Рішення

від 22.09.2015 по справі 908/4005/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2015 Справа № 908/4005/15

Господарським судом Донецької області розглядається справа

при секретарі судового засідання Сватіковій Д.А.

за позовом : Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк

про стягнення 2 988 853,34 грн.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №03-К/ДГРВ-13 від 08.01.2013р. у розмірі 2998853,34 грн., а саме, заборгованість по кредиту у розмірі 1300000,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 472416,43 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 321331,51 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 124636,69 грн.; пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 7,99 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченим кредитом у розмірі 18805,48 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченими відсотками кредитом у розмірі 9955,54 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченою комісією у розмірі 1,79 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 521905,80 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості за нарахованими відсоткам у розмірі 185790,01 грн., сума індексу інфляції простроченої заборгованості по комісії у розмірі 2,11 грн.; штраф, згідно підпунктів а), б) пункту 4.2.5 кредитного договору у розмірі 5000,00 грн.; штраф, згідно підпункту в) пункту 4.2.5 кредитного договору у розмірі 9000,00 грн.; штраф згідно підпункту г) пункту 4.2.5 кредитного договору у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №03-К/ДГРВ-13 від 08.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. позовна заява направлена для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області 13.07.2015 року.

13.07.2015 року згідно автоматичного розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. порушено провадження по справі №908/4005/15.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача на теперішній час зареєстровано за адресою: 83052, м. Донецьк, пр. Миру, буд. 52. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

У відповідності до листа Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 11.06.2015р. № 04-16-730 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк, у зв'язку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Також, судом було надіслано ухвали суду на адресу електронної пошти tehresurs@dn.farlep.net відповідача, що підтверджується витягами з журналу обліку вихідної електронної пошти.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань.

Позивач разом з позовною заявою надав заяву від 03.07.2015р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та кошти відповідача в межах суми боргу.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

08.01.2013 року між позивачем, Публічним акціонерним товариством В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» (банк) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк (позичальником) було укладено кредитний договір №03-К/ДГРВ-13 (кредитний договір), за умовами якого банк в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит, на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 кредитного договору).

За своєю правовою природою договір №03-К/ДГРВ-13 від 08.01.2013р. є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №01-08/01/14 від 08 січня 2014р. до кредитного договору) кредит надається банком позичальнику у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом у розмірі 2000000,00 грн. Починаючи з 09 січня 2014 року ліміт кредитної лінії зменшується до 1300000,00 грн. Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі у порядку та умовах, визначених цим договором, та у строк, вказаний у п. 1.3 цього договору.

В п. 1.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №01-08/01/14 від 08 січня 2014р. до кредитного договору) визначений строк користування (термін повернення) кредиту до 05 січня 2015 року включно.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів.

Надання кредиту позичальнику підтверджується меморіальним ордером №01/08 від 08.01.2013р., банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить: до 08 січня 2014 року включно - 21,5 процентів річних; з 09 січня 2014 року - 24 процентів річних. Сторони погоджуються, що у разі не погашення позичальником кредиту у строк, визначений п. 1.3 цього договору, починаючи з наступного календарного дня за датою вказаною у п. 1.3 цього договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі: до 08 січня 2014 року включно - 26,5 процентів річних; з 09 січня 2014 року - 29,0 процентів річних (п. 1.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди №01-08/01/14 від 08 січня 2014р. до кредитного договору).

Проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі (п. 2.10 кредитного договору).

За обслуговування кредитної лінії позичальник щомісяця сплачує банку комісію, яка нараховується на суму невикористаної позичальником частини ліміту кредиту, встановленого п.1.2 цього договору, у розмірі: до 08 січня 2014 року включно - 1,0 процент річних; з 09 січня 2014 року - 2,0 проценти річних. Комісія за обслуговування кредитної лінії нараховується у валюті кредиту з дати укладення цього договору та в межах терміну, зазначеного у п. 1.3 цього договору. Нарахування комісії за обслуговування здійснюється в порядку, встановленому п.п. 2.9-2.10 цього Договору, аналогічно порядку нарахування процентів. Комісія за обслуговування кредитної лінії сплачується у гривні без ПДВ до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за цим договором в повному обсязі (п. 2.5 кредитного договору в редакції додаткової угоди №01-08/01/14 від 08 січня 2014р. до кредитного договору).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач доводить банківськими виписками, а позичальник не спростовує, що наявною є заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк за кредитом у розмірі 1300000,00 грн., за відсотками у розмірі 472416,43 грн.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 1300000,00 грн., за відсотками у розмірі 472416,43 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 321331,51 грн. за період з 06.01.2015р. по 30.06.2015р.; пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 124636,69 грн. за період 08.02.2013р. по 30.06.2015р.; пеню за прострочення сплати комісії у розмірі 7,99 грн. за період з 08.02.2013р. по 24.12.2013р.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника, банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Згідно до п. 6.4 кредитного договору сторони домовились: що за вимогами банку про сплату пені застосовується позовна давність у три роки і вона нараховується за цей же строк.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на дату винесення рішення дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., однак вона не скасована і не визнана незаконною.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м. Донецька є загальновідомим фактом.

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Донецьк.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, а саме пені за прострочення сплати відсотків з 08.02.2013р. по 13.04.2014р. у розмірі 5397,99 грн., у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 321331,51 грн. за період з 06.01.2015р. по 30.06.2015р. суд відмовляє.

Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати комісії з 08.02.2013р. по 24.12.2013р. на суму 7,99 грн. в повному обсязі, оскільки за думкою суду заборгованість за комісією не є основною сумою заборгованості із зобов'язань за кредитним договором.

Позивачем також нараховано до стягнення відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченим кредитом у розмірі 18805,48 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченими відсотками у розмірі 9955,54 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченою комісією у розмірі 1,79 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 521905,80 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості за нарахованим відсоткам у розмірі 185790,01 грн., сума індексу інфляції простроченої заборгованості по комісії у розмірі 2,11 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштам за несплаченим кредитом в розмірі 18805,48 грн. за період з 06.01.2015р. по 30.06.2015р.; відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами за несплаченими відсотками за кредитом в розмірі 9955,54 грн. за період з 08.02.2013р. по 30.06.2015р., відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами за несплаченою комісією в розмірі 1,79 грн. за період з 08.02.2013р. по 24.12.2013р., є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Самостійно здійснивши розрахунок сум індексу інфляції у відповідності до п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, суд дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню індекс інфляції простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 467124,84 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості за нарахованими відсоткам у розмірі 164436,93 грн., сума індексу інфляції простроченої заборгованості по комісії у розмірі 0,5 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф, згідно підпунктів а), б) пункту 4.2.5 кредитного договору в розмірі 5000,00 грн.; штраф, згідно підпункту в) пункту 4.2.5 кредитного договору в розмірі 9000,00 грн.; штраф згідно підпункту г) пункту 4.2.5 кредитного договору в розмірі 20000,00 грн.

У відповідності до підпункту б) пункту 6.3 кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник у разі нарахуванням банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог цього договору, у тому числі, за порушення п.4.2.5 кредитного договору штраф у сумі 1000 грн. за кожний випадок.

Згідно до п. 6.4 кредитного договору сторони домовились що за вимогами банку про сплату штрафу застосовується позовна давність у три роки.

Позичальник зобов'язаний для здійснення перевірки цільового використання кредиту, наявності, умов зберігання та стану майна, оформленого в заставу, аналізу фінансового стану, платоспроможності позичальника, надавати банку всі необхідні документи, які підготовлені та оформлені у відповідності з нормами бухгалтерського обліку в Україні, засвідчені: підписами керівника та головного бухгалтера (особами, які виконують їх обов'язки), відбитком печатки позичальника, зокрема: а) щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму №1) звіт про фінансові результати (форму №2); б) щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію пов'язану з діяльністю позичальника у звітному році(в тому числі баланс (форму №1) звіт про фінансові результати (форму №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3); в) щоквартально до 7 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку довідки (або завірені банком виписки) з інших банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній квартал; г) щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати банку оформлену на фірмовому бланку та підписану керівником та головним бухгалтером довідку про грошові надходження на всі свої поточні рахунки, відкриті у всіх інших банках (п. 4.2.5 підпункти а), б), в), г) кредитного договору).

Позивач наполягає, а відповідач не спростовує, що позичальник за період з 11.11.2013р. по 11.06.2015р. не надав банку інформацію та документи, зазначені в підпунктах а), б), в), г) п. 4.2.5 кредитного договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з наступним.

Як зазначалось вище, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України, Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено місто Донецьк відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014р. № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» банкам України заборонено здійснювати усі видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Згідно Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12 червня 2015 року № 415ог, встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.

Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» призупинило приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.

Таким чином, наразі територія міста Донецька, де здійснює свою діяльність відповідач, є неконтрольованою органами державної влади України, де заборонено усі види фінансових операцій, встановлено особливий порядок переміщення, не здійснюється приймання та пересилання поштових відправлень, що ускладнює можливість надання позивачу зазначених в кредитному договорі документів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також те, що розмір штрафу надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, суд визнав за необхідне зменшити розмір штрафу, нарахованого за порушення підпунктів а), б), в), г) пункту 4.2.5 кредитного договору до 11000,00 грн.

Позивач надав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та кошти відповідача в межах суми боргу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом. Оскільки позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів, відсутній зв'язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги. Крім того, позивачем не визначено, на які саме банківські рахунки та майно відповідача має накладатись арешт, що унеможливлює вжиття таких заходів.

Відтак, заява щодо забезпечення позову в даній справі шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк (83052, м.Донецьк, пр. Миру, буд. 52, ЄДРПОУ 25580398) на користь Публічного акціонерного товариства В«БРОКБІЗНЕСБАНКВ» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, б. 41, ЄДРПОУ 19357489) заборгованість за кредитом у розмірі 1300000,00 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 472416,43 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 5397,99 грн.; пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 7,99 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченим кредитом у розмірі 18805,48 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченими відсотками кредитом у розмірі 9955,54 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) за несплаченою комісією у розмірі 1,79 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 467124,84 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості за нарахованими відсоткам у розмірі 164436,93 грн., сума індексу інфляції простроченої заборгованості по комісії у розмірі 0,5 грн.; штраф, за невиконанння підпунктів а), б), в), г) пункту 4.2.5 кредитного договору у розмірі 11000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче об'єднання ТехресурсВ» , м. Донецьк (83052, м.Донецьк, пр. Миру, буд. 52, ЄДРПОУ 25580398) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 59883,73 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило