Постанова

від 23.09.2015 по справі 824/1574/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/1574/15-а

13год.45хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

за участю:

секретаря судового засідання - Тимофєєва А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ванчиківці" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області (позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ванчиківці" (відповідач) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за квітень-червень 2015 року у сумі 10055,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.).

Відповідно до розрахунків по пільгових пенсіях по списку №2 призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заборгованість за квітень-червень 2015 року становить 10055,46 грн. Дана заборгованість не була сплачена відповідачем добровільно, у зв'язку з чим порушені вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що додані до позовної заяви письмові докази не відповідають позовним вимогам, оскільки при стягненні заборгованості за квітень-червень 2015 року, позивач посилається на розрахунок з березня 2015 року, який був предметом розгляду адміністративної справи №824/499/15-а.

Також відповідач зазначає, що до справи доданий розрахунок тільки за квітень 2015 року на суму 3347,98 грн., тоді як позов пред'явлений на суму 10055,46 грн. Окрім того, вказаний розрахунок, підписаний начальником Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі, не може бути прийнятий судом, як належний та допустимий доказ, оскільки не містить печатки відповідного органу.

Не погоджуються відповідач також із тим, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій надсилаються йому позивачем не щомісячно.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що порушують його права та інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою місцезнаходження - с.Ванчиківці Новоселицький район Чернівецька область (а.с.9-12) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Новоселицькому районі як платник єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.14).

Заборгованість відповідача виникла на підставі розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з квітня 2015 року по пенсіонерам ОСОБА_3, на суму 1091,68 грн. в місяць, ОСОБА_4 на суму 1115,67 грн. в місяць та ОСОБА_5 на суму 1140,63грн. в місяць (а.с.8) та розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з березня 2015 року по пенсіонеру ОСОБА_6 на суму 3,84грн. в місяць (а.с.7).

Вказані розрахунки надіслані відповідачу листом із рекомендованим повідомлення (а.с.7, зв. а.с. 8).

Право на отримання зазначеними пенсіонерами пенсій на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підтверджується відповідними протоколами, копіями трудових книжок, довідками про характер роботи, яка виконується на посадах, що дають право на пенсію на пільгових умовах (а.с.15-29). Даний факт відповідачем не заперечується.

Згідно протоколу про призначення пенсії громадянці ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 останній призначено пільгову пенсію з 25.08.2009 року (а.с.27). В розрахунку, який направлявся відповідачу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по зазначеній пенсіонерці визначено досягнення нею пенсійного віку 01.08.2017 року (а.с.37).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з п.1 ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі Закон №1058-IV) страхувальниками є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз.4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (Закон №400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 6.1 та 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.12.2003 року № 21-1 (Інструкція №21-1) передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.8 Інструкції №21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до п.6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що на момент призначення пенсії на пільгових умовах гр.ОСОБА_6 (25.08.2009 року), чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця, яким є відповідач, до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на 2009 рік) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що станом на 25.08.2009 року (день призначення пільгової пенсії гр.ОСОБА_6.) відповідач мав відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в Новоселицьокму районі фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_6 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж. Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Згідно з положеннями цієї статті в редакції, чинній на момент виходу ОСОБА_6 на пенсію, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Відповідно до вимог цієї ж статті (в редакції після 1 жовтня 2011 року), право на пенсію за віком мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, після досягнення ними віку 57 років 6 місяців.

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". З системного аналізу статті 12 та пункту "б" частини першої 13 Закону №1788-ХІІ вбачається, що до внесення цих змін пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років. Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників. В той же час, після внесення змін до статті 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону №1788-ХІІ, період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років. Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року №213-ІІІ, яким зміст статті 13 Закону №1788-ХІІ приведено у відповідність до положень статті 26 Закону №1058-IV. При цьому питання щодо відшкодування пенсій роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів №1788-ХІІ та №1058-IV законодавцем не вирішено. За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин положення законодавства, чинного на момент виходу ОСОБА_6 на пенсію. За змістом Законів №1788-ХІІ, №1058-IV та №400/97-ВР, в редакціях, чинних на момент виходу ОСОБА_6 на пенсію, роботодавець зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення гр.ОСОБА_6 55 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Так, судом встановлено, що гр.ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3, з 25.08.2009 року їй призначено пенсію на пільгових умовах, а тому за правилами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на дату призначення пенсії на пільгових умовах) право на пенсію за віком в неї виникає з ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно обов'язок товариства відшкодування спірних витрат припиняється ІНФОРМАЦІЯ_2.

На адресу Відповідача було надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. З вказаного розрахунку вбачається, що датою досягнення гр.ОСОБА_6 пенсійного віку є ІНФОРМАЦІЯ_4 Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_6 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки остання вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому на неї не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та включення гр.ОСОБА_6 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 2015 року.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України К/800/54753/14 від 18 лютого 2015р. та К/800/5101/15 від 31.03.2015року.

Таким чином, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за квітень-червень 2015 року по гр. ОСОБА_6 в сумі 11,52грн. слід відмовити.

Стосовно решти суми заборгованості судом встановлено, що відповідач будучи платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не виконав свої зобов'язання в частині відшкодування витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пенсій за віком призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" по громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не досягли загального пенсійного віку. Відповідачем зазначена в розрахунку сума не сплачена, у зв'язку із чим за квітень-червень 2015 року утворилась заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 10043,94 грн., яка підлягає стягненню.

Окрім того, суд критично відноситься до тверджень відповідача про те, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають надсилатись йому щомісячно.

Так, відповідно до п.6.4. Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (п. 6.7. Інструкції №21-1).

Отже, твердження відповідача про те, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають надсилатись йому щомісячно, суд вважає безпідставними.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що додані до позовної заяви письмові докази не відповідають позовним вимогам, зокрема при стягненні заборгованості за квітень-червень 2015 року, так як позивач посилається на розрахунок з березня 2015 року, який був предметом розгляду адміністративної справи №824/499/15-а, оскільки з дослідженої в судовому засіданні копії судового рішення по справі №824/499/15-а видно, що предметом розгляду була заборгованість відповідача за січень-березень 2015 року, а в даній справі заборгованість за квітень - червень 2015 року.

Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Представник позивача довів суду правомірність заявлених вимог в частині заборгованості Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ванчиківці" в сумі 10043,94 грн., однак не довів правомірність включення в розрахунок з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за квітень-червень 2015 року в сумі 11,52грн. по гр. ОСОБА_6, яка досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути із сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ванчиківці" (60351, с.Ванчиківці, Новоселицький район, Чернівецька область, р/р 260014233 відділення Райфайзен банк "Аваль", МФО 356464, код ЄДРПОУ 03801930) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області заборгованість по відшкодуванню витрат, пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за квітень-червень 2015 року в сумі 10043 (десять тисяч сорок три) грн. 94 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Кушнір

Постанова в повному обсязі складена 28 вересня 2015 р.