Постанова

від 21.09.2015 по справі 815/1883/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1883/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз-Сервіс Корпорейшн" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краз-Сервіс Корпорейшн" звернулося до суду з даним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0001092203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Трансфергруп". За результатами перевірки складено акт від 03.11.2014 року № 6151/15-53-22-03/36110235, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0001092203. Позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм податкового законодавства. Позивач не погоджується з висновками акут щодо нікчемності правочинів між ним та ТОВ "Трансфергруп". Перевіряючими встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які б субєкти господарювання могли використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, відсутність трудових ресурсів. При цьому, позивач зазначає, що ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" має співробітників та приміщення, де реалізуються запасні частини до автомобілів, приміщення для складування запчастин, що підтверджується договорами оренди. Крім того, в акті перевірки наявні посилання на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Трансфергруп" та його посадових осіб в період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року. Позивач не погоджується з даним доводом відповідача, оскільки факт неможливості проведення перевірки ТОВ "Трансфергруп" не може бути підставою для визначення порушень з боку позивача, і ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" не повинно нести відповідальність за результатами перевірки його контрагента. Позивач зазначає, що він документально підтвердив реальність господарських операцій з ТОВ "Трансфергруп", у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави вважати операції позивача в січні 2012 року із вказаним контрагентом не підтвердженими (фіктивними). Тому позивач вважає, що всі умови для належного формування податкового кредиту ним виконано у відповідності з вимогами ст.198 ПК України, у зв'язку з чим висновки в акті перевірки є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представник ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача позов не визнав, вимоги позивача вважає необґрунтованими, у задоволенні позову просив відмовити вмотивовуючи це наступним.

До проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ "Трансфергруп" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року позивач на письмовий запит ДПІ надав: копії договорів, копії податкових накладних, копії видаткових накладних копії платіжних доручень, оборотно-сальдові відомості по рахунках. Для здійснення господарської операції позивач уклав з ТОВ "Трансфергруп" договір від 05.05.2014 року № 1-0505. Згідно наданих до перевірки документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, розрахунки з ТОВ "Трансфергруп" здійснювались у безготівковій формі. За період діяльності, а саме: за червень 2014 року, сума податкового кредиту складає 43595 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період червень 2014 року встановлено його завищення у сумі 13390 грн. Відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року № 2153/26-55-22-07/39033887 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трансфергрупп", щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року. У результаті проведеної перевірки ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" по взаємовідносинам з постачальником товарів (робіт) ТОВ "Трансфергрупп" встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих приміщень, які б суб'єкти господарювання могли використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів, крім того, контрагенти мають стани платника податків, відмінні від основного "0". На підставі викладеного, відповідач вказує, що позивачем порушено п.п. 198.2, 198.3 ст.198 ПК України та завищено податковий кредит по ПДВ на суму 13389 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 08 вересня 2014 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.73.3, п.73.5 ст.73, п.п. 78.1.1 та п.п.78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України на адресу TOB "Краз-Сервіс Корпорейшн" було надіслано запит № 31112/10/15-53-223/10 про надання пояснень та їх документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях господарських відносин з контрагентом ТОВ "Трансфергрупп" за період червень 2014 року.

17 вересня 2014 року на запит ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.09.2014 року № 31112/10/15-53-223/10, позивач направив лист № 8, до якого додано пояснювальна записка та копії документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Трансфергрупп".

У період з 21.10.2014 року по 27.10.2014 року на підставі наказу №2537 від 16.10.2014 року "Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн", згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, уповноваженою особою ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн", код за ЄДРПОУ 36110235 з питань правових взаємовідносин з ТОВ "Трансфергрупп", код за ЄДРПОУ 39033887, їх реальності та повноти відображення в обліку та звітності за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

За результатами проведеної перевірки позивача 03.11.2014 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт № 6151/15-53-22-03/36110235 про результати проведення позапланової не виїзної документальної перевірки ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ТРАНСФЕРГРУПП", їх реальності та повноти відображення в обліку та звітності за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, яким встановлені порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 13389 грн. за червень 2014 року.

