Ухвала

від 18.10.2006 по справі 25/336-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/336-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18.10.06 р.          № 25/336-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Лепеха В.М. (дов. від 28.12.05 № 11-6576);

відповідача : Кіцак О.В. (дов. від 12.10.05 № 29);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна пробірна служба

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2006

 у справі № 25/336-А   

 за позовом           Київського міського центру зайнятості

 до           Державної пробірної служби

 про          стягнення 22 742,45 грн.

В судовому засіданні 18.10.06 відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексуадміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду міста Києва від 04.09.06 у справі № 25/336-А позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державної пробірної служби на користь Київського міського центру зайнятості 22 742,45 грн.

Державна пробірна служба, не погоджуючись з постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її акт перевірки додержання законодавства України про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості від 31.03.06 № 12/10.

          Свою скаргу заявник мотивує тим, що Господарський суд міста Києва не взяв до уваги як належний доказ той факт, що в 2005 році не було затвердженої форми державної статистичної звітності 4-ПН "повідомлення про фактичне вивільнення та порядку подання такої звітності", тобто дана норма права не була врегульована на законодавчому рівні. Підтвердженням цього є Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814.

Також, на думку заявника, при прийнятті судом постанови не було враховано правомірність застосування Київським міським центром зайнятості форми акту перевірки додержання законодавства про зайнятість населення та акту про порушення законодавства України про зайнятість населення, оскільки дані форми і до теперішнього часу не затверджені уповноваженими на це органами влади.

  У запереченнях на апеляційну скаргу позивач проти викладених в ній вимог заперечує, посилаючись на те, що постанова суду є обґрунтованою і відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.          

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 31 березня 2006 року головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості було проведено перевірку Державної пробірної служби, в ході якої виявлено порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення”, про що складено акт № 12/10.

Перевіркою встановлено, що наказом Державної пробірної служби        № 223-к від 27.12.05 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України Антонова С.О.. Списки про фактичне вивільнення подано з порушенням десятиденного терміну передбаченого п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” (направлено на адресу позивача лише 18.01.06).

 На підставі акту перевірки № 12/10 на відповідача накладено штраф в сумі 22 742,45 грн..

Згідно п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив вимоги вищезазначеної норми закону, а саме не повідомив у встановлені строки державну службу зайнятості про фактичне вивільнення працівників.

 Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вручено відповідачу претензію від 30.05.2006 №11-3330, в якій позивач просив перерахувати вказану в акті від 31.03.06 № 12/10 суму штрафу.

 В листі від 21.07.06 № 51000-01-21/1321 відповідач визнав порушення ним 10-ти денного строку подання списків про фактичне вивільнення працівників та просив реструктуризувати суму штрафу на 2007-2008 роки.

Посилання заявника на те, що в 2005 році не було затвердженої форми державної статистичної звітності 4-ПН, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відсутність затвердженої форми подання звіту 4-ПН не звільняє відповідача від подання списків фактично звільнених працівників за п.1 ст.40 КЗпПУ.

Крім того, предметом позовних вимог є порушення терміну подання звіту по формі 4-ПН, а не подання відповідних даних за невстановленою формою.

Щодо вимог відповідача про скасування акту від 31.03.06 № 12/10, то слід зазначити, що апеляційна інстанція позбавлена можливості розглянути це питання, оскільки в суді першої інстанції це не було предметом розгляду.

За таких обставин постанова Господарського суду міста Києва від 04.09.06 у справі № 25/336-А відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для її скасування.

Керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

 1. Постанову Господарського суду міста Києва від 04.09.06 у справі       № 25/336-А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 25/336-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.