Ухвала

від 27.03.2007 по справі 32/265-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/265-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 27.03.07 р.          № 32/265-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - не з'явився

 від відповідача - Колбасов Ю.О. – дов. № 6/9/10-025 від 09.01.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 08.11.2006

 у справі № 32/265-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Діона"

 до           Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Діона” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.01.2005 № 0000132612/0, № 0000122612/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 р. у справі № 32/265-А позов задоволено повністю: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 30.01.2005 № 0000132612/0 та №0000122612/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діона” 3,40 грн. судового збору.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, оскільки у позивача на підтвердження сформованого податкового кредиту наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам закону.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1/10-029 від 09.01.2007р., в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 р., складену і підписану в повному обсязі 07.12.2006р., та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права (а саме пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”), що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Уповноважений представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 27.03.2007 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. (повідомлення № 643364 у справі)

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийняті

- податкове повідомлення-рішення № 0000132612/0 від 30.01.2005, яким згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, липень, серпень 2003 року у розмірі 1 037,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000122612/0 від 30.01.2005, яким згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38 376,00 грн., в тому числі 25 584,00 грн. основного платежу та 12 792,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 6/26-6/30262379 від 28.01.2005р. „Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю „Діона”, код 30262379, за період з 01.05.2003р. по 01.09.2003р.” (надалі – акт перевірки від 28.01.2005р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 28.01.2005р., перевіркою встановлено, що  підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 26 621,30 грн., які сплачені ним ТОВ „Агротехснаб” у складі вартості товарів, придбаних на підставі договору б/н від 30.05.2003 та додаткової угоди до нього від 26.06.2003.

Такий висновок перевіряючи мотивований тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004 у справі № 2155 визнано недійсними:

- Статут та установчий договір ТОВ „Агротехснаб” з моменту державної реєстрації;

- реєстрацію ТОВ „Агротехснаб” в якості платника податку на додану вартість та свідоцтво платника податку на додану вартість № 37621888 з моменту внесення в реєстр платників податків ПДВ з 07.04.2003р.;

- всі фінансово-господарські документи, документи фінансового та податкового обліку, складені від імені ТОВ „Агротехснаб”, з моменту реєстрації з 06.03.3003р. – накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, що відображають здійснення господарських операцій підприємством ТОВ „Агротехснаб”.

А тому, на думку перевіряючих, у позивача відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту за травень, липень, серпень 2005р. ПДВ у сумі 26 621,30 грн. на підставі  податкових накладних, виданих йому ТОВ “Агротехснаб”.

За висновками акту, позивачу донараховано 25 584,30 грн. податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1 037,00 грн.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, співпадають з його доводами, викладеними у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами апеляційної скарги та погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставним, з огляду на наступне.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варітсть" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану  вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, не заперечується відповідачем та вбачається з наданих до справи документів, позивач (як покупець) мав взаєморозрахунки з ТОВ „Агротехснаб” (як продавцем) у зв'язку з придбанням у останнього товарів на підставі укладеного договору б/н від 30.05.2003 та додаткової угоди до нього від 26.06.2003 про купівлю-продаж нафтопродуктів.

Оплата за поставлений ТОВ „Агротехснаб” товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (копії наявні в матеріалах справи).

На виконання умов угоди, позивачем отримано від ТОВ „Агротехснаб” товар (бензин) на загальну суму 159 727,80 грн., в т.ч. ПДВ 26 621,30 грн., що підтверджується наступними податковими накладними: № 8 від 30.05.2003, № 92 від 26.06.2003, № 100 від 27.06.2003, № 101 від 27.06.2003, № 121 від 31.07.2003, № 197 від 25.08.2003, з урахуванням розрахунку № 2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №92 від 26.06.2003, № 100 від 27.06.2003, № 101 від 27.06.2003.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Як вбачається з вищевказаних податкових накладних (копії яких надані позивачем до матеріалів справи), вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Усі податкові накладні включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказані податкові періоди та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Посилання апелянта на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004 у справі № 2155 про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ „Агротехснаб”, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення Подільського районного суду м.Києва від 23.07.2004 у справі № 2155 скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2006. Крім того, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.06.2006 в задоволенні позову про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Агротехснаб” платником ПДВ відмовлено.

Апелянтом не надано суду доказів скасування вказаних судових рішень станом на час розгляду справи в господарському суді.

Місцевим судом правомірно відхилено посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3831 від 10.11.2004, яким анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Агротехснаб”, оскільки вказаний акт складено виключно на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004 у справі № 2155, яке станом на день розгляду справи скасоване.

Крім того, відповідно до пп.25.3 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна дата прийняття рішення суду. Рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ “Агротехснаб” прийняте 23.07.2004, а на момент складання податкових накладних ТОВ “Агротехснаб” було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а відтак, мало право складати податкові накладні.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ на підставі виданих ТОВ “Агротехснаб” податкових накладних, є помилковими.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм Закону України „Про податок на додану вартість”.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 08.11.2006р. у справі № 32/265-А – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 1/10-029 від 09.01.2007р. на постанову Господарського суду м. Києва від 08.11.2006р. у справі № 32/265-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 08.11.2006р. у справі № 32/265-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діона” до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - без змін.

2.  Матеріали справи № 32/265-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.