Ухвала

від 04.12.2006 по справі 2/202а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/202а

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 04.12.06 р.          № 2/202а

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від позивача -Зайковська М.В. (дов. від 04.12.06 №04-840/2625);

 від відповідача - Грицик Є.М.  (дов. від 05.04.06  №93),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобиківський цукровий комбінат"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 04.09.2006

 у справі № 2/202а  (Михайлюк С.І.)

 за позовом           Відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

 до           Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобиківський цукровий комбінат"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача            

 про          стягнення 16027,36 грн.,

 В судовому засіданні 04.12.06 відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду Чернігівської області від 04.09.06 позов задоволений повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” (далі-відповідач) на користь державного бюджету України 16027,36 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки в 2005 році були відсутні звернення інвалідів до служби зайнятості за допомогою у працевлаштуванні, а обов'язок відповідача зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися їх пошуком. Тому відповідач не повинен нести відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу  з викладеними в ній вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого до відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, у відповідача працювало 234 штатних працівників, з них - 7 інвалідів при нормативі - 9.

Статтею 20 Закону, встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1.ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” працевлаштування інвалідів здійснюється органами: центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

  3гідно п.3, п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів.

Зі змісту згаданої правової норми вбачається, що підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” обов'язки у тому випадку, коли підприємством були надані або докази проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики від 06.07.98 №244 затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

          3 наведеного слід зробити висновок, що на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створити та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

          Як вбачається з матеріалів справи  в 2005 році відповідач надавав звіти 3-ПН до Бобровицького районного центру зайнятості без зазначення вакансій для інвалідів.

Оскільки у справі встановлено, що відповідач не повідомляв ограни працевлаштування інвалідів про наявність на підприємстві вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів, то ним були порушені покладені приписами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов'язки. Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та не дають підстав для скасування судової постанови.

За таких обставин постанова Господарського суду Чернігівської області від 04.09.06 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись  ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” залишити  без задоволення, а постанову  Господарського суду Чернігівської області від 04.09.06 у справі №2/202а - без змін.

2. Матеріали справи №2/202а повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.