Постанова
від 15.10.2014 по справі 914/2160/14
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 914/2160/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

Розглянувши матеріали апеляційної скарги від 05.09.14 Приватного підприємства В«Виробничо-торгівельна компанія В«Львівські солодощіВ»

на рішення Господарського суду Львівської області

від 18.08.14 у справі № 914/2160/14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В»Модель-ПакВ» , м. Львів

до відповідача : Приватного підприємства В«Виробничо-торгівельна компанія В«Львівські СолодощіВ» , м. Львів

про стягнення 180 305,99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2160/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.14 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі №914/2160/14 Господарського суду Львівської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.14 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги та відстрочено сплату судового збору, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 15.10.14.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.14 у справі 3 914/2160/14 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволити частково, стягнуто з ПП В«Виробничо - торгівельна компанія В«Львівські солодощіВ» на користь ТОВ В«Модель ПакВ» 154 035,00 грн. - основного боргу, 2 907,64 грн. - пені, 15 833,50 грн. - 10 % штрафу, 3 060,68 грн. - 20 % річних та 3 602,74 грн. - судового збору.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення з нього заборгованості на суму 5 000,00 грн.

Апелянт зазначає про те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано того факту, що скаржником було повернуто товар на суму 5 000,00 грн.

Також скаржник вважає, що видаткові накладні, на які посилається позивач та суд першої інстанції як на доказ отримання товару відповідачем, не відповідають вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

15 жовтня 2014 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Галушко Н.А. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

Дану обставину доведено до відома присутнього представника позивача. Відводу такому складу судової колегії заявлено не було.

Скаржник участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду отримана відповідачем 22.09.14.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що відповідача не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення даної справи.

Присутній представник позивача навів свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 15.10.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.14 у справі №914/2160/14, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 1 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Модель ПакВ» (постачальник) та Приватним підприємством В«Виробничо - торгівельна компанія В«Львівські солодощіВ» (покупець) укладено договір поставки № 010314/1 (а.с.22-26). Договір підписаний сторонами на скріплений печатками підприємств.

Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язується на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору та видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору (п.1.1, п.3.5 договору поставки).

Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, як надані на підставі договору. Оплата товару в розмірі 10% здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу протягом 30 календарних днів після отримання товару. Зобов'язання з оплати вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1-3.3. договору поставки).

В матеріалах справи міститься специфікація №1 до договору поставки (а.с.27) якою визначено ціну та назву товару, що є предметом укладеного договору.

На виконання п. 1.1 договору № 010314/1 позивач поставив, а відповідач отримав товар (гофролоток «Львівські солодощі» 385*283*85, гофролоток «Львівські солодощі» 264*183*58), відповідно до видаткової накладної № 83 від 01.04.14 на загальну суму 163 335,00 грн. Факт поставки товару підтверджується також наявною в матеріалах справи товаро - транспортною накладною №Р83 від 01.04.14 (а.с.29), підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Проте, відповідачем в порушення умов укладеного договору поставки не проведено повної оплати отриманого товару, таку оплату проведено лише частково в розмірі 5 000,00 грн. , що вбачається з платіжних доручень № 649 від 13.05.14 на суму 3 000,00 грн. та № 675 від 23.05.14 на суму 2 000,00 грн. (а.с.30-31).

Зважаючи на наведене, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 20.05.14 вих. № 44 (а.с.19-20) про стягнення заборгованості не пізніше семи днів від дня отримання претензії. Однак, дана претензія залишена відповідачем без реагування.

Невиконання відповідачем умов укладеного договору та несплата вартості отриманого за договором товару у повному розмірі стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю В»Модель-ПакВ» з позовом до Приватного підприємства В«Виробничо-торгівельна компанія В«Львівські СолодощіВ» про стягнення 180 305,99 грн. з яких : 158 335,00 грн. - основного боргу, 990,06 грн. - пені, 15 833,50 грн. - 10% штрафу, 3 147,43 - 20% річних.

Оцінивши матеріали справи колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за укладеним договором поставки, натомість доказів оплати отриманого товару у повному обсязі відповідачем не надано.

А відтак сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла у зв'язку з невиконанням останнім укладеного договору поставки підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься заява позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 4 300,00 грн., зважаючи на погашення відповідачем заборгованості у зазначеному розмірі. Місцевим господарським судом взято до уваги подану заяву та зменшено розмір позовних вимог на вказану суму.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що видаткова накладна на яку посилається позивач як на факт отримання товару відповідачем не відповідає вимогам закону не визнаються судом апеляційної інстанції ґрунтовними, оскільки часткова оплата товару в розмірі 5 000,00 грн., а в подальшому додатково на суму 4 300,00 грн. підтверджує факт прийняття поставленого товару та часткового виконання зобов'язання покупцем - відповідачем у справі.

Наявність певних недоліків оформлення видаткової накладної постачальником (конкретизація яких скаржником не зазначена) не може бути підставою визнання відсутності факту поставки товару, якщо його отримання засвідчено покупцем.

Щодо задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу судова колегія зазначає наступне:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.3 договору, за порушення строку оплати товару, визначеного п. 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань за весь період прострочення. Відтак, сума пені, яка правомірно перерахована місцевим господарським судом підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення покупцем строку оплати поставленого товару на термін понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. У зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 15 833,50 грн. - 10 % штрафу, які підлягають до стягнення.

Окрім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2 постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Згідно п. 7.7 договору, сторона, що прострочила виконання грошового зобов'язання зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення суми, а також 20 % річних від простроченої суми.

А відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що стягнення судом з відповідача 3 060,68 грн. є правомірним.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність проведеного перерахунку неустойки та річних місцевим господарським судом і зауваження - відсутні.

Разом з цим колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з поданої апеляційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржено рішення місцевого господарського суду лише в частині 5 000,00 грн. , оскільки, як зазначає скаржник, він повернув товар на вказану суму.

Відповідно до п.6.1 укладеного договору поставки у разі виявлення покупцем недоліків товару, пов'язаних з невідповідністю якості товару вимогам, що ставляться до нього згідно з вимогами чинного законодавства, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника протягом 5-ти календарних днів шляхом складання та надіслання останньому відповідного акту (з обов'язковим описом параметрів невідповідності якості товару та дати поставки товару).

Проте, в матеріалах справи не міститься доказів складання такого акту, його надіслання та, відповідно, факту такого повернення - зокрема товаро - транспортної накладної також скаржником не подано жодного доказу щодо укладення договору з протоколом розбіжностей: відсутня відмітка про це у самому договорі поставки, сам текст протоколу розбіжностей та докази його направлення другій стороні.

Зважаючи на недоведеність обставин, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.14 у даній справі.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.14 скаржнику відстрочено сплату судового збору до 15.10.14, проте, скаржником не виконано вимог ухвали та не подано доказів сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.13 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо строк, на який судом було відстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд може стягнути несплачену суму судового збору при прийнятті судового рішення.

Відтак, зважаючи на залишення апеляційної скарги без задоволення несплачений судовий збір в розмірі 913,5 грн. підлягає стягненню з скаржника відповідно до вимог ст.ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.14 у справі № 914/2160/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства В«Виробничо-торгівельна компанія В«Львівські солодощіВ» - без задоволення.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«Виробничо - торгівельна компанія В«Львівські солодощіВ» (79058, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 273/28, код ЄДРПОУ 37693494) в доход Спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 17.10.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.10.2014
Оприлюднено02.10.2015
Номер документу51419264
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/2160/14

Постанова від 15.10.2014

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 19.09.2014

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 19.09.2014

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Рішення від 18.08.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Березяк Н.Є.

Ухвала від 19.06.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Березяк Н.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні