Постанова

від 20.01.2012 по справі 11029/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 11029/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

при секретарі Височенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом виробничого підприємства «Хімтяжмонтаж»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в Суворовському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002562301/0 та № 0002572301/0 від 26.10.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією в Суворовському районі міста Одеси була проведена планова виїзна документальна перевірка ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ, за наслідками якої складено акт від 18.10.2010 року № 6042/23-1/30545516, яким були скасовані договори, укладені між ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ та ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон» (код ЄДРПОУ 36849706), а також виключені зі складу валових витрат витрати з господарських операцій між ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ та ТОВ «Пейд», та встановлені порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 та п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також позивач зазначає, що на підставі зазначеного акту ДПІ в Суворовському районі міста Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002562301/0 та № 0002572301/0 від 26.10.2010 року. На думку позивача при проведенні перевірки та при прийнятті податкових повідомлень-рішень посадовими особами податкового органу надана помилкова оцінка наданим до перевірки документам, а також дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Позивач вказує на те, що висновок ДПІ в Суворовському районі міста Одеси про завищення позивачем загальної суми валових витрат у розмірі 2 393 028 грн. у 2008 році є помилковим, оскільки договори, укладені позивачем з ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706), безпідставно визнані посадовими особами відповідача нікчемними, так як у ході проведення перевірки ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ надав усі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що в свою чергу підтверджує факт виконання правочинів між ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ та ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706).

Також позивач зазначає, що між ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ та ТОВ «Пейд»було укладено договір постачання ПММ № 60/02 від 02.02.2009 року, на підтвердження виконання якого позивачем було надано до перевірки всі первинні документи та товарно-транспортні накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити, податковий облік валових витрат позивача щодо оприбуткування паливно-мастильних матеріалів ґрунтувався на товарних накладних та наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим, на думку позивача, висновок перевіряючи щодо обов'язкового заповнення додаткових документів, а саме: Додаток № 1 -акт приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю, Додаток № 2 -журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів, Додаток № 3 товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) є хибним та не відповідає дійсним положенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оскільки ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ закупає паливо для своєї господарської діяльності в невеликих кількостях та об'ємах порівняно з нафтопереробними заводами, а тому не має необхідності вести посилений контроль за надходженням нафтопродуктів.

Крім того, позивач зазначає, що висновок перевіряючих про завищення позивачем суми податкових зобов'язань по ПДВ, у зв'язку з тим, що позивачем нібито до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену при придбанні матеріальних та нематеріальних активів (послуг), за відсутністю підтвердження подальшого зв'язку такого придбання зі здійсненням власної господарської діяльності, через те, що податковий кредит не підтверджений податковими накладними, є помилковим та необґрунтованим, оскільки витрати, які понесені підприємством, мають прямий зв'язок з отриманими доходами від господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі міста Одеси № 0002562301/0 від 26.10.2010 року та № 0002572301/0 від 26.10.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що плановою виїзною перевіркою ВП «Хімтяжмонтаж»ТОВ з питань дотримання підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, проведеною посадовими особами ДПІ в Суворовському районі міста Одеси, встановлено порушення позивачем п. 1.23 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1 098126 грн.; порушення п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 569504 грн.; п.п. 8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим донараховано податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1025, 43 грн. у зв'язку з вищевикладеним, представник відповідача зазначив, що ДПІ в Суворовському районі міста Одеси податкові повідомлення-рішення № 0002562301/0 та № 0002572301/0 від 26.10.2010 року були прийняті правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

08.09.1999 року виконавчим комітетом Одеської міської ради проведено державну реєстрацію виробничого підприємства «Хімтяжмонтаж»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (а.с. 133, Т. ІІ),

З 31 серпня 2010 року по 11 жовтня 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Суворовському районі міста Одеси було проведено планову виїзну перевірку виробничого підприємства «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 6042/23-1/30545516 від 18 жовтня 2010 року, згідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.23 ст. 1, п. п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 1 098 126 грн., та порушення позивачем п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.6 п. 7.2., п. п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1, 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 569 504 грн. (а.с. 10-59, Т. 1).

На підставі акту перевірки № 6042/23-1/30545516 від 18.10.2010 року, ДПІ в Суворовському районі міста Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0002562301/0 від 26 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 1 541 175 грн., з яких - 1098 126, 0 грн. за основним платежем та 443 049, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0 від 26 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 854 256, 00 грн., з яких - 569 504, 00 грн. за основним платежем та 284 752, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 60, 61).

