010 року в сумі 15 984,00 грн., оскільки, отриманий згідно договору грунт був частково оплачений відповідачем 07.10.2010 року, 21.10.2010 року, 01.12.2010 року. Згідно листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця -інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця, а тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Львівської області щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 15 984,00 грн., та вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволено підставно.

Одночасно, колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, помилково стягнув з відповідача 4948,93 грн. 3% річних, всупереч заявленим 5469,52 грн.

Проте, згідно проведеного судом перерахунку, сума 3% річних, яка підлягає стягненню за період з 11.01.2010 року по 03.12.2010 року з урахуванням часткових оплат отриманого згідно договору грунту відповідачем, становить 5452,11 грн., а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити.

Крім того, при перевірці правильності нарахування суми пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за тридцять днів та штрафу в розмірі 7% від простроченої суми, колегія суддів встановила, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, що не взято до уваги господарським судом Львівської області при винесенні оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що в даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимог щодо стягнення пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за тридцять днів та штрафу в розмірі 7% від простроченої суми відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки дані вимоги не відповідають нормам чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що договір б/н від 01.12.2009 року є таким, що не створює юридичних наслідків для юридичної особи, оскільки був укладений особою, яка не мала на це відповідних повноважень є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи, оскільки, як вбачається з рішення господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року у справі № 5008/172/2011 за позовом ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів в особі БУ-21, м.Ужгород до Виноградівського міського управління водного господарства, м.Виноградів про визнання недійсним договору б/н від 01.12.2009 року, договір б/н від 01.12.2009 року про відпуск гравійного ґрунту визнано дійсним та зазначено, що сторонами фактично виконано умови оспорюваного договору, за винятком неповністю здійсненої оплати позивачем вартості одержаного за договором ґрунту, тобто фактично відбулось наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, що робить її дійсною з моменту укладення, відтак дані покликання не приймаються до уваги колегією суддів.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року у справі №3/204(10) в частині стягнення: 3% річних в сумі 4948,93 грн., 7% штрафу в сумі 15 120 грн., пені в сумі 6480,00 грн. -змінити. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, і не розцінюються колегією суддів як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів б/н від 16.02.2011 року задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2011 року у справі № 3/204(10) змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів на користь Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м.Виноградів Виноградівського району Закарпатської області - 116 000,00 грн. основного боргу, 15 984,00 грн. інфляційних втрат, 5452,11 грн. - 3% річних, 1374,36 грн. державного мита, 202,89 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м.Виноградів Виноградівського району Закарпатської області на користь Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів 112,14 грн. державного мита, сплаченого скаржником за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.