Рішення

від 22.09.2015 по справі 917/1681/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015 р. Справа №917/1681/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік України", юридична адреса: АДРЕСА_1, 02097; для листування: вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, а/с12, м. Київ, 01042

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгово-транспортна компанія", вул. 40-річчя Жовтня, буд. 35, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення передоплати за товар, інфляційних, 3% річних, упущеної вигоди.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача 57 169,71 грн заборгованості, з яких: 35 400,00 грн - передоплата за товар згідно договору поставки нафтопродуктів №03/07-14 від 03.07.2014, 50 950,21 грн - інфляційні, 619,50 грн - 3% річних, 5 600,00 грн - упущена вигода.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для повернення передоплати за непоставлений товар та стягнення інфляційних річних і упущеної вигоди.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвали суду про порушення провадження у справ та про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином сторін про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лінік УкраїнаВ» (надалі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгово-транспортна компанія" (надалі - відповідач) уклали Договір поставки нафтопродуктів № 03/07-14 (а.с. 10-12).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. зазначеного Договору ТОВ "Кременчуцька торгово-транспортна компанія" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передавати у власність ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» , а ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти (мазут М-100, дизельне паливо та інші нафтопродукти).

Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець (позивач) здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Оплата здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку (п. 5.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою придбання Товару (мазут М-100), позивач відповідно до рахунку № 15 від 10.09.2014 р. здійснив передоплату за Товар на суму 197 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 237 від 10 вересня 2014 року та відповідною випискою банку.

Порушуючи умови договору, після здійснення передоплати відповідач поставку товару не здійснив, та повідомив, що здійснити поставку товару не має можливості.

У відповідності до п. 8.4. Договору позивач з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу лист від 17.09.2014 р. (вих. № 48/09-14) про повернення грошових коштів у розмірі 197 400,00 грн.

Таким чином, вигода позивача, яку він мав отримати у випадку виконання відповідачем своїх обов'язків становить: 203 000,00 - 197 400,00 = 5 600,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач здійснював повернення грошових коштів у таких розмірах: 30 000,00 грн - 17.09.2014; 32 000,00 грн - 18.09.2014; 30 000,00 грн - 30.09.2014; 25 000,00 грн - 30.09.2014; 20 000,00 грн - 07.10.2014; 20 000,00 грн - 10.10.2014; 5 000,00 грн - 17.10.2014.

Решту коштів у розмірі 35 400,00 грн, станом на час розгляду справи, відповідач не повернув.

Отже, станом на 17 жовтня 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 35 400,00 грн.

Зазначену суму неповернутої передоплати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Разом з тим, позивач в обґрунтування стягнення з відповідача упущеної вимоги, зазначає, що він планував придбати Мазут марки М100 в обсязі 28 тон у відповідача з метою його продажу своєму клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство В«Білий КолодязьВ» , який замовив у ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» поставку зазначеного товару.

Дана обставина на думку позивача, підтверджується наявністю Договору між ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» та ТОВ СП В«Білий КолодязьВ» , а також тим фактом, що клієнт позивача зробив повну передоплату поставки зазначеного товару в обсязі поставки.

Також, позивач зазначає, що після часткового повернення коштів від відповідача, зазначені кошти списувались позивачем на користь свого клієнта (ТОВ СП В«Білий КолодязьВ» ) також, як повернення передоплати.

Крім того, в позові зазначено що, позивач отримав від ТОВ СП В«Білий КолодязьВ» 203 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо поставки товару позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення передоплати за Договором поставки в сумі 35 400,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 15 550,21 грн та 619,50 грн - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 15 550,21 грн інфляційних за період листопад 2014 року - квітень 2015 року та 619,50 грн - 3% річних за період з 17.10.2014 по 28.05.2015.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вимоги в розмірі 5 600,00 грн слід зазначити наступне:

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Позивач стверджує, що саме у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» не отримало прибуток у розмірі 5 600,00 грн.

Проте, суд не погоджується з вказаним твердженням, оскільки позивачем не надані докази, отримання ним грошових кошів від ТОВ СП В«Білий КолодязьВ» у розмірі 203 000,00 грн.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що зазначена сума спрямовувалася саме на купівлю тих нафтопродуктів, які не були поставлені ТОВ "Кременчуцька торгово-транспортна компанія", а не інших.

До того ж, матеріали справи не містять Договору між ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» та ТОВ СП В«Білий КолодязьВ» про поставку нафтопродуктів, що позбавляє можливості суд дослідити його умови.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані в разі поставки відповідачем нафтопродуктів.

Враховуючи положення ст. 33 ГПК України, викладене та те що рішення не може грунтуватись на припущеннях, слід дійти висновку про те, що позивачем не доведено. що саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань стало підставою для не отримання ТОВ В«Лінік УкраїнаВ» доходів в сумі 5 600,00 грн.

Тобто, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 5 600,00 грн збитків (упущеної вигоди) задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгово-транспортна компанія", вул. 40-річчя Жовтня, буд. 35, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (ЄДРПОУ 38655303, р/р 26002010002442 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінік України", юридична адреса: АДРЕСА_2, 02097; поштова адреса: вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, а/с 12, м. Київ, 01042 (ІПН 373126626528, р/р 26002433952 в АТ КБ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) 35400,00 грн передоплати, 50 950,21 грн інфляційних, 619,50 - 3% річних, 1 648,04 грн судового збору.

Відмовити в позові в частині вимог про стягнення 5 600,00 грн упущеної вигоди.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 28.09.2015р.

Суддя Д.М. Сірош