Постанова

від 09.06.2006 по справі 8/296пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/296пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.06.06                                                                                 Справа № 8/296пд-ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, місто Алчевськ Луганської області,

до  1-го відповідача –Приватного підприємства „АТОС”, місто Перевальськ Луганської області,

         2-го відповідача –Приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК”, місто Киїів,          

про визнання недійсним господарського зобов'язання,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Щочка В.М.  –головний державний податковий інспектор, - довіреність №4644/10 від 12.01.06 року; Мастакова Е.С. –головний державний податковий інспектор, - довіреність 13536/10 від 22.05.06 року;

від  1-го відповідача –Пантюхін В.Є. –директор, - паспорт  ЕК №098864, вид. Алчевським МВ УМВСУ в Луганській області 03.04.1996 року; Тараненко О.Г. –адвокат, - довіреність №127 від 27.04.06 року; Якубець Н.В. –головний бухгалтер, - довіреність №117 від 27.04.06 року;

від 2-го відповідача -  не з'явився, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло між Приватним підприємством „ЕНЕР-ТЕК” (місто Київ), - з одного боку, - та Приватним підприємством „АТОС” (місто Перевальськ Луганської області), - з іншого боку, - на підставі договору субпідряду №12, укладеного між ними 05.07.2004 року, предметом якого є будівництво будівлі корпусу учбового центру відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та у визначений цим договором термін (пункт 1.1 договору).

          Попереднє судове засідання по справі призначене та фактично відбулося 28.04.06 року.

          28.04.06 року  Алчевська об'єднана державна податкова інспекція у Луганській області (далі –Позивач) звернулася до суду з заявою про уточнення позовних вимог та доповнення до позовної заяви про визнання господарського зобов'язання недійсним (заява №11213/10 від 28.04.06 року), в якій на підставі ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України  (далі –ГК) поставлено вимогу про:

          визнання недійсним  вищезгаданого господарського зобов'язання;

          про покладення на Приватне підприємство „ЕНЕР-ТЕК” (далі –ПП „ЕНЕР-ТЕК”, - 2-й Відповідач) зобов'язання –повернути Приватному підприємству „АТОС” (далі –ПП „АТОС”, - 1-й Відповідач) простого векселя №643342260049 номінальною вартістю 3.003.697 грн. 20 коп., емітованого Приватним підприємством „Славянін-Білдінг” (далі –ПП „Славянін-Білдінг”), отриманого ПП „ЕНЕР-ТЕК” від ПП „АТОС” як розрахунок за вартість виконаних робіт у розмірі 3.003.697 грн. 20 коп. за оспорюваним зобов'язанням, а в різі неможливості повернення векселя в натурі –стягнути на користь ПП «АТОС»кошти у сумі 3,003.697 грн. 20 коп.;

          стягнення з ПП „АТОС”  на користь держави 3.003.697 грн. 20 коп. вартості виконаних  (отриманих) робіт, сплачену за оспорюваним зобов'язанням у вигляді простого векселя №643342260049 номінальною вартістю 3.003.697 грн. 20 коп., емітованого ПП „Славянін-Білдінг”.

          На підставі ст. 150 КАС України розгляд справи було відкладено з 23 травня до 09 червня 2006 року –у зв'язку з неприбуттям до судового засідання  2-го відповідача, а також необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Відповідно до ст. 41 КАСУ представники сторін  звернулися до суду з клопотанням  про відмову від фіксації судового процесу  технічними засобами.

З урахуванням того, що це клопотання не суперечить вимогам ст. 41 та п.2.1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення”  КАСУ, - судом його задоволено.

01.06.06 року від 2-го Відповідача до суду, поштою, надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Приватного підприємства „Славянін-Білдінг” (місто Слов'янськ Донецької області).

Позивач заперечує проти його задоволення.

09.06.06 року судом це клопотання відхилено, про що винесено відповідну ухвалу.

