Рішення

від 21.09.2015 по справі 920/1413/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.2015 Справа № 920/1413/15

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській В.Ю. розглянув матеріали справи № 920/1413/15

за позовом - Підприємство об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Суми,

до відповідача - Корпорації «САНТ», м. Суми,

про розірвання договору,

за участю представників:

позивача - Ломаки Ю.М.,

відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 30 хв. 17.09.2015 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 21.09.2015 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд розірвати договір № 3, укладений 25.12.2013 року між сторонами, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 17.09.2015 року у даній справі, в якому відображені відомості про явку представників сторін у судове засідання та обізнаність їх про час, дату та місце наступного судового слухання справи.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 статті 80 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 17.09.2015 року у даній справі, саме представником відповідача заявлено клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник не мав можливості підготувати письмовий відзив на позовну заяву, в зв'язку з наданням йому довіреності від підприємства лише 16.09.2015 року. Проте представник відповідача в засідання суду 21.09.2015 року не з'явився та відзиву на позов не подав.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2013 між сторонам укладено договір № 3 (далі - договір), предметом якого є реконструкція нежитлових приміщень, які на праві приватної власності належать позивачу та розташовані за адресою місцезнаходження позивача, а саме: виробничого приміщення (літери «Д», «д-1»), площею 230,1 м 2 ; 1 та 2 поверхи виробничих приміщень (літера «Б-2»), площею 229,6 м 2 та площею 235,1 м 2 , відповідно; одноповерхового скляного магазину-павільйону (літера «С»), площею 53,9 м 2 ; 1 та 2 поверхів приміщення (літера «Г-2»), площею 91,5 м 2 та площею 88,2 м 2 , відповідно.

У відповідності до розділу 4 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання завершити вказану реконструкцію (будівництво) до 30.12.2014 року, а також здійснити фінансування виготовлення технічної документації та отримати необхідні дозволи на реконструкцію (будівництво).

Згідно умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання: надати позивачу безвідсоткову грошову позику у сумі 26000,00 грн. у двомісячний строк з дати підписання цього договору (пункту 6.4 розділу 6 договору); здійснювати у повному обсязі оплату фінансування реконструкції (будівництва) об'єкта нерухомості (пункт 4.1 розділу 4 договору); укласти за згодою позивача угоди з третіми особами на виконання робіт, необхідних для реконструкції об'єкта (пункт 4.3 розділу 4 договору); укласти угоди з третіми особами на надання послуг, пов'язаних з організацією реконструкції об'єкта, моніторингом ринку нерухомості з повідомленням позивача та беручи на себе відповідальність перед третіми особами за виконання договорів (пункт 4.4 розділу 4 договору).

При цьому, позивач, у відповідності до пункту 6.2 розділу 6 договору, мав отримати у власність, замість приміщень під літерами «Д» та «д-1» нежитлові приміщення на другому поверсі новозбудованого об'єкту нерухомості, площею 100 м 2 , а відповідач мав отримати у власність всі інші приміщення в цьому об'єкті.

Нерухоме майно, що є предметом вказаного договору та мало бути реконструйоване відповідачем до 30.12.2014 року, належить позивачу на праві власності, а земельна ділянка, на якій знаходяться це майно, належить позивачу на праві постійного користування.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що позивач при укладенні цього Договору розраховував, що в строк до 30.12.2014 року відповідач здійснить за власний рахунок реконструкцію вказаних вище нежитлових приміщень і він (позивач) отримає у власність нежитлові приміщення на другому поверсі новозбудованого об'єкту нерухомості, площею 100 м 2 . Проте, відповідач не виконав вищезазначені зобов'язання та не погоджується на розірвання укладеного між сторонами договору за взаємною згодою.

Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 договору, договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення реконструкції (будівництва) об'єктів.

На виконання зазначеного пункту договору позивач 27.03.2014 року, 18.07.2014 року, 15.12.2014 року, 16.02.2015 року та 17.03.2015 року звертався до відповідача з листами, претензією та повідомленням, в яких вказував про неналежне виконання відповідачем умов договору № 3 від 25.02.2013 року та повідомляв про пропозицію розірвання цього договору, але відповідач не дав згоди на розірвання вказаного договору.

Позов обґрунтований статтями 526, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 193 Господарського Кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а статтею 526 цього ж Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що позивач при укладенні вказаного вище договору розраховував на здійснення відповідачем реконструкції нежитлових приміщень, які є предметом укладеного між сторонами договору, її завершення відповідачем до 30.12.2014 року та отримання позивачем у власність нежитлових приміщень площею 100 м 2 на другому поверсі новозбудованого об'єкту нерухомості, а також враховуючи те, що відповідач не здійснив таку реконструкцію та не передав у власність позивача зазначені нежитлові приміщення, позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні оспорюваного договору, а відтак порушення відповідачем умов даного договору є істотним.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин та приймаючи до уваги те, що відповідач, в свою чергу, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, правомірні та обґрунтовані позовні вимоги позивача щодо розірвання договору № 3 від 25.12.2013 року, укладеного між сторонами, підлягають задоволенню на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір № 3, укладений 25 грудня 2013 року між Підприємством об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (40030, м. Суми, вул. Кузнечна, буд. 8, ідентифікаційний код 03967913) та Корпорацією «САНТ» (40030, м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, ідентифікаційний код 34932471).

3. Стягнути з Корпорації «САНТ» (40030, м. Суми, вул. Харківська, буд. 122, ідентифікаційний код 34932471) на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (40030, м. Суми, вул. Кузнечна, буд. 8, ідентифікаційний код 03967913) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.09.2015 року.

Суддя П.І. Левченко