Згідно п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (який діяв на момент спірних правовідносин) господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ (Покупець) було укладено договори постачання з наступними постачальниками: ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831) - договір № 737 від 17.08.2009 року, договір № 1311.2 від 13.11.2009 року, ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608) -договір № 3217 від 30.10.2009 року, ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706) -договір № Р-75/12.09/м від 17.12.2009 року, на виконання яких ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ було отримано, оплачено та використано в господарській діяльності будівельні та промислові товари, отримані від зазначених контрагентів, на загальну суму 2 399 370, 2 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи оформленими належним чином податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками та виписками з рахунків (а.с. 62-71, 76-125, 223- 281, Т. І, а.с. 5-26, Т. ІІ).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованими висновки, зазначені в акті перевірки, щодо порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: щодо завищення валових витрат у загальній сумі 2 393 028 грн., оскільки сума зазначених витрат підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на те, що ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706) мають ознаки фіктивності, а тому договори укладені між ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ та зазначеними контрагентами є нікчемними, тобто не спричиняють реального настання правових насідків, що обумовлені ними, суд вважає необґрунтованими, оскільки ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706) на час здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходились на податковому обліку (а.с. 65-69, 73-78, Т. ІІ).

Крім того, жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Доводи викладені в акті перевірки, а саме, що позивачем порушено ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, при цьому відповідач в акті посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів, суд також вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких підстав, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, правочини між ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ та ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706) укладені без мети настання правових наслідків, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 215, ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись судом. Однак, рішення суду про недійсність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами суду надано не було. Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перелічені у зазначених частинах ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, потребують підтвердження порушень цих вимог саме судовим рішенням.

Крім цього, судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), відображеними у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також необґрунтованими суд вважає посилання відповідача в акті перевірки на те, що на підприємстві ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ встановлено режимно-пропускний режим роботи згідно до договору оренди № 9/10 від 03.01.2010 року, проте перевіркою журналів пропуску відвідувачів виробничої території ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року встановлено, що ТОВ «Интер ЛТД»(код ЄДРПОУ 35930831), ТОВ «Омега-БТ»(код ЄДРПОУ 36044608), ТОВ «Реон»(код ЄДРПОУ 36849706) не були на виробничій території ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ, не здійснювали будь-яких поставок ТМЦ на користь ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ, оскільки, як вбачається з товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт отримання позивачем ТМЦ від зазначених контрагентів, поставка ТМЦ за договорами, укладеними позивачем з зазначеними контрагентами, здійснювалась самостійно ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ та ТОВ «Каркас СМ».

Крім того, статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) регулюється порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 визначена дата виникнення права на податковий кредит.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, відповідно п. п. 7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону). Підпунктом 7.2.3 цієї статті встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п. 7.5.1, 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, що позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього у сумі 2 660 грн., в тому числі за листопад 2009 року на суму 2 660 грн., у зв'язку з тим, що ВКФ «Юнона»ТОВ безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в податковій декларації, за рахунок сум ПДВ по податковим накладним виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців, у тому числі ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ, оскільки, як встановлено судом, що ВКФ «Юнона»ТОВ виробничому підприємству «Хімтяжмонтаж» у формі ТОВ поставлено товари (електроди) на що виписано податкову накладну № 660 від 16.11.2009 року та накладну № 660 від 18.11.2009 року, а також, що за придбані електроди ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ сплатило ВКФ «Юнона»ТОВ 15 960 грн., в тому числі ПДВ - 2 660 грн., які в подальшому було використано позивачем у власній виробничо-господарській діяльності, що свідчить про те, що ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ у відповідності до вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР № 168 включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку в розмірі 2 660 грн., у зв'язку з придбанням товарів (електродів) у ВКФ «Юнона»ТОВ, підтверджені податковою накладною № 660 від 16.11.2009 року та накладною № 660 від 18.11.2009 року (а.с. 135, 136-137, Т. І). В акті перевірки не спростовується факт отримання ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ зазначених товарів (електродів) та факт використання їх у господарській діяльності підприємства.

Крім того, суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання в акті перевірки на те, що ВКФ «Юнона» ТОВ безпідставно сформовано податкові зобов'язання (задекларовані в податковій декларації) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців, у тому числі: ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ, у зв'язку з тим, що згідно акту щодо встановлення нікчемних правочинів № 3760/23-6/36675443 від 09.07.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Валенсія 5»(код за ЄДРПОУ 36675443), з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Імекс-Юг» (код за ЄДРПОУ 35873297) за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року встановлені відносини між ПП «Валенсія 5»та ВКФ «Юнона»ТОВ за листопад 2009 року: операції ПП «Імекс-Юг»та контрагентів-покупців (у тому числі ПП «Валенсія 5») не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», то зазначений товар, придбаний ПП «Валенсія 5»у ПП «Імекс-Юг»та реалізований покупцям (у тому числі ВКФ «Юнона»ТОВ) не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а тому ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ завищено податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 2 660 грн., оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента -ВКФ «Юнона»ТОВ, та жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом, а, тим більше, контрагентами свого основного постачальника, до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Також, судом встановлено, що між ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ та ТОВ «Пейд»було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 60/02 від 02.02.2009 року та додаткову угоду № 1 до договору поставки ПММ № 60/02 від 02.02.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Пейд»зобов'язалось автомобільним транспортом поставляти паливно-мастильні матеріали ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ (а.с. 72-75, Т. І).