02.06.06 року від Позивача до суду, поштою, надійшло клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому поставлено питання про вжиття господарським судом заходів до заборони внесення державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи –Приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК” до ухвалення рішення по адміністративній справі №8/296пд-ад.

1-й відповідач заперечує проти задоволення клопотання.

09.06.06 року судом це клопотання відхилено, про що винесено відповідну ухвалу.

Позивач  у судовому засіданні позов підтримав.

1-й Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні на позовну заяву №115 від 27.04.06 року, оскільки  вимоги Позивача, на його думку, суперечать нормам, викладеним у ст.ст. 91, 92 та 96 Цивільного кодексу України, та  частині 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Аналогічна думка ним викладена у запереченні  №143 від 17.05.06 року на уточнення позовних вимог та доповнення до позовної заяви Алчевської ОДПІ №11213/10 від 28.04.06 року.

2-й Відповідач до  попереднього та власне судового засідань не прибув, участь у них свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судових слухань.

З урахуванням вищевикладеного суд,  керуючись частиною 2  ст.128 КАСУ, розглянув справу по суті за відсутності представника 2-го Відповідача –на підставі наявних у справі документів.

          Заслухавши представників Позивача та 2-го Відповідача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  17.02.2003 року Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області Приватне підприємство „АТОС” зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №24847758Ю0010141, місцезнаходження підприємства: місто Перевальськ, вул. Перемоги, 44-а.

          Факт реєстрації підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, долученим до справи.

          26.02.2003 року ПП „АТОС” Перевальським відділенням Алчевської ОДПІ взято на облік як платника податків, що підтверджується довідкою №8 від 20.01.05 року.

          11.04.03 року ПП „АТОС” зареєстроване в якості платника податку на додану вартість (далі –ПДВ), що підтверджується свідоцтвом №16885200 від 11.04.03 року; підприємству надано індивідуальний податковий номер – 321495312253.

          2. 05.07.04 року між ПП „ЕНЕР-ТЕК” (Субпідрядник), - з одного боку, - та ПП „АТОС” (Генеральний підрядник), - з іншого боку, укладено  договір субпідряду №7, згідно якому Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по будівництву будівлі корпусу учбового центру відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та у визначений цим договором термін, а Генпідрядник бере на себе зобов'язання надати субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, фінансувати будівництво та забезпечувати необхідними будівельними та іншими матеріалами, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт (пункт 1.1 договору), - однак договір у цьому пункті (він має назву „Предмет договору”)  не містить жодних посилань на конкретне місце здійснення будівельних робіт.

          Загальний строк виконання робіт –365 днів (п. 2.4).

          Загальна вартість будівництва становить 10.515.511 гривень. (п.3.2).

          Оплата по цьому договору здійснюється щомісячно за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до акту приймання виконаних робіт Ф.-2 (п.3.3) Генпідрядником на відкритий розрахунковий рахунок Субпідрядника (п.3.4), впродовж п'яти днів  після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п.3.5).

          Договір не містить посилання на додатки до нього, у тому числі ті, в яких було б названо місцезнаходження об'єкту будівництва, строки надання Генпідрядником –Субпідряднику будівельного майданчика, проектно-кошторисної документації та таке інше.

          До договору додано  документ під назвою ”Договірна ціна на будівництво Корпус учбового центру смт. Мінеральні води, Республіка Узбекистан, здійснюється з 2004 року. Складено у поточних  цінах за станом на 01.01.2004 року”.

          У підсумку до цієї „Договірної ціни...” сказано, що „всього договірна ціна становить 10.515.511 грн.”.

