Постанова

від 20.01.2012 по справі 2а-4125/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2012 р. Справа № 2a-4125/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Прокурора м.Коломиї в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі

до ПВНЗ «Коломийський коледж права і бізнесу»

про стягнення заборгованості в сумі 20140,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м.Коломиї в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі звернувся в суд з адміністративним позовом до ПВНЗ «Коломийський коледж права і бізнесу» про стягнення заборгованості в сумі 20140,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 та п. 1 ч. 1 ст. 4, п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ПВНЗ «Коломийський коледж права і бізнесу» є страхувальником та платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Відповідач зобов’язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, в порушення вимог вищенаведеного Закону, за період з липня по вересень 2011 року відповідачем допущено несвоєчасну та не в повному обсязі сплату єдиного внеску, внаслідок чого заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом України становить 20140,06 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплатив заборгованість, просить стягнути її в судовому порядку.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. На адресу суду подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач правом на подання заперечень щодо задоволення позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неприбуття суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 10.06.2011 року ПВНЗ «Коломийський коледж права і бізнесу» є юридичною особою, а також являється платником єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняВ» (а.с. 14-16).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач з 18.03.2007 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі та сплачував внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» набирає чинності з 01.01.2011 року, крім пунктів, що набирають чинності 01.01.2014 року.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Частиною 1 ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначений статтею 8 вищенаведеного Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В судовому засіданні встановлено, що клас професійного ризику виробництва відповідача становить 53, а тому розмір єдиного внеску, визначений положеннями ч. 5 ст. 8 даного Закону, становить 38,54%.

Частиною 7 ст. 8 закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2,6-8 частини першої ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 3,6%, 38,54%.

Приписами ч. 8 ст. 9 вищенаведеного Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.

Крім цього, порядок нарахування єдиного внеску визначається Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Частиною 12 ст. 9 даного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за №994/18289, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копіями звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду за липень, серпень, вересень 2011 року, копіями картки особового рахунку платника за період з 01.07.2011 року по 23.11.2011 року, відповідачем допущено заборгованість в сумі 20140,06грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає сплаті за період з липня по вересень 2011 року, становить 20140,06грн., в тому числі заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за ставкою 38,54% в сумі 18344,52грн., заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за ставкою 3,6% в сумі 1795,54 грн. (а.с.6-13).

Пунктом 7 ч.1 ст.13 Закону встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплаченої суми єдиного внеску.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою.

Частиною 10 ст. 25 вказаного Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 20140,06 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ПВНЗ «Коломийський коледж права і бізнесу» (ід.код 13659835, вул.П.Сагайдачного, 5, м.Коломия, Івано-Франківська область) в користь управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі заборгованість в сумі 20140 (двадцять тисяч сто сорок гривень) 06 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 25.01.2012 року.