Рішення

від 24.09.2015 по справі 923/1241/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р. Справа № 923/1241/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства Спеціалізованої ремонтно-будівельної компанії "ТЕХМОНТАЖ", м. Івано-Франківськ

до приватного підприємства "БУДТОРГСЕРВІС", м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області

про стягнення 74069 грн. 39 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Дзундза М.Й., представник, дов. від 06.07.2015 року № 121;

від відповідача - не прибув.

Строк вирішення спору продовжено до 07.10.2015 року ухвалою суду від 27.07.2015 року.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Приватне підприємство Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія "ТЕХМОНТАЖ" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "БУДТОРГСЕРВІС" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 147 від 13.08.2015 р. (а.с. 54), просить стягнути заборгованість за неналежне виконання умов договору №15 від 03.04.2014 року у розмірі 80948,52 грн., з яких: 71535,10 грн. - суму основного боргу, 382,17 - 3% річних, 7643,47 грн. - пені, 1387,78 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 530, 610, 611, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-179, 180, 181, 184, 193, 197, 198, 216-220, 222, 230, 232, 317, 319, 321, 322 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 5-8 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 27.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.09.2015 р.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, ПП "БУДТОРГСЕРВІС" не знаходиться за своїм місцезнаходженням: 75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, буд. 123, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі відомостям у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.07.2015 р.), а тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді була повернута до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не існує".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ПП "БУДТОРГСЕРВІС" за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

03.04.2014 р. між сторонами укладено договір на монтажно-пусконалагоджувальні роботи N15 (надалі по тексту Договір), відповідно до якого підрядник - ПП СРБК "Техмонтаж" зобов'язався виконати для замовника - ПП «Будторгсервіс» комплекс робіт по монтажу, пусконалагоджуванню ліфтів пасажирських:

- в/п 630 кг на 7 зупинок, в кількості - 2 одиниці виробництва "Отіс" (Україна), місце розташування та адреса об'єкта: м. Чернівці, вул. Мізюна, 20;

- в/п 630 кг на 11 зупинок, в кількості - 5 одиниць виробництва "Отіс" (Україна), місце розташування та адреса об'єкта: м.Львів, вул. Наукова, 2-а,

а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи, сплативши підряднику вартість робіт на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору становить 314 977,00 грн., в т.ч. ПДВ 52