Рішення

від 22.09.2015 по справі 902/1045/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2015 р. Справа № 902/1045/15

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства «Піровибухсервіс»

(32307, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський,

вул. Привокзальна, 97, кв. 11)

до : Приватного акціонерного товариства «Стрижавський кар'єр»

(23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Київська)

про стягнення 113425,33 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився,

відповідача : Шитов О.С. за довіреністю б/н. від 12.01.2015 року.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Піровибухсервіс» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Стрижавський кар'єр» коштів в розмірі 113 425,33 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 13.12.2011 року договору поставки № 13/12-11 позивач поставив відповідачу товар на суму 84 420,00 грн., за який відповідач зобов'язався провести розрахунки у строки, визначені п. 4.2 договору. В порушення зобов'язань за договором, відповідачем оплачено вартість поставленого товару лише частково на суму 22 000,00 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 62 420,00 грн..

Неналежне виконання зобов'язань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.07.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1045/15 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 10.09.2015 року розгляд справи відкладено на 22.09.2015 року у зв'язку з невиконання сторонами вимог ухвали суду в частині надання доказів.

21.09.2015 року від відповідача надійшов відзив б/н. від 21.09.2015 року в якому останній не заперечує факту поставки товару за договором поставки № 13/12-11 від 13.12.2011 року загальною вартістю 84 420,00 грн.. Водночас зазначає, що оскільки п. 4.2. договору обов'язок оплати поставленого товару визначено на протязі 10 днів з моменту отримання товару, то прострочення оплати мало місце з 27.11.2011 року. Посилаючись на ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, відповідач просить відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

На визначену судом дату з'явився представник відповідача. Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. У клопотанні б/г. від 02.09.2015 року просив розглянути справу без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13 грудня 2011 року між Приватним підприємством «Піровибухсервіс» (позивач, за договором Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Стрижавський кар'єр» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 13/12-11 (надалі - Договір) за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити товар у власність Покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно з умовами цього Договору.

Асортимент і кількість товару погоджується Сторонами і визначається у Додатках до даного Договору (п. 2.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору визначено, що товаром є суміш гексогеномістка ТГФА в кількості 6,5 том та суміш утилізована гексогеномістка марки ГФА в кількості 7,7 тон загальною вартістю 85 200,00 грн..

Покупець зобов'язаний оплатити партію товару за ціною встановленою у Додатку до цього Договору (4.1. Договору).

Покупець зобов'язаний повністю оплатити отриманий товар протягом десяти днів з моменту його отримання (п. 4.2. Договору).

У разі прострочення строків оплати товару, протягом строків встановлених у цьому Договору, Покупець оплачує Постачальнику за кожен календарний день прострочення оплати товару пеню у розмірі 0,5% загальної вартості товару, а також штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару (п. 5.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30грудня 2011 року. (п. 8.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках Договору, відповідно до видаткової накладної № 17/12 від 17.12.2011 року поставлено відповідачеві товару на загальну суму 84 420,00 грн..

Судом встановлено, що відповідачем (ПрАТ «Стрижавський кар'єр») проведено розрахунки за отриманий товар на суму 27 000 грн.. Розрахунки проводились наступним чином: 02.04.2014 року - 2000,00 грн.; 03.04.2014 року - 2000,00 грн.; 07.04.2014 року - 2000,00 грн.; 07.05.2014 року - 6000,00 грн.; 23.05.2014 року - 5000,00 грн.; 26.05.2014 року - 5000,00 грн. та 15.07.2014 року - 5000,00 грн..

Таким чином, заборгованість останнього за Договором становить 57 420,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 57 420,00 грн. правомірною та обґрунтованою. При цьому, в позові в частині стягнення 5 000,00 грн. боргу слід відмовити, як в безпідставно заявленій.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зважає на наступне.

Згідно зі ст.. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, як це зазначено у ч. 3 ст. 267 цього Кодексу.

Як зазначено вище, поставка товару відбулась 17.12.2011 року, і відповідно до п. 4.2. Договору відповідач зобов'язався провести розрахунки на протязі 10 днів з моменту його отримання, тобто до 27.12.2011 року.

Виходячи з положень наведених норм, строк позовної давності слід розраховувати з 27.12.2011 року по 27.12.2014 року. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом 15.07.2015 року, тобто за межами строку позовної давності.

Проте, з матеріалів справи суд встановив, що відповідачем в період з 02.04.2014 року по 15.07.2015 року проводились платежі за Договором.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тому, суд вважає, що в задоволені заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід відмовити.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 2 052,17 грн. 3% річних з період з 28.05.2014 року по 01.07.2015 року, 36 469,16 грн. інфляційних втрат за період з 13.11.2013 року по 17.06.2015 року та 12 484,00 грн. штрафу.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями статті 231 цього Кодексу визначено розмір штрафних санкцій, а саме в ній серед інших положень вказано, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що у разі прострочення строків оплати товару, протягом строків встановлених у цьому Договору, Покупець оплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку в бік завищення, яка виникла у зв'язку з тим, що при нарахуванні відсотків річних позивачем не враховано платіж в сумі 5000,00 грн., здійснений відповідачем 15.07.2014 року. За таких обставин, розмір 3% відсотків річних, за визначений в розрахунку період становить 1 907,51 грн.. Тому, у вимозі щодо стягнення 144,66 грн. 3% річних слід відмовити, як таких, що заявлені безпідставно.

Перевіркою правильності обрахунку інфляційних втрат, за визначені в розрахунку періоди, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем розраховано штраф з суми заборгованості в розмірі 62 420,00 грн., тоді як сума боргу, станом на день розгляду справи, складає 57 420,00 грн..

При цьому суд зважає на положення п. 5.2. Договору, де визначено, що штраф сплачується у разі прострочення строків оплати товару визначених Договором. Зважаючи, що відповідач порушив строки оплати вартості поставленого товару, розмір штрафу складає 16 884,00 грн.. Водночас суд враховує, що позивачем заявлено до стягнення 12 484,00 грн., що є його правом.

За таких обставин, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в розмірі 12 484,00 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача. Заперечення останнього спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Також судом враховано, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 268,52 грн., тоді як з позовних вимог розмір судового збору складає 2 268,51 грн.. Отже, судовий збір в розмірі 0,01 грн. є зайво сплаченим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, в силу ст. 7 (ч.1) в редакції Закону України «Про судовий збір» з 01.09.2015 року, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стрижавський кар'єр» (23211, вул. Київська, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 05518894) на користь Приватного підприємства «Піровибухсервіс» (32307, вул. Вокзальна, 97, кв. 11, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 32115360) 57 420 (п'ятдесят сім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. - боргу; 36 469 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 16 коп. - інфляційних втрат; 1 907 (одну тисячу дев'ятсот сім) грн. 51 коп. - 3% річних; 12 484 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - штрафу; 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 61 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 5 000,00 грн. боргу та 144,65 грн. трьох відсотків річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 вересня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (32307, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Привокзальна, 97, кв. 11)