На підставі акту перевірки від 03.11.2014 року № 6151/15-53-22-03/36110235 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0001092203 по податку на додану вартість на загальну суму 16736 грн., з яких за основним платежем 13389 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 347 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" (Покупець) укладено договір №1-0505 від 05 травня 2014 року з ТОВ "Трансфергрупп" (Постачальник).

Згідно розділу 1 цього договору (Предмет договору), Постачальник зобов'язується продати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього, на умовах цього договору. Найменування товару: автозапчастини. Документи на товар, які постачальник зобов'язан передати покупцю: рахунок, податкова та видаткова накладні. Кількість товару встановлюється згідно заявок покупця. Постачання товару здійснюється протягом семи календарних днів. Ціна за одиницю товару вказана на накладних за кожну партію товару. Загальна вартість по цьому договору складає суму по всіх видаткових накладних, виписаних постачальником протягом строку дії Договору. (п.п.1.1-1.7 Договору).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платником податку ТОВ "Трансфергрупп", позивачем надано суду копії наступних документів: договір №1-0505 від 05 травня 2014 року, довіреність № 4А від 01.06.2014 року на ім'я працівника підприємства ОСОБА_1 на отримання товару від ТОВ "Трансфергрупп"; рахунок на оплату №429 від 02.06.2014 року; видаткова накладна №389 від 02.06.2014 року, податкова накладна № 53 від 02.06.2014 року; рахунок на оплату №430 від 16.06.2014 року; видаткова накладна №391 від 16.06.2014 року; податкова накладна №55 від 16.06.2015 року; взаєморозрахунки з контрагентами (по контрагенту ТОВ "Трансфергрупп") за період з 01.06.2014 по 31.12.14 року; витяг 1426554501077 з реєстру платників ПДВ на ТОВ "Трансфергрупп"; виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.05.2014 року; витяг з ЄДР на ТОВ "Трансфергрупп"; складський обіг за період з 01.06.2014 року по 31.12.2014 року; квитанція №2 ТОВ "Трансфергрупп", додаток №5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ "Трансфергрупп"; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу FORD TRANSIT BH6280CM, яким здійснювалося перевезення товару позивачем.

Також, на підтвердження наявності складських, торгівельних приміщень позивач надав: договір суборенди нежитлового приміщення №13/01 від 03.01.2013 року, укладений з ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ №1"; договір суборенди приміщення №11/01 від 29 квітня 2011 року, укладений між ним та ТОВ "АВТОРУХ СЕРВІС"; додаткову угоду №2 від 23.04.2013 року по договору суборенди приміщення №11/01 від 29.04.2011 року з ТОВ "АВТОРУХ СЕРВІС"; договір оренди від 31.12.2013 року, який укладено з ТОВ "Стройпроект".

Крім того, позивачем надано до суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товару, придбаного у ТОВ "Трансфергрупп", а саме: договір купівлі-продажу № 12-01/18 від 01.01.2012 року, видаткова накладна №РСХ0000251 від 19.06.2014 року, видаткова накладна №РСХ0000233 від 19.06.2015 року, видаткова накладна № РСХ0000224 від 18.06.2014 року, видаткова накладна № РСХ0000226 від 16.06.2014 року, видаткова накладна № РСХ0000214 від 11.06.2014 року, видаткова накладна № РСХ0000265, довіреність № 87 від 26.06.2014 року на отримання товару, договір поставки товару №6 від 09.01.2014 року, укладений з ТОВ "Кремінець-Спецтехнологія", видаткова накладна № РСХ000268 від 27.06.2014 року та довіреність №62 від 26.06.2014 року на отримання товару ТОВ "Кремінець-Спецтехнологія".

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищенаведені норми закону, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 13390 грн. за червень 2014 року по господарським операціям з ТОВ "Трансфергрупп", оформлені у встановленому законом порядку особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість на момент їх виписки, придбаний у контрагента товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, порушень умов реєстрації податкових накладних продавцями в ЄРПН допущено не було.