          3.До справи додано акт №1 від 04.10.04 року приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 року, згідно якому на виконання умов договору (контракту) №(не вказано) від 05.07.04 року Генпідрядник  ПП „АТОС” –прийняв, а Субпідрядник ПП „ЕНЕР-ТЕК” –здав виконані будівельні роботи на загальну суму 3.003.697 грн. 20 коп.(з них ПДВ –500616 грн. 20 коп.) на будівництві  корпусу учбового центру, який знаходиться в смт Мінеральні Води РЕСПУБЛІКИ УЗБЕКИСТАН

          Суд звернув увагу на те, що у судовому засіданні директор ПП „АТОС” Пантюхін В.Є. почав стверджувати, що будівництво мало місце у РЕСПУБЛІЦІ ДАГЕСТАН, а не у РЕСПУБЛІЦІ УЗБЕКИСТАН, і лише на пропозицію суду –на власні очі пересвідчитися у тому, що написано у вищецитованому акті, - погодився, що об'єкт будівництва знаходиться у РЕСПУБЛІЦІ УЗБЕКИСТАН.

          До справи також додано довідку про вартість виконаних підрядних робіт  за вересень 2004 року, виконаних на підставі договору №7 від 05.07.04 року; їх вартість складає 3.003.697 грн. 00 коп.

          04.10.04 року Приватне підприємство „АТОС” видало на користь Приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК” податкову накладну  №737, в якій у графі „Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця” вказано: „За виконання робіт згідно договору №7 від 05.07.04 року”, сума по накладній –3.003.697 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ –500.616 грн. 20 коп.

          Однак у податковій декларації за жовтень 2004 року ПП „АТОС” цю операцію не відобразило, хоча податкову декларацію надало до Алчевської ОДПІ 19.11.04 року, вхідний №4331.

          Як видно з Книги обліку продажу №1 товарів (робіт, послуг) по ПП „АТОС”, останнє цю операцію у Книзі відобразило лише у квітні 2005 року (пункт 3) на суму 3.004,00 грн.

          У книзі обліку придбання №1 операція з придбання товарів (робіт, послуг) на суму 3.003.697 грн. 20 коп. також відображено у квітні 2005 року (позиція №6).

          Обидва ці факти підтверджуються також актом „Про результати позапланової документальної  виїзної перевірки Приватного підприємства „Атос” (код ЄДРПОУ 32149536) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 26.02.2003 року по 31.03.2005 року”, складеним Алчевською ОДПІ 03.06.05 року №503/26-32149536.

          4.З доданого до матеріалів справи акту приймання-передачі векселів, складеного 08.10.04 року за участі директорів  ПП „АТОС” - Новікова Є.К. та ПП „ЕНЕР-ТЕК” –Шевченка В.М., - видно, що  ПП „АТОС” (Векселедавець) на погашення заборгованості по договору №7 від 05.07.04 року перед ПП „ЕНЕР-ТЕК” - передало, а останнє  –прийняло вексель №643342260049 номінальною вартістю 3.003.697 грн. 20 коп.(його копію додано до матеріалів справи).

          Згідно наявних у справі документів, ПП „АТОС” цей вексель отримало   того ж дня, тобто 08.10.04 року, від ПП „Славянін-Білдінг”, що підтверджується актом приймання-передачі ЦЬОГО Ж  векселя, складеного між ПП ”Славянін-Білдінг” (Векселедавець) та ПП „АТОС”, при цьому призначення платежу (згідно акту) –„погашення заборгованості по договору №12 від 02.07.2004 року”.

           ІІ. Що стосується ПП „ЕНЕР-ТЕК”, то, як видно з доданих до справи документів, має місце наступна ситуація.

          1.ПП „ЕНЕР-ТЕК” зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності  - юридичної особи Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва  22.09.03 року, про що зроблено реєстраційний запис за №19678, ідентифікаційний код 32671382; засновник –громадянин України Нашинець Володимир Павлович, місцезнаходження підприємства : місто Київ, вул. Чапаєва/Франка,2/16.

