Рішення

від 21.09.2015 по справі 914/2970/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.15 Справа№ 914/2970/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМВ» , с.Дуліби, Стрийський район, Львівська область

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІД ЕКО БУДВ» , с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 14 894,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №55 від 02.09.2015 р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством В«ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМВ» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІД ЕКО БУДВ» про стягнення 14 894,83 грн. заборгованості, з яких 9 450,00 грн. сума основного боргу, 4 337,24 грн. інфляційні втрати, 288,16 грн. три проценти річних та 819,43 грн. пені.

Ухвалою суду від 28.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.09.2015р.

Представником позивача подано заяву (вх.№37200/15 від 04.09.2015р.), якою на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2015р. долучив до матеріалів справи оригінал витягу з ЄДР на позивача; оригінал довіреності №55 від 02.09.2015р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 28.08.2015р. не виконав.

Станом на 21.09.2015р. на адресу суду від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 28.08.2015р. про порушення провадження у справі та призначення до розгляду на 21.09.2015р., або поштовий конверт без вручення його адресату.

Відповідно до ст.ст.17, 22 1 ЗУ В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» та у зв'язку із розглядом справи №914/2970/15 за електронним запитом від 18.09.2015р. за №21197625 господарським судом Львівської області взято Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІД ЕКО БУДВ» станом на 18.09.2015р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 81110, АДРЕСА_1. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.п.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Факт надсилання відповідачу ухвали суду від 28.08.2015р. про порушення провадження у справі та призначення до розгляду на 21.09.2015р. підтверджується списком №1008 зрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 28.08.2015р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України В»Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на день розгляду спору (21.09.2015р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

13.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством В«ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМВ» (постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІД ЕКО БУДВ» (покупець) було укладено договір поставки товарного бетону (розчину) №103 (надалі - договір) за умовами якого постачальник забезпечує поставку товарного бетону (розчину покупцеві за заявками покупця у строки та на умовах, встановлені цим договором, а покупець зобов'язувався прийняти товарний бетон (розчин) в узгоджені терміни.

Згідно п.1.2. договору марка, ціна товарного бетону (розчину) і централізованої доставки вказані в специфікаціях, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору.

За умовами п.2.5. договору акт звірки взаємних розрахунків, складений на підставі видаткових накладних та рахунків-фактур на всю партію поставленого товарного бетону, постачальник передає на підпис покупцеві протягом 5-ти днів після закінчення місяця.

Відповідно до п.5.1. договору ціна товарного бетону, що підлягає поставці визначається у відповідних специфікаціях і включає в себе: вартість товару з ПДВ; вартість централізованої доставки на об'єкт покупця.

Згідно п.5.2. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем у безготівковій формі, у наступному порядку:

- передоплата у розмірі 50% вартості бетону визначеного відповідною специфікацією здійснюється покупцем до моменту поставки (згідно заявки) за цією специфікацією, згідно виставленого постачальником рахунку на підставі поданої покупцем заявки;

- повна оплата (100%) вартості поставленого бетону здійснюється покупцем протягом 3-х календарних з моменту поставки покупцю бетону, на підставі оформлених у відповідності до п.2.4. цього договору ТТН та видаткової накладної, що підтверджують факт поставки (переходу права власності на бетон до покупця).

Згідно п.5.3. договору у разі поставки товарного бетону (розчину) без попередньої оплати, покупець зобов'язується оплатити отриманий товарний бетон (розчин) протягом 3 (трьох) банківських днів.

Згідно п.6.4. договору у разі прострочення оплати покупець виплачує постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язань по оплаті. За домовленістю сторін термін позовної давності по нарахуванні і стягненні пені продовжується до моменту повного виконання зобов'язань по оплаті.

Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору поставки товарного бетону (розчину) №103 від 13.06.2014р. виконав повністю, поставив відповідачу товарний бетон (розчин) за період з 16.06.2014р. по 10.07.2014р. на загальну суму 39 450,00 грн., згідно видаткових накладних:

№-0368 від 16.06.2014р. на суму 5 050,00 грн.;

№-0369 від 16.06.2014р. на суму 5 050,00 грн.;

№-0370 від 16.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0378 від 23.06.2014р. на суму 5 050,00 грн.;

№-0379 від 23.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0380 від 23.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0419 від 24.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0430 від 24.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0480 від 10.07.2014р. на суму 5 050,00 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товарний бетон (розчин) за період з 16.06.2014р. по 10.07.2014р. здійснив частково на загальну суму 30 000,00 грн.

Представником позивача долучено до матеріалів справи банківські виписки з особового рахунку позивача від 19.06.2014р. на суму 10 000,00 грн. та від 01.08.2014р. на суму 20 000,00 грн., з призначенням платежу - оплата за бетон згідно договору №103 від 13.06.2014р. Відтак, основний борг відповідача складає 9 450,00 грн.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 4 337,24 грн. інфляційних та 288,16 грн. 3% річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.6.4. договору, у зв'язку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 819,43 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 14 894,83 грн., з яких 9 450,00 грн. сума основного боргу, 4 337,24 грн. інфляційні втрати, 288,16 грн. три проценти річних та 819,43 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.2. договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема: повна оплата (100%) вартості поставленого бетону здійснюється покупцем протягом 3-х календарних з моменту поставки покупцю бетону, на підставі оформлених у відповідності до п.2.4. цього договору ТТН та видаткової накладної, що підтверджують факт поставки (переходу права власності на бетон до покупця).

Факт поставки позивачем товарного бетону (розчину) по договору поставки товарного бетону (розчину) №103 від 13.06.2014р. за період з 16.06.2014р. по 10.07.2014р. на загальну суму 39 450,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

№-0368 від 16.06.2014р. на суму 5 050,00 грн.;

№-0369 від 16.06.2014р. на суму 5 050,00 грн.;

№-0370 від 16.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0378 від 23.06.2014р. на суму 5 050,00 грн.;

№-0379 від 23.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0380 від 23.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0419 від 24.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0430 від 24.06.2014р. на суму 3 550,00 грн.;

№-0480 від 10.07.2014р. на суму 5 050,00 грн., з відміткою відповідача про отримання бетону.

Крім того, на підтвердження факту поставки позивач долучив до справи подорожні листи вантажного автомобіля за період з 16.06.2014р.по 10.07.20914р.

Представник відповідача отримав продукцію за договором поставки товарного бетону (розчину) №103 від 13.06.2014р. на підставі довіреностей: №2/14 від 16.06.2014р.; №3/14 від 23.06.2014р.;№4/14 від 09.07.2014р., виданих на ОСОБА_4 (паспорт серії КА №327515 від 18.01.1997р., виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській області), (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходиться в матеріалах справи).

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товарний бетон за період з 16.06.2014р. по 10.07.2014р. здійснив частково на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком позивача, а саме: від 19.06.2014р. в розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу - часткова оплата за бетон згідно рахунку №0216 від 13.06.2014р. договір №103 від 13.06.2014р.; від 01.08.2014р. в розмірі 20 000,00 грн. з призначенням платежу -оплата за бетон згідно договору №103 від 13.06.2014р. Відтак, основний борг складає 9 450,00 грн.

18.02.2015р. позивачем повторно надіслано на адресу відповідача вимогу (вих.№97) в якій просив відповідача в семиденний строк погасити борг у сумі 9 450,00 грн. В підтвердження факту надсилання вимоги відповідачу, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення до цінного листа від 18.02.2015р., поштову квитанцію №40 від 18.02.2015р. Проте дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 9 450,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 288,16 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 4 337,24 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.4. договору у разі прострочення оплати покупець виплачує постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язань по оплаті. За домовленістю сторін термін позовної давності по нарахуванні і стягненні пені продовжується до моменту повного виконання зобов'язань по оплаті.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню на загальну суму 819,43 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, враховуючи також те, що відповідачем не спростовано доводів позивача, не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №396 від 20.08.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 231-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІД ЕКО БУДВ» (81110, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38504990) на користь Публічного акціонерного товариства В«ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМВ» (82434, Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Заводська, буд.27; код ЄДРПОУ 00110191) 9 450,00 грн. основний борг, 4 337,24 грн. інфляційних втрат, 288,16 грн. три проценти річних, 819,43 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 28.09.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.