Рішення

від 16.04.2013 по справі 917/348/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.04.2013р. Справа № 917/348/13-г

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Виробничо торгівельної фірма "МТН - Полтава", вул. Жовтнева, 37, к.10, м. Полтава, Полтавська область, 36014

до ОСОБА_1 підприємства "СМК", АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 82848,92 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.2013 року)

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 102 805,67 грн., за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 4 від 05.01.2009 року, із яких основний борг - 66060,98 грн., пеня - 25023,54 грн., інфляційні втрати - 6877,88 грн., 3% річних - 4843,27 грн.

21.03.2013 року за вхідним № 3968(канцелярії суду) виконавчий директор ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" ОСОБА_2 на виконання п.4 ухвали суду від 27.02.2013 року подав витяг з ЄДРПОУ ОСОБА_1 підприємства "СМК" згідно якого місце знаходження відповідача -36000, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код 30978753).

До доданих матеріалів позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 20.03.2013р. в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 підприємства "СМК" (ідентифікаційний код 30978753) основний борг - 66060,98 грн., пеня - 25023,54 грн., інфляційні втрати - 6877,88 грн., 3% річних - 4843,27 грн. До заяви доданий розрахунок. Суд подану заяву розглянув, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

16 квітня 2013 року представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, вимоги п.4 ухвали суду від 27.02.2013 року про порушення провадження у справі не виконав.

Копія ухвали суду про порушення провадження по справі від 27.02.2013 року направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 підприємства "СМК" зазначену в позовній заяві АДРЕСА_3, 36000 27.02.2013 року повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Копії ухвал суду про відкладення розгляду справи від 21.03.2013 року направлені на адресу відповідача зазначену в Витязі з ЄДР 36014, АДРЕСА_4 та зазначену в позовній заяві АДРЕСА_3, 36000 повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги повністю виходячи з наступного:

Між приватним акціонерним товариством виробничо-торговельною фірмою "МТН-Полтава" (далі - Продавець) та ОСОБА_1 підприємством "СМК" (далі - Покупець) 05 січня 2009року було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №4 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцеві - компонент автомобільного палива (КАП), компонент палива дизельного ( КПД), дизельне паливо (ДП) (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар та оплатити товар згідно виставленого рахунку. Кількість Товару визначалася згідно отриманих заявок від Покупця.

На виконання умов Договору за заявками Покупця на поставку Товару загальною вартістю 11 169 576,84 грн., Продавцем було відвантажено товар про що свідчать товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання (а.с.13-87).

Порядок розрахунку визначається відповідно до розділу 3 Договору, тобто безготівковий розрахунок згідно виставлених рахунків Продавцем. Відстрочка платежу за Договором становить 5 днів.

Відповідно до Довідки ПАТ "Креді Агріколь банк" № 91122-22/4 від 11.01.2013 р. (а.с. 88) за отриманий товар Відповідач розрахувався частково, сплативши на рахунок Позивача 11 103 515,86 грн.

Між сторонами було складено Акт зірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 року відповідно до якого борг Відповідача станом на 01.03.2012р. становить 66060,98 грн.

Позивач 08.08.2012 р. надіслав претензію № 164 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 66060,98грн. в 7-ми денний термін з дня отримання претензії (а.с. 80). Про факт отримання претензії Відповідачем свідчить повідомлення від 11.08.2012р. про вручення поштового відправлення (а.с. 91). Заявлена претензія залишена без відповідного реагування.

Згідно з пунктом 6 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 21.03.2013р. (а.с.97) станом на день розгляду справи по суті сума заборгованості за поставлений товар становить 66060,98 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Законом України В»Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язаньВ» (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 Договору, у разі невиконання Покупцем (Відповідачем) п. 3.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Керуючись вищевказаним Позивачем була нарахована Відповідача пеня за період з 13.09.2010р. по 13.03.2011р. в розмірі 5077,65 грн. (заява про уточнення позовних вимог від 21.03.2013р. а.с.97).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем розрахована сума, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів з період з вересня 2010року по січень 2013 що склала 6877,88 грн., 3% річних 4832,41 (заява про уточнення позовних вимог від 21.03.2013р. а.с.97).

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і , 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "СМК" код ЄДР 30978753 ( АДРЕСА_1, 36000) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Виробничо торгівельної фірма "МТН - Полтава" код ЄДР 25158009(вул. Жовтнева, 37, к.10, м. Полтава, Полтавська область, 36014 ) 82848,92 грн., із яких основний борг - 66060,98 грн., пеня - 5077,65 грн., інфляційні втрати - 6877,88 грн., 3% річних - 4832,41 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі - 2056,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 23.04.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.