          2.Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.04 року, справа №2-10598/2004, за позовом  Нашинець Володимира Павловича  до Приватного підприємства „ЕНЕР-ТЕК” – про визнання недійсним статуту ПП „Енер-ТЕК” від 03.09.02003 року  та свідоцтва №39046220 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „ЕНЕР-ТЕК”, - визнані недійсними:

           установчі документи –статут ПП „ЕНЕР-ТЕК” від 03.09.03 року - з моменту внесення в Державний реєстр,  

          свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „ЕНЕР-ТЕК” №39046220 - з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

          2.Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.05 року, справа №6/325, ПП „ЕНЕР-ТЕК” припинено.

          3.ПП „ЕНЕР-ТЕК” за станом на 18.02.04 року не знаходилося за своєю юридичною адресою, що підтверджується актом №7 обстеження місцезнаходження підприємства від 18.02.04 року.

          4.Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №39046220, видане ПП „ЕНЕР-ТЕК” 15.10.03 року, - анульоване Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, що підтверджується актом №274/1504 від 14.09.04 року про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

            Заслухавши представників Позивача та 1-го Відповідача, дослідивши матеріали справи та додатково надані документи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

ІІІ.1. З матеріалів справи видно, що спірний договір субпідряду №7 від 05.07.04 року укладено після набрання чинності Цивільним кодексом України, а тому при вирішенні цього спору суд керується названим Кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як сказано у частинах 1-5 статті 203 ЦКУ, зміст правочину  не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг  цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути  вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися  у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Про характер спрямованості умислу осіб засновника ПП “ЕНЕР-ТЕК” Нашинця В.П., а також осіб, які фактично діяли від імені ПП «ЕНЕР-ТЕК»,  свідчать як рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.04 року  по справі №2-10598/2004, так і рішення Господарського суду міста Києва  від 11.04.05 року, справа  №6/325, - тобто підприємство було створене  на підставну особу,  без мети займатися підприємницькою діяльністю, а значить –також з метою ухилення від сплати податків  до державного бюджету.

Отже, у суду є підстави вважати, що договір  №7 від 05.07.04 року  повинен бути визнаний недійсним повністю.

При цьому суд керується правилом частини 1 ст. 83 ГПК України. Крім того, він керується також  абзацом першим пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», де сказано:

якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 Господарського  процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.  

2.Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення  стороною (сторонами)  вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу (частина 1 ст.215 ЦКУ).

           Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 ст.216 ЦКУ).

3.Оскільки згадуваний у цьому рішенні правочин (договір субпідряду) укладено у сфері господарських відносин, то суд при вирішенні спору  вважає, що взяті на себе сторонами за договором №7 від 05.07.04 року  зобов'язання є господарськими, а тому далі керується ст.207 Господарського кодексу (далі –ГК), в частині 1 якої сказано, що  господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить  інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б  одним з них господарської компетенції  (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або  відповідного органу  державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як сказано у частині 1 статті 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить  інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду у доход держави.

Наявними у справі доказами доведено, що намір на укладення правочину (договору), який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, мали обидві його сторони, - оскільки вони обидві мали намір приховати від державних контролюючих органів свою діяльність, здійснену на підставі договору №7 від 05.07.04 року, та у такий спосіб ухилитися від сплати податків та завдати шкоди інтересам держави у сфері бюджету.

4.Матеріалами справи підтверджено, що договір виконано  обома сторонами на суму 3.003.697 грн. 20 коп.

5.З огляду на цю обставину, суд, приймаючи рішення по справі, керується пунктами 1-м та 2-м частини 1 ст.83 ГПК України, тобто:

визнає недійсним повністю пов'язаний з предметом спору договір №7 від 05.07.04 року, який суперечить законодавству;

виходить за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для захисту прав і законних інтересів Позивча.

Суд приймає до уваги також те, що представники Позивача у судовому засіданні наголосили на праві господарського суду, викладеному у абзаці першому пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99 року.

