Постанова

від 18.05.2010 по справі 15/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.05.10 Справа № 15/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів Л.Давид

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми В«РВКВ» , м. Рівне, № б/н від б/д

на рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10

у справі № 15/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми В«РВКВ» , м. Рівне

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Банк В«Фінанси і кредитВ» , м. Київ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Літа ХолдингВ» , м. Рівне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Рівне

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність № б/н від 12.01.10); ОСОБА_4 - представник (довіреність № б/н від 14.05.10);

від відповідача-1 : ОСОБА_5 - представник (довіреність № б/н від 15.10.09);

від відповідача-2 : не з'явився;

від третьої особи : не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 (суддя В.Коломис) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми В«РВКВ» до відповідачів: 1) - Публічного акціонерного товариства Банк В«Фінанси і кредитВ» , 2) - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Літа ХолдингВ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма В«РВКВ» подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, а також неправильного застосування місцевим господарським судом при її винесенні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про невідповідність суми заборгованості, зазначеній у претензії (вимозі) та зазначеній у виконавчому написі, а також на відсутність підстав для вчинення виконавчого напису, оскільки Банк, на його думку, скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів, отримавши рішення та наказ господарського суду Рівненської області у справі № 14/121 про стягнення заборгованості з ТОВ В«Літа ХолдінгВ» за кредитним договором. Крім того, скаржник посилається також на порушення нотаріусом при вчиненні виконавчого напису ч. 1 ст. 11 Закону України В«Про іпотекуВ» . Посилається скаржник і на те, що лист під назвою «претензія»вих. № 1860 від 03.06.09 не є вимогою до іпотекодавця та не відповідає ст. 35 Закону України «Про іпотеку». На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 скасувати , прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.10 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.05.10.

Відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство Банк В«Фінанси і кредитВ» проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 1367 від 05.05.10, рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 також вважає законним та обґрунтованим з підстав, викладених у відзиві № 01-14-67 від 05.05.10, в задоволенні апеляційної скарги позивача просить відмовити.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 18.05.10 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.10.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Літа ХолдингВ» -правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.10 в склад судової колегії замість судді О.Михалюк введено суддю Л.Давид.

В судове засідання 18.05.10 відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені. Від відповідача-2 поступило клопотання (зареєстроване в канцелярії Львівського апеляційного господарського суду 18.05.10 за № 6331) про відкладення розгляду апеляційної скарги, призначеного на 18.05.10 у зв'язку неодержанням ним відповідної ухвали суду. Колегія суддів у задоволенні вказаного клопотання відмовляє, оскільки останнє не підтверджене будь-якими належними доказами, спростовується наявними в матеріалах справи копіями реєстру відправки рекомендованої кореспонденції за 11.05.10, а відтак, беручи до уваги п.п. 2, 3 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.10, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Представники скаржника та відповідача-1 в судовому засіданні 18.05.10 підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзивів на неї відповідача-1 та третьої особи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача-1 в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 слід залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як вірно встановлено господарським судом Рівненської області, у відповідності до п. 1.1 укладеного між Банком «Фінанси та кредит»ТОВ в особі філії в Рівненській області, правонаступником якого є ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»(Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Літа Холдінг»(позичальник) договору про відновлювальну кредитну лінію № Ю 1-06/1346-564 від 26.04.06, Банк зобов`язувався відкрити позичальнику кредитну лінію на загальну суму 900 000, 00 грн., а останній зобов`язувався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 25.04.08 та сплатити за їх використання відсотки в розмірі 17% річних.

Вірно встановлено місцевим господарським судом також факт укладення сторонами угод про внесення змін та доповнень до договору про відновлювальну кредитну лінію № Ю1-06/1346-564 від 26.04.06, а саме: за № 1 від 06.05.06, за № 2 від 26.05.06, за № 3 від 18.04.08 та за № 4 від 25.04.08, якими змінено, зокрема, розмір кредиту, строки його повернення та відсоткові ставки за користування кредитом.

Таким чином, розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції належним чином оцінив п. 1.1 кредитного Договору, в редакції угоди № 4 від 25.04.08, зазначивши про відкриття Банком кредитної лінії на загальну суму 1 780 000, 00 грн. з кінцевим строком повернення - 23.10.08 та сплатою за його користування - 20% річних.

Належним чином проаналізовано господарським судом і п. 3.1 Кредитного договору, в редакції угоди № 4, яким відсотки за користування кредитними коштами встановлено у розмірі 20% річних, а з 24.10.08 до дня фактичного погашення кредитної заборгованості - 30% річних.

У зв'язку із неналежністю виконання відповідачем-2 умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, рішенням господарського суду Рівненської області від 28.09.09 у справі № 14/121 вирішено стягнути з ТОВ «Літа Холдинг»на користь Банку 13 580 000, 00 грн. заборгованості по кредитах, 1 814 728, 06 грн. заборгованості по відсотках та 1 408 109, 43 грн. пені, в тому числі за кредитним договором від 26.04.06 - 1 780 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 219 452, 06 грн. заборгованості по відсоткам та 219 848, 03 грн. пені, всього 2 219 300, 09 грн.

