Рішення

від 22.09.2015 по справі 912/3333/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 рокуСправа № 912/3333/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення-теплові енергетичні системи", Кіровоградська область, смт. Новгородка

про стягнення 177 994,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, керівник;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.02.2014 р.;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 4 від 10.09.2015 р.;

від відповідача - ОСОБА_4, керівник.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" звернулось до господарського суду Кіровоградської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення-теплові енергетичні системи" про стягнення заборгованості у розмірі 177 994,38 грн., з яких: інфляційні втрати у розмірі 162 653,87 грн. та 3 % річних у розмірі 15 340,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 у справі № 912/1668/13, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 р. встановлений факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення-теплові енергетичні системи" умов договору поставки обладнання від 17.05.2013 р. № 1705/1 та стягнуто заборгованість у розмірі 386 786,00 грн., 7 735,72 грн. судового збору, а також 3 867,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3867,95 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а також 38 678,60 грн. витрат на послуги адвоката. Прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідрос" від позову в частині припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн. та припинено провадження у справі в цій частині. На виконання рішення, 23.01.2015 суд видав наказ на примусове виконання.

Позивач зазначає, що ним кошти були отримані в порядку виконавчого провадження лише 06.04.2015, тому просить суд стягнути 3 % річних та інфляційні втрати за період невиконання зобов'язання боржником договору.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2015.

17.09.2015 представник відповідача подав відзив на позов, в якому визнає вимоги позивача повністю та просить суд відстрочити виплату інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 177 994,38 грн. до 31.12.2015 р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 у справі № 912/1668/13 (а.с. 15-26) встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання, а відповідач прийняв його та не оплатив у повному обсязі. Даним рішенням стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 386 786,00 грн., 7 735,72 грн. судового збору, а також 3 867,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3867,95 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а також 38 678,60 грн. витрат на послуги адвоката.

На виконання вищезазначеного рішення, 23.01.2015 було видано наказ на примусове виконання.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, з розрахункового рахунку відповідача було списано в примусовому порядку суму боргу у розмірі 440 936,22 грн., що підтверджується випискою банку (а.с.55).

Відповідно до платіжного доручення № 359 від 02.04.2015 відділ державної виконавчої служби Новгородківського районного управління юстиції перерахував позивачу суму заборгованості за рішенням суду у розмірі 440 936,22 грн. (а.с. 56).

Позивач вважає, що оскільки, ним кошти були отримані лише 06.04.2015, тому є всі підстави для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати за період невиконання зобов'язання боржником договору, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 25.11.2013 по 06.04.2015 у сумі 15 340,51 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2013 по березень 2015 у сумі 162 653,87 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 162 653,87 грн. та 3% річних у сумі 15 340,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у зв'язку з тим, що на даний момент ТОВ "РАО-ТЕС" перебуває у скрутному фінансовому становищі, враховуючи те, що опалювальний сезон, ще не розпочався надходжень на рахунки підприємства відсутні. Оскільки на даний час проходить підготовка до опалювального сезону, дана сума є значною і виплата даних нарахувань в повному обсязі заблокує господарську діяльність підприємства, тому унеможливить розрахунки з контрагентами які постачають сировину, в зв"язку з чим буде припинена оплата за теплопостачання.

Позивач не заперечив проти відстрочення виконання рішення суду строком до 31.12.2015 р.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема передбачено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити виконання рішення, господарський суд Кіровоградської області зважаючи на те, що відповідач є єдиним надавачем послуг теплової енергії у Новгородківському районі та те, що Відповідач добровільно бажає погасити борг, а Позивач не заперечує проти задоволення відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2015 р., суд дійшов висновку про доцільність відстрочення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.09.2015 р. у справі №912/3333/15 до 31.12.2015 р.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення-теплові енергетичні системи" (28200, Кіровоградська область, смт. Новгородка, вул. Кірова, 11, код ЄДРПОУ 38542397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" (02092, м. Київ, Алма-Атинська, 39е, кв. 3, код ЄДРПОУ 37935779) інфляційні нарахування у розмірі 162 653,87 грн., проценти річних у розмірі 15 340,51 грн., судовий збір в розмірі 3 560,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя С. Б. Колодій