Рішення

від 12.05.2010 по справі 32/53-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10р. Справа № 32/53-09 За позовом: Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ

До : Фізичної особи -підприємниці ОСОБА_1 , м. Дніпропетровськ

Третя особа : Дніпропетровська міська рада , м. Дніпропетровськ

Про: звільнення земельної ділянки

Суддя Васильєв О.Ю. ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2 ( дов. № 3 від 11.01.10 р. ) ;

Від відповідача: ОСОБА_3 ( дов. від 27.04.10 р. );

Від третьої особи : ОСОБА_4 ( дов. № 4/11-4886 від 16.129.09 р. )

СУТЬ СПОРУ:

Територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради ( позивач ) в лютому 2009 р. звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи -підприємниці ОСОБА_1 ( відповідач ) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки , розташованої за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 93Д у м. Дніпропетровську ; шляхом знесення кафе «Кабачок». Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою без отримання відповідних документів та самочинним будівництвом на цій земельній ділянці капітальної споруди кафе.Окрім того позивач посилається на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.08 р. у справі № 12/132-08, якою встановлені певні обставини, та скасоване рішення господарського суду від 03.10.08 р. про визнання права власності ФОП ОСОБА_1 на вищезазначене кафе, розташоване на спірній земельній ділянці .

Дніпропетровська міська рада, залучена до участі у справі в якості третьої особи за власною ініціативою суду; 27.04.10 р. клопотала про припинення провадження у справі ( посилаючись на наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.10 р. у справі № 28/48-10 ); але в подальшому -після комісійного обстеження спірної земельної ділянки, підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав , наведених у позові .

Фізична особа -підприємниця ОСОБА_1 ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечувала ( обґрунтовуючи свої заперечення наявністю у неї всіх необхідних дозвільних документів на здійснення торгівельної діяльності у кафе); представником в судовому засіданні 11.05.10 р. було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до часу розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.10 р. у справі № 28/48-10.

Представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та наполягали на прийнятті рішення за наявними в справі доказами; оскільки ( як було встановлено за результатами комісійного обстеження спірної земельної ділянки ) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.10 р. у справі № 28/48-10 стосується іншої земельної ділянки.

Відповідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1). Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1) Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1)

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України»(Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «ОСОБА_5 проти Італії», заява № 22774/93). Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року). Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу № 1 ...В»

Провадження у справі № 32/53-09 вже зупинялося судом до часу розгляду ВГСУ касаційної скарги відповідача на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.08 р. у справі № 12/132-08 . За заявою сторін строк вирішення спору у справі було продовжено до 31.05.10 р. Окрім того предметом спору у справах № 32/53-09 та №28/48-10 є різні земельні ділянки. Враховуючи вищезазначене , суд вважає , що представник відповідача, заявляючи необґрунтоване клопотання про зупинення провадження у справі, зловживає своїми процесуальними правами з метою в будь-який спосіб відстрочити прийняття судом обґрунтованого та законного рішення у цій справі; а тому не вбачає достатньо правових підстав для задоволення цього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.08 р. у справі № 12/132-08 позов задоволено ; визнано за Приватним підприємцем -фізичною особою ОСОБА_1 право власності на павільйон-кафе з літньою площадкою, яке складається з приміщень кафе і зблокованих з кафе підсобних приміщень: в кафе -зал для відвідувачі площею 72, 0 м 2 з тамбуром при головному вході, барною стійкою та тамбуром біля другого запасного (підсобного) виходу, приміщення мийної площею 4, 7 м 2 , туалет площею 1,4 м 2 , зблоковані з кафе підсобні приміщення -комора площею 4, 2 м 2 і 3, 7 м 2 , тамбур площею 1, 5 м 2 і склад площею 24, 1 м 2 , загальною площею 111, 6 м 2 , розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 93-Д, без додаткового вводу в експлуатацію. Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті 331, 376 Цивільного кодексу України зазначає про те, що вважає за можливе визнати право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за позивачем без додаткових актів введення в експлуатацію, оскільки готовність будівлі визначена будівельно-технічним висновком та не потребує іншого додаткового дослідження готовності до експлуатації, тобто прийняття до експлуатації та складання акта прийняття в експлуатацію.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.08 р. по справі № 12/132-08 господарського суду Дніпропетровської області рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 року у справі № 12/132-08 скасовано. Прийнято нове рішення. У позовних вимогах відмовлено. Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд з посиланням на статтю 125 Земельного кодексу України, статтю 376 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, відповідно до ордеру на установку кіоску і тимчасових збірно-розбірних споруд, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради від 08.11.2000 року, Приватному підприємцю ОСОБА_1 було надано право на зайняття місця та встановлення павільйону на зупиночному комплексі за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 93 м. Дніпропетровська. Відповідно до акта приймання-встановлення кіоску від 08.11.2000 року, затвердженого заступником голови Бабушкінського райвиконкому, комісія оглянула кіоск площею 4,1 х 6,7 = 27,5м 2 на зупиночному комплексі по вул. Героїв Сталінграду, 93 зупинка "Перемоги", і вирішила вважати даний кіоск прийнятим.