15.10.09 господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 14/121.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.01.10 у справі № 14/121 позивача - ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»ВАТ «Фінанси та кредит»замінено правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Північно-Західне регіональне управління»«Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит».

Колегія суддів погоджується з висновком, зробленим місцевим господарським судом, про те, що безспірність вимог Банку до відповідача-2 грунтується на фактах, встановлених рішенням господарського суду Рівненської області від 28.09.09 у справі № 14/121.

Встановлено місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами також факт укладення між ТОВ фірмою «РВК»(іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) іпотечного договору за № 1346-564 від 06.05.06, за яким позивач, як майновий поручитель відповідача-2 за кредитним договором, передав в заставу Банку наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 103, 3 кв.м., які знаходяться за адресою Рівненська область, м.Рівне, вул. Дубенська, 46;

- нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 96, 3 кв.м., які знаходяться за адресою: Рівненська область м.Рівне, вул. Корольова, 8.

У відповідності до п. 2 іпотечного договору № 1346-564 від 06.05.06, перелічене нерухоме майно передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ «Літа Холдинг»за кредитними договором від 26.04.06 та угоди № 1 від 06.05.06 на суму 1 530 000,00 грн. строком до 25.04.06, а також відсотків за користуванням кредитом у розмірі 17% річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту та 34% річних за період зі строку повернення кредиту (з 26.04.08) до дня фактичного погашення кредиту. У зв'язку зі зміною сторонами основного зобов'язання, між позивачем та відповідачем-1 були укладені додаткові договори до Іпотечного договору за № 1346-564-1 від 23.05.06 та № 1346-564-3 від 27.08.08.

Належним чином проаналізовано судом першої інстанції п. 2 Іпотечного договору, в редакції додаткового договору № 1346-564-3 від 27.08.08 вищезазначене нерухоме майно передано в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ "Літа-Холдинг" за договором про відновлювальну кредитну лінію за № Ю1-06/1346-564 від 26.04.06 та додаткових угод до нього за № 1 від 06.05.06, № 2 від 26.05.06, № 3 від 18.04.08, № 4 від 25.04.08, укладеними між Іпотекодержателем та Позичальником на суму 1 780 000, 00 грн. до 23.10.08, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з наступних процентних ставок:

- 20% річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту (до 23.10.08);

- 30 % річних за період зі строку повернення кредиту (з 24.10.08) за умовами договору до дня фактичного погашення кредиту.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вартість предмету іпотеки, відповідно до п. 3 Іпотечного договору, складає 961 800, 00 грн.

Предмет іпотеки (вищезазначене нерухоме майно) належить Іпотекодавцю - ТОВ - фірмі «РВК»на праві власності (п.п. 4, 5 Іпотечного договору).

Вірно наголошено судом першої інстанції на тому, що п. 8.4.3 Іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Відповідно до п. 10 Іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя; або за рішенням суду, або за виконавчим написом, нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Колегія судів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку»щодо підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, ст. 35 Закону України «Про іпотеку»щодо обов'язку іпотекодержателя у разі порушення основного зобов'язання, надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення. Аналізуючи вказану норму матеріального права та матеріали справи місцевий господарський суд вірно встановив, що Банком (іпотекодержателем) 03.06.09 скеровано на адресу ТОВ «Літа Холдинг»та на адресу ТОВ фірми «РВК»(іпотекодавця) претензію № 1860 з вимогою про виконання договірних зобов`язань та сплату заборгованості за кредитним договором. Крім того, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, цією ж претензією Банк повідомив про те, що у випадку невиконання вимог Банку, останнім буде звернено стягнення на заставне майно, власником якого є ТОВ фірма «РВК», шляхом вчинення виконавчого напису. Факт отримання вказаної претензії позичальником та іпотекодавцем належним чином документально підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Доказів реагування на претензію ні позивачем, ні відповідачем-2 не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з невиконанням вимог, викладених відповідачем-1 в претензії, за заявою АТ «Банк «Фінанси та кредит», на підставі поданих заявником документів, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 3047 від 19.10.09 про звернення стягнення на нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 103, 3 кв.м, які знаходяться за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Дубенська, буд.46, та нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 96,3 кв.м, які знаходяться за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Корольова, 8, що належать на праві власності позивачу.

На думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, розглядаючи позовні вимоги ТОВ фірми «РВК»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, місцевим господарським судом вірно застосовано до правовідносин між сторонами норм ст. 87 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а також п. 1 Переліку документів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99, у відповідності до якого для одержання виконавчого напису на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення на заставне майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Аналізуючи зазначену норму матеріального права та обставини справи, господарський суд Рівненської області вірно встановив, що при поданні заяви відповідачем-1 заяви № 3374 від 19.10.09 про вчинення виконавчого напису на майно ТОВ фірми В«РВКВ» , яке було передано в іпотеку Банку згідно Іпотечного договору №1346/564 від 06.05.06, строк платежу за яким настав 23.10.08, нотаріусу були також подані розрахунок заборгованості ТОВ В«Літа-ХолдінгВ» за кредитним договором № Ю1-06/1346- 564 від 26.04.06, оригінал Іпотечного договору № 1346/564 від 06.05.06 та додатків до нього, копії листів, які надсилалися боржнику та майновому поручителю з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Належним чином проаналізовано також господарським судом Рівненської області і ст. 88 Закону України В«Про нотаріатВ» , відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги, минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями - не більше одного року. Крім того, у відповідності до абз. 4 п. 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.04 за № 283/8882, вчинення виконавчого напису здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень.

Погоджується колегія суддів також з застосуванням місцевим господарським судом при дослідженні правомірності та законності дій нотаріуса при вчиненні ним виконавчого напису також до п. 5.5 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.12.08 за № 2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.12.08 за № 1325/16016, у відповідності до якого при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва і вчиняють виконавчі написи, акти про морські протести та протести векселів за формами, установленими цими Правилами (додаток 7).

На підставі викладеного, місцевий господарський суд вірно встановив, що дії приватного нотаріуса ОСОБА_2 по вчиненню виконавчого напису № 3047 від 19.10.09 ґрунтуються на нормах матеріального права, а саме ст.ст. 87, 88 Закону України В«Про нотаріатВ» та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 за № 1172, п. 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.04 за № 283/8882, п. 5.5 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.12.08 за № 2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.12.08 за № 1325/16016.

Щодо посилань скаржника на невідповідність суми заборгованості, зазначеній у претензії (вимозі) та зазначеній у виконавчому написі, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх безпідставність, оскільки такі посилання спростовуються нормами чинного законодавства та договірними положеннями, а саме п. 3.3 Кредитного договору, ч. 2 ст. 589, ст. 1048 ЦК України.

Щодо посилань скаржника на відсутність підстав для вчинення виконавчого напису, оскільки Банк скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів, отримавши рішення та наказ господарського суду Рівненської області у справі №14/121 про стягнення заборгованості з ТОВ В«Літа ХолдінгВ» за кредитним договором, то колегія суддів зазначає, що їм також дано належну оцінку місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, як таким, що спростовуються нормами ст.ст. 546, 575 ЦК України, ст.ст. 17, 42 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Аналізуючи покликання позивача у справі на порушення нотаріусом при вчиненні виконавчого напису ч. 1 ст. 11 Закону України В«Про іпотекуВ» , оскільки, як зазначає скаржник, вартість предмету іпотеки за договором становить 961 800, 00 грн., в той час як оскаржуваний виконавчий напис вчинений на загальну суму 2 337 101, 00 грн., місцевий господарський суд вірно застосував ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», якою чітко встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Згідно вірно застосованої при розгляді спору ст. 41 Закону України В«Про іпотекуВ» , реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, право вибору якої належить іпотекодержателю. Початкова ціна продажу предмета іпотеки, згідно ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі недосягнення згоди - спеціалізованою організацією на підставі оцінки предмета іпотеки. Згідно ст. 47 Закону України В«Про іпотекуВ» , розподілення коштів, отриманих від реалізації майна, здійснюється у черговості. При цьому, сума, яка залишилась після розподілення, повертається іпотекодавцю.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України вимоги, що підлягають до задоволення за рахунок заставного майна, визначаються на момент фактичного задоволення, а початкова ціна заставного майна - спеціалізованою організацією на підставі оцінки предмета іпотеки. Вказане, як вірно підсумував господарський суд в оскаржуваному рішенні, свідчить про помилковість тверджень позивача щодо того, що майновий поручитель несе відповідальність виключно у розмірі вартості майна, визначеної на момент укладення іпотечного договору, а відтак, порушень ч. 1 ст. 11 Закону України В«Про іпотекуВ» при вчиненні виконавчого напису місця не мало.

Погоджується суд апеляційної інстанції також з висновками господарського суду Рівненської області щодо безпідставності посилань скаржника на ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки з комплексного аналізу ч. 1 ст. 546, ст.ст. 553, 559 ч. 1 ст. 575, ст. 593 ЦК України, ст.ст. 1, 17 Закону України В«Про іпотекуВ» вбачається відмінність як правових статусів «поручителя»та «майнового поручителя», так і підстав припинення поруки та іпотеки.

Твердження скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі, щодо того, що лист під назвою «претензія»вих. № 1860 від 03.06.09 не є вимогою до іпотекодавця та не відповідає ст. 35 Закону України «Про іпотеку», також є безпідставним, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, не спростовує висновків, викладених місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, висновків господарського суду Рівненської області не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скаржника, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.10 у справі № 15/10 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.

ОСОБА_6Новосад

Суддя Л.Давид

Суддя Г.Мельник