Таким чином, передбачених законом підстав для невключення до складу податкового кредиту червня 2014 року податку на додану вартість у сумі 13390 грн., сплаченого позивачем у вартості придбаного товару, у відповідача не було.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Судом встановлено, що ТОВ "Трансфергрупп" протягом періоду здійснення господарської діяльності з позивачем було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було зареєстроване платником податку на додану вартість, тобто мало повний обсяг правосуб'єктності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яку видано Державним реєстратором Хаустовою М.Є. 07.05.2014 року. Також дана інформація підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.05.2014 року.

Згідно витягу № 1426554501077 з реєстру платників податку на додану вартість, ТОВ "Трансфергрупп" з 01.02.2014 року зареєстроване Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві платником ПДВ.

З огляду на досліджені судом первинні документи позивача, вчинені ним господарські операції з контрагентом ТОВ "Трансфергрупп" не викликає сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в Акті перевірки від 03.11.2014 року № 6151/15-53-22-03/36110235 на акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 30.07.2014 року № 2153/26-55-22-07/39033887 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трансфергрупп", щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року., з наступних підстав.

Згідно п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такий Акт не може містити будь-яких інших висновків (у тому числі про нікчемність чи фіктивність правочинів), окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Проте, в порушення вказаних вимог наказу ДПА України від 22.04.2011 року № 236, в актах ДПІ Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 30.07.2014 року висновки про нереальність господарських операцій ТОВ "Трансфергрупп" з контрагентами в червні 2014 року було протиправно зроблено без дослідження первинної документації, у тому числі по господарським операціям ТОВ "Трансфергрупп" з позивачем.

Крім того, в Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 30.07.2014 року № 2153/26-55-22-07/39033887 зазначено, що зустрічну звірку не можливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Трансфергрупп" не знаходиться за податковою адресою. Однак, незнаходження контрагента позивача за податковою адресою встановлено 30 липня 2014 року, що не може свідчити про його відсутність за податковою адресою у червні 2014 року, на момент господарських взаємовідносин з позивачем.

Тому, з урахуванням викладеної вище позиції Верховного Суду України стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, та враховуючи необізнаність платника податку (позивача), що заявляє право на податковий кредит з податку на додану вартість, про недобросовісний характер діяльності контрагента, суд не бере до уваги посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в акті перевірки на акт ДПІ у Печерському районі у м.Києві.

Згідно додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року ТОВ "Трансфергрупп", останнє включила суму ПДВ 13389,33 грн. по господарській операції з позивачем до податкових зобов'язань, що свідчить про дотримання вимог п.201.10 ст.201 ПК України.

В Акті перевірки від 03.11.2014 року № 6151/15-53-22-03/36110235 відповідач зазначає, що ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" фактично фінансово-господарські операції з контрагентом не здійснювало, а це означає, що правочин укладався без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, що є ознакою фіктивного правочину, згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку. Однак жодного судового рішення про визнання фіктивним договору позивача з ТОВ "Трансфергрупп" відповідач суду не надав.

Також не можна вважати правочини позивача з вказаним контрагентом-продавцем нікчемним.

Частиною 1 ст.228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті перевірки, не доведено, яким саме чином угода між позивачем та контрагентом була спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки контролюючим органом не був встановлений умисел позивача на порушення чинного законодавства України чи його обізнаність з наявністю таких намірів у контрагентів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочину між ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" та контрагентом ТОВ "Трансфергрупп" не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Окрім вказаного, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

На підтвердження використання отриманого від контрагента товару у власній господарській діяльності позивача, останнім надано суду перелічені вище первинні документи щодо подальшої реалізації товару контрагентам-покупцям.

Факт повної сплати позивачем вартості придбаного у ТОВ "Трансфергрупп" товару підтверджено платіжними дорученнями № 3489 від 15.08.2014 року, № 3490 від 18.08.2014 року, що також відображено в акті перевірки на аркуші 5. (а.с.13, 21, 22).

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0001092203, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки від 03.11.2014 року № 6151/15-53-22-03/36110235.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Краз-Сервіс Корпорейшн" підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню як протиправне.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз-Сервіс Корпорейшн" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 04.12.2014 року № 0001092203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз-Сервіс Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 36110235) сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлений 21.09.2015 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.