Судом також встановлено, що 01.12.2000 року між позивачем та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 106/12 на право тимчасового користування землею, за умовами якого позивачу була надана у тимчасове користування земельна ділянка площею 27,5 + 40 м 2 , яка знаходиться за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 93 у м. Дніпропетровську строком на один рік для фактичного розміщення павільйону у зупиночному комплексі та літного майданчика (пункти 1.1, 1.2 договору).Строк дії договору було продовжено до вересня 2002 року, про що свідчать відмітки на договорі.

Судом встановлено, що позивачем в період з січня 2001 року по липень 2002 року було здійснено самочинну добудову до приміщення кіоску -літньої площадки. В результаті проведення зазначеної добудови утворилося нежитлове приміщення кафе з літньою площадкою. Будівництво нерухомого майна здійснено позивачем, що підтверджується копією договору підряду від 15.01.2001 року, за яким позивач виступив замовником будівництва, а Приватне підприємство «Транскомплект»-підрядником. Зазначене підтверджується і актом прийому-здачі до договору підряду від 15.01.2001 року, складеного та підписаного замовником та підрядником 05.07.2002 року, відповідно до якого підрядник передав, а замовник прийняв об'єкт договору підряду -павільйон кафе з літнім майданчиком, загальною площею 111,6 м 2 .

Відповідно до Розпорядження міського голови № 829-р від 06.06.2008 року торгівельному павільйону по вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську присвоєна адреса - вул. Героїв Сталінграду, 93-Д.

Згідно висновку спеціаліста №1850-08 від 24.09.2007 року будівельно-технічного дослідження, наданого Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз технічний стан, конструктивні елементи, планування, площі, санітарно-інженерне обладнання нежитлового приміщення розташованого за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 93-Д у м. Дніпропетровську відповідає нормам ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди. Основні положення", що пред'являються до нежитлових приміщень.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судом апеляційної інстанції відзначено, що умовами визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно є надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. При цьому, судом звернуто увагу на те, що земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти самочинного будівництва, площею 67,5м 2 знаходилася у користуванні позивача на підставі договору на право тимчасового користування землею від 01.12.2000 року, строк дії якого закінчився у вересні 2002 року. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з жовтня 2002 року позивач не має права користуватися земельною ділянкою площею 67,5м 2 , а під уже збудоване нерухоме майно земельна ділянка позивачу не надавалася. Судом також звернуто увагу на те, що площа самочинно збудованого об'єкта складає 111,6 м 2 , що значно перевищує площу земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні позивача 67,5м 2 .

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Однак, зазначені документи у позивача відсутні, а відтак, позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно. Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 не має жодного документа, який підтверджує його участь у будівництві спірного майна.

Постановою ВГСУ від 07.04.09 р. касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення , а постанова ДАГС від 23.12.08 р. у справі № 12/132-08 залишена без змін .

Відповідно ж до приписів ст.35 ГПК України: факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Повноваження Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради звертатися до суду з позовами про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок встановлено п.21 розділу ІІ Додатку 2 «Обсяги і межі повноважень районних у місті рад , що визначені міською радою»до рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.04 р. № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів».

Відсутність у відповідача: фізичної особи -підприємниці ОСОБА_1, правовстановлювальних документів ( відповідних рішення міської ради , договору чи державного акту), що посвідчують право користування спірною земельною ділянкою, підтверджується наявним в матеріалах справи доказами : поясненнями Дніпропетровської міської ради ; актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.04.10 р.

Відповідно до ст.83 Земельного Кодексу у комунальній власності перебувають усі землі в межах населення пунктів, крім земель приватної та державної власності , а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності . Землі комунальної власності належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. Згідно ст.12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад. Згідно з ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України , громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Згідно до ст.212 ЗКУ : самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно до п.4.1.3. Рекомендацій ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»: …У вирішенні спорів судам слід враховувати, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі, надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому, такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 статті 79 ЗК України ( 2768-14 ). Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України : кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем та третьою особою надано відповідні докази на підтвердження обставин , викладених в позовній заяві прокурора . Натомість відповідачем жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано . Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст.ст.83,116,125,212 Земельного Кодексу України;ст.ст.33, 35, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Зобов'язати відповідача : Фізичну особу -підприємницю ОСОБА_1 ( 49000, АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 20012462573 ) на протязі 10 ( десяти ) днів з часу набрання рішенням законної сили звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Героїв Сталінграду, 93Д ; шляхом знесення за власні кошти самочинно збудованого приміщення кафе «Кабачок»; передати вищезазначену земельну ділянку державі в особі Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради ( 49069, м. Дніпропетровськ, вул. К.Лібнехта ,70 ; код ЄДРПОУ 34059261) згідно із актом приймання -передачі та привести цю земельну ділянку у придатний для використання стан.

2.Стягнути з відповідача: Фізичної особи - підприємниці ОСОБА_1 ( 49000, АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код 20012462573 ) на користь позивача - Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради ( 49069, м. Дніпропетровськ , вул. К.Лібнехта, 70; код ЄДРПОУ 34059261): 85,00 грн. - витрат на сплату держмита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Суддя Васильєв О.Ю.

12.05.10р.