Постанова

від 13.03.2007 по справі 21/427

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/427

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.03.2007                                                                                           № 21/427

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Студенця  В.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Шаповал В.В.,

 від відповідача -Іванова О.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армі-Маркетинг Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2006

 у справі № 21/427 (Шевченко Е.О.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Україна"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Армі-Маркетинг Україна"

 про                                                  стягнення 48480,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2006 порушено провадження у справі № 21/427 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт Україна” (далі – ТОВ “Еліт Україна”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Армі-маркетинг Україна” (далі – ТОВ “Армі-маркетинг Україна”) про стягнення 48480,00 грн.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2006 позов задоволено частково.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ “Армі-маркетинг Україна” подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          ТОВ “Еліт Україна” проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Армі-маркетинг Україна” – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ТОВ “Армі-маркетинг Україна” та ТОВ “Еліт Україна” 28.02.2006 укладено договір № 09/02/06, за умовами якого, ТОВ “Еліт Україна” доручило, а ТОВ “Армі-маркетинг Україна” прийняло на себе зобов'язання по проведенню маркетингового дослідження – “Аналіз ринка кави України” (п.1.1 договору).

          В межах дослідження, згідно п. 1.2 договору ТОВ “Армі-маркетинг Україна” проводить:

          - аналіз соціальної, економічної, політичної інформації.

          - аналіз та узагальнення статистичної інформації.

          - аналіз маркетингової інформації.

          - аналіз експертних висновків.

          Результатом дослідження є звіт англійською мовою у форматі, що буде обумовлено із ТОВ “Еліт Україна” (п. 1.3 договору).

          ТОВ “Армі-маркетинг Україна” зобов'язалось передати результати дослідження 07.03.2006 (п. 2.1.2 договору).

          ТОВ “Еліт Україна” зобов'язалось після отримання Звіту ТОВ “Армі-маркетинг Україна” протягом п'яти (5) робочих днів направити ТОВ “Армі-маркетинг Україна” підписаний екземпляр Акту прийому-передачі робіт, або мотивовану відмову від приймання послуг (п. 2.2.1 договору), а також згідно п. 2.2.2 договору оплатити надані ТОВ “Армі-маркетинг Україна” послуги у відповідності з п. 3.2 договору.

          Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість вказаних у даному договорі послуг ТОВ “Армі-маркетинг Україна” складає 121200,00 грн., включаючи ПДВ (20%) 20200,00 грн.

          Оплата послуг ТОВ “Армі-маркетинг Україна” здійснюється у наступному порядку: 48480,00 грн., включаючи ПДВ (20%) 8080,00 грн. повинні бути перераховані ТОВ “Еліт Україна” протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку (п. 3.3 договору).

          Згідно п. 4.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання й діє до 10.03.2006.

          Будь-яка сторона має право терміново розірвати даний договір у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, які та поклала на себе (п. 4.2 договору).

          При достроковому розірванні договору ТОВ “Армі-маркетинг Україна” має повернути ТОВ “Еліт Україна” усі виплати, які здійсненні за не виконані обов'язки, за виключенням випадків, коли ТОВ “Армі-маркетинг Україна” є ініціатором розірвання даного договору через порушення обов'язків по договору ТОВ “Еліт Україна”. При цьому ТОВ “Еліт Україна” компенсує ТОВ “Армі-маркетинг Україна” фактично виконану ТОВ “Армі-маркетинг Україна” частину послуг (п. 4.3 договору).

          Положення та умови цього договору можуть бути змінені тільки по письмовій згоді сторін (п. 7.3 договору).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

          Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором підряду.

          Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Строк виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (п. 1 ст. 846 ЦК України).

          Платіжним дорученням № 92 від 03.03.2006 ТОВ “Еліт Україна” перерахувала на рахунок ТОВ “Армі-маркетинг Україна” 48480,00 грн. з призначенням платежу: “за маркетинг. посл. зг. дог. № 09/02/06 зг. рах. № 12 від 03.03.06 в т.ч.”

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          На підтвердження факту виконання зобов'язання за договором ТОВ „Армі – маркетинг Україна” в строк до 07.03.2006 надало роздруківки електронних повідомлень.

          Колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи роздруківки електронних повідомлень не можуть підтверджувати факт виконання ТОВ “Армі – маркетинг Україна” зобов'язань за договором в строк до 07.03.3006, оскільки не свідчать про передачу звіту за договором уповноваженою особою ТОВ „Армі – маркетинг Україна” та його прийняття уповноваженою особою ТОВ “Еліт Україна саме за укладеним договором.

          Не може підтверджувати факту виконання зобов'язання за договором ТОВ „Армі – маркетинг Україна” в строк до 07.03.2006 і лист ТОВ “Еліт Україна” № 135 від 12.04.2006, з огляду на те, що із нього вбачається, що ТОВ “Еліт Україна” отримало від ТОВ „Армі – маркетинг Україна” звіт за договором № 09/02/06 від 28.02.2006 станом на 12.04.2006.

          Також із зазначеного листа не вбачається, що ТОВ “Еліт Україна” звіт отримала в строк визначений п. 2.1.2 договору, тобто 07.03.2006.

          При цьому, на звіті, який наданий ТОВ “Еліт Україна”, датою отримання (датою реєстрації його у вхідній кореспонденції ТОВ “Еліт Україна”) зазначено 10.04.2006.

          З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ „Армі – маркетинг Україна” належними та допустими доказами не доведено, що звіт за договором № 09/02/06 від 28.02.2006 був переданий ТОВ „Еліт Україна” в строк до 07.03.2006.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, законом встановлено, що за договором підряду замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, тобто порушує зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 612 ЦК України).

При цьому ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ( ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи із змісту ст. 16 та ст. 611 ЦК України правові наслідки порушення зобов'язання водночас є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

          Враховуючи те, що внаслідок неналежного виконання ТОВ “Армі-маркетинг Україна” зобов'язань за договором № 09/02/06 від 28.02.2006, оскільки виходячи із наявних в матеріалах справи доказів товариство не передало ТОВ “Еліт Україна” звіт в строк, передбачений п. 2.1.2 договору, то у ТОВ „Еліт Україна” виникло право в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язань за договором і вимагати відшкодування збитків.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що збитками ТОВ “Еліт Україна” є кошти в сумі 48 480,00 грн. витрачені товариством на авансову оплату послуг ТОВ „Армі–маркетинг Україна” за договором, які ним не були надані в установлений договором строк та строк його дії і тому  підлягає відшкодуванню ТОВ “Армі-маркетинг Україна”.

Доводи, зазначені ТОВ “Армі-маркетинг Україна” в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 у справі № 21/427 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Армі-маркетинг Україна” – без задоволення.

2. Матеріали справи № 21/427 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Студенець  В.І.

                                                                                          Малетич  М.М.