На підтвердження виконання умов договору № 60/02 від 02.02.2009 року ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ надано всі первинні документи, а саме: накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні-накладні, а також рахунки, виписки з банківських рахунків, відомості обліку списання ПММ, подорожні листи (а.с. 138-174, Т. І, 134-189, 199-203, Т. ІІ). У акті перевірки також не спростовується наявність у позивача первинних документів, які відображені в бухгалтерському обліку, та на підставі яких внесені дані в податковий облік.

Суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки щодо обов'язкового ведення ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ додаткових документів відповідно до сумісного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 року, оскільки вказані паливно-мастильні матеріали були використані позивачем для власних потреб у господарській діяльності підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями списання паливно-мастильних матеріалів та картками рахунків (а.с. 190-199, Т. ІІ). В господарську діяльність ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ не входить зберіганням паливно-мастильних матеріалів, а тому позивач не зобов'язаний вести облік нафти і нафтопродуктів із складанням актів та внесенням записів до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, оскільки отримані паливно-мастильні матеріали одразу ж передаються на виробництво підприємства.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок акту перевірки, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по перерахуванню грошових коштів ТОВ «Пейд»без доведення їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 78 698 грн., оскільки у ВП «Хімтяжмонтаж»у вигляді ТОВ наявні всі первинні документи на підтвердження отримання, оплати та використання ПММ в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-Х1У від 16.07.1999 року.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами по справі, ДПІ в Суворовському районі міста Одеси при розгляді та нарахуванні валових витрат з операцій ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ та ТОВ «Пейд», а саме: видаткова накладна № 118 від 19.01.2010 року на загальну суму 26 981, 15 грн. була врахована двічі (а.с. 27, Т. І).

Також, судом встановлено, що позивачем віднесені суми ПДВ за податковими накладними після їх отримання від контрагентів, а саме: податкові накладні, відображені у складі податкового кредиту по ПДВ за квітень 2009 року, були отримані ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ у квітні 2009 року, а саме: ПН № 313 від 31.03.2009 року ПП «Альянс-ЛВД»; ПН № 51 від 20.02.2009 року ПП «Астерспец», ПН № 180 від 13.03.2009 року ТОВ «Кіслородмаш Полюс», ПН № 441 від 04.03.2009 року ТОВ «Комунпромгаз», ПН № 145 від 23.03.2009 року ТОВ «Пегас-7», ПН № 80 від 03.03.2009 року ПП «Плаза», ПН № 20534 від 31.03.2009 року ТОВ «ЦСС», ПН № 213 від 17.03.2009 року ТОВ «Южногруп Ко»; податкові накладні, відображені у складі податкового кредиту по ПДВ за травень 2009 року, були отримані ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ у травні 2009 року, а саме: ПН № 72 від 03.03.2009 року ПП «Астерспец», ПН № 12328 від 18.03.2009 року ДП «Всеукраїнський державний науково-виробниций центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживача», ПН № 489 від 13.03.2009 року ТОВ «Крафт», ПН № 68 від 30.03.2009 року ФОП ОСОБА_1, ПН № 29 від 04.02.2009 року ПП ВКФ «Укренергобуд»; податкові накладні, відображені у складі податкового кредиту по ПДВ за червень 2009 року, були отримані ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ у червні 2009 року, а саме: ПН № 901 від 27.03.2009 року ТОВ «Омега-БТ»; податкові накладні, відображені у складі податкового кредиту по ПДВ за вересень 2009 року, були отримані ВП «Хімтяжмонтаж»у формі ТОВ у вересні 2009 року, а саме: ПН № 36 від 13.02.2009 року ДП «Інвестжитло», ПН № 12 від 27.03.2009 року ВКФ «Каркас СМ», ПН № 190202 від 19.02.2009 року ТОВ «Метал Лайн», ПН № 33 від 05.03.2009 року ПП «Електросила»(а.с. 80-83, Т. ІІ).

Таким чином, віднесення ВП «Хімтяжмонтаж» у формі ТОВ до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів є правомірним, а тому суд вважає необґрунтованим висновок акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту у загальній сумі 569 504 грн., у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від постачальників, які виписані до 01.04.2009 року (початок періоду, який перевіряється) та пов'язані з придбанням товарів, робіт, послуг у попередньому перевіреному періоді, оскільки позивачем віднесені суми ПДВ за податковими накладними після їх отримання від контрагентів. Податковим законодавством, чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин, не встановлено строку, за який продавець повинен передати покупцю податкові накладні, а в акті перевірки не спростовується факт отримання підприємством зазначених податкових накладних саме у квітні, травні, червні та вересні 2009 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі міста Одеси № 0002562301/0 від 26.10.2010 року та № 0002572301/0 від 26.10.2010 року, винесені на підставі акту перевірки № 6042/23-1/30545516 від 18.10.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог і адміністративний позов підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі міста Одеси № 0002562301/0 від 26.10.2010 року та № 0002572301/0 від 26.10.2010 року.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20 січня 2012 року.

Суддя