Постанова

від 27.09.2006 по справі 22/132-18/613

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/132-18/613

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.09.2006                                                                                           № 22/132-18/613

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Пінчук  А.М.

 За участю представників:

 позивача -Ткач А.В.(дов. від 15.02.06 №19-09/13);

 відповідача -1: Шейченко О.С. (дов. від 01.12.03 №40/1);

                     Удіванов А.В. (дов. від 09.11.05),

відповідача-2:  не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2006

 у справі № 22/132-18/613 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               ВАТ "Державний ощадний банк України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

                                                  Акціонерне товариство "Україна-Холдинг-Лізинг"

 про                                                  визнання недійсним договору застави від 05.09.2002 р. за реєстровим №6402 та договору застави від 30.08.2002 р. за реєстровим №6301,

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (далі-позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” (далі-відповідач 1)  та Акціонерного товариства “Україна-Холдінг-Лізинг” (далі-відповідач 2) про визнання недійсними договорів застави від 30.08.02  за реєстровим №6301 та від 05.09.02 за реєстровим №6402.

          В подальшому позивач змінив предмет позову і просив визнати недійсним договір застави від 05.09.02 за реєстровим №6402 в частині передачі в заставу зернозбирального комбайну Топлайнер 4075 HTS реєстраційний номер 01437 КС, 1997 року випуску, номер шасі 008583 та договір від 30.08.02 за реєстровим №6301 в частині передачі в заставу зернозбирального комбайну Топлайнер 4075 HTS  реєстраційний номер 01438 КС, 1997 року випуску, номер шасі 008582.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.06 позов задоволений частково. Визнано недійсними: договір застави від 05.09.02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №6402, укладений між відповідачем 2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнігрейн” в частині передачі в заставу зернозбирального комбайну Топлайнер 4075 HTS (реєстраційний номер 01437 КС, 1997 року випуску, номер шасі 008583) та договір застави від 30.08.02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №6301, укладений між відповідачем 2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнігрейн” в частині передачі в заставу зернозбирального комбайну Топлайнер 4075 HTS  (реєстраційний номер 01438 КС, 1997 року випуску, номер шасі 008582) з моменту їх укладення.

           Стягнуто з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача по 85 грн. державного мита та  59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного.

           Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення, яким  в позові відмовити.

Відповідач 1 в апеляційній скарзі посилається на те, що на момент звернення з позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” не мало статусу заставодержателя майна, яке є предметом спірних договорів. Відповідач 1 є добросовісним набувачем цього майна і на законних підставах набув право власності на нього. Крім того, суд неправильно розподілив між сторонами судові витрати, не врахувавши їх сплату відповідачем 1 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.05 у справі №22/132.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з твердженнями відповідача зазначивши, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15.05.00 між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Т33, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу 2, а останній прийняти та оплатити облігації загальною номінального вартістю 4550000 доларів США.

Відповідно до п. 2.2.1 договору відповідач 2 зобов'язався не пізніше ніж через 2 робочих дні після підписання договору надати в заставу в якості забезпечення своїх зобов'язань за цим договором перед позивачем, на підставі двосторонніх нотаріально посвідчених договорів застави сільськогосподарську техніку, зокрема, 20 зернозбиральних комбайнів „Дойц – Фар” марки Топлайнер 4075 НТS в комплекті з навісним обладнанням.

16.05.00 між позивачем та відповідачем 2 з метою забезпечення вимог позивача, що випливають з договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.00 №Т-33 та додаткових угод до нього, укладений договір застави, за умовами якого відповідач 2 передав позивачеві в заставу майно, перелічене в пункті 1.2  договору.

Згідно з п. 2.1. договору право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення даного договору. Договір нотаріально посвідчений 16.05.00 за реєстровим №3083.

Пунктом 2.11 договору визначено, що наступні застави вже заставленого майна по даному договору не допускаються.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнігрейн” (10.06.03 перереєстроване у ТОВ “Кернел-Трейд”) та  відповідачем 2 були укладені договори застави від 30.08.02 за реєстровим №6301 та від 05.09.02 за реєстровим №6402, відповідно до яких відповідач 2 передав в заставу відповідачу 1 в якості забезпечення виконання зобов'язань укладених між сторонами договорів сільськогосподарську техніку – два комбайни марки Топлайнер 4075 в комплекті з навісним обладнанням (державний номер 01438 КС, 1997 року випуску, номер шасі - 008582, номер двигуна – 8504395, номер зернової жатки - 034149, номер кукурудзяної жатки – 53067670 та державний номер 01437 КС, 1997 року випуску, номер шасі - 008583, номер двигуна -8504074, номер зернової жатки - 034677, номер кукурудзяної жатки - 52927670).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ст.48 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення спірних договорів застави, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про заставу” наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання  (боргу),  заставне   право попереднього  заставодержателя зберігає силу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом укладених між відповідачами договорів застави від 30.08.02 за реєстровим №6301 та від 05.09.02 за реєстровим №6402 було майно, яке вже перебувало в заставі за укладеним між позивачем та відповідачем 2 договором від 16.05.00 за реєстровим №3803.

Враховуючи наявність в умовах договору від 16.05.00 заборони наступних застав майна та відсутність згоди позивача, як заставодержателя, на укладення спірних договорів застави суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі договори підлягають визнанню недійсними.

Доводи апеляційної скарги, що на момент звернення з позовом                       ВАТ “Державний ощадний банк України” не мало статусу заставодержателя спірного майна, оскільки 30.11.03 відповідач 1 набув право власності на це майно на підставі ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, колегія суддів до уваги не приймає. Укладення договорів застави від 30.08.02 №6301 та від 05.09.02  №6402 зумовило виникнення у сторін комплексу майнових права та обов'язків, чим спричинило порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача як первинного заставодержателя, зокрема, щодо пріоритетного перед іншими кредиторами права на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Доказів, що зобов'язання між позивачем та відповідачем 2 за договором купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.00 №Т-33 припинилися, не надано.

Посилання відповідача 1 на норми Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.03 №1255-IV є безпідставним, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказаний закон ще не набув чинності.

Разом з тим, твердження відповідача 1 про безпідставне стягнення з нього на користь позивача 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є обґрунтованим, оскільки судові витрати були ним сплачені на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.05 у справі №22/132, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, якщо  в  позовній  заяві  об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне  мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.  

За таких обставин рішення місцевого господарського суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні шляхом скасування п.4 резолютивної частини про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з відповідача 2 на користь позивача стягненню підлягають 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п.5 резолютивної частини рішення).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.06 у справі           №22/132-18/613 змінити.

2. Пункт 4 рішення скасувати.

3. Пункт 5 рішення викласти в наступній редакції: “Стягнути з Акціонерного товариства “Україна-Холдінг-Лізинг” (04071, місто Київ, вул. Хорива, 29-а, код ЄДРПОУ 16282673), на користь Відкритого акціонерного товариства  “Державний ощадний банк України” (01023, місто Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.”.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.06 у справі №22/132-18/613 залишити без змін.

5. Матеріали справи №22/132-18/613 повернути до Господарського суду міста Києва.   

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

04.10.06 (відправлено)