6.Крім того, суд при вирішенні спору керується пунктом 11 Роз'яснення  Президії Вищого  арбітражного суду  України від 12.03.99 року №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (із змінами і доповненнями) та  Роз'ясненням Вищого господарського суду України від 26.04.2002 року №04-5/491,  - згідно яким до угод, які мають метою порушення інтересів держави, відносяться  й угоди, які спрямовані на ухилення від оподаткування.. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) , виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як це належним чином доведено наявними у справі доказами, договір №7 від 05.07.04 року укладено сторонами з порушенням вимог статей 202 та 203 ЦКУ, статей 207 та 208 ГК України, а також з метою ухилення від сплати податків.

За таких умов позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на обох відповідачів у рівних долях -  як на сторони, які порушили закон.

З тих же підстав у відповідності  зі ст. 47-1 ГПК України на них покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд приймає до уваги те, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито” прокурора та позивач при зверненні до суду з позовом звільнені від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.ст.202,203,215,216 Цивільного кодексу України, ст.207 та  ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158-162 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити повністю.

          2.Визнати недійсним договір субпідряду №7, укладений 05.07.2004 року, у місті Перевальськ Луганської області, - між  Приватним підприємством “ЕНЕР-ТЕК”, місто Київ, вул. Чапаєва/Франка, 2/16, ідентифікаційний код 32671382, р/р 260070118 у ТОВ “Банк Перспектива”, м. Донецьк, МФО 335902, - з одного боку, - та Приватним підприємством  “АТОС”, місто Перевальськ, вул. Перемоги, 44-а, Луганської області, ідентифікаційний  код 32149536, р/р 26008667231 у відділенні АБ “Укркомунбанк” м. Алчевськ, МФО 304988, - з іншого боку, - предметом якого є  виконання  робіт по будівництву корпусу учбового центру у смт. Мінеральні води Республіки Узбекистан загальною вартістю 10.515.511 грн. 00 коп.

           3.Зобов'язати Приватне підприємство «ЕНЕР-ТЕК», яке знаходиться: місто Київ, вул.Чапаєва/Франка, 2/16, ідентифікаційний код 32671382, р/р 260070118 у ТОВ “Банк Перспектива”, м. Донецьк, МФО 335902, - передати у доход Державного бюджету простий вексель №643342260049 номінальною вартістю 3.003.697 (три мільйони три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 00 коп., а у разі неможливості його передачі –стягнути з Приватного підприємства «ЕНЕР-ТЕК»в доход Державного бюджету його номінальну вартість у розмірі 3.003.697 (три мільйони три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 00 коп.

          4.Стягнути з Приватного підприємства «АТОС», яке знаходиться у місті Перевальську, вул. Перемоги, 44-а Луганської області, ідентифікаційний код  32149536, р/р 26008667231 у відділенні АБ «Укркомунбанк»м. Алчевськ, МФО 304988, - на користь Державного бюджету грошові кошти у сумі  3.003.697 (три мільйони три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 00 коп.  –вартість виконаних (отриманих) робіт, сплачену за оспорюваним договором субпідряду №7 від 05.07.04 року  у вигляді простого векселя №643342260049 номінальною вартістю 3.003.697 (три мільйони три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 20 коп., емітованого Приватним підприємством «Славянін-Білдінг»(місто Слов'янськ Донецької області).

          5. Стягнути з Приватного підприємства “АТОС”, місто Перевальськ, вул. Перемоги, 44-а Луганської області, ідентифікаційний код 32149536, р/р 26008667231 у відділенні АБ “Укркомунбанк”, МФО 304988, -   на користь:

-          Державного бюджету України держмито в сумі  25500 (двадцять п»ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.; одержувач коштів: відділення державного казначейства Ленінського району м. Луганська, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31111095600006 в УДК в Луганській області, МФО 804013; наказ видати  Алчевській об'єднаній державній податковій  інспекції   Луганської області;

-          державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.;  видати наказ.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 14.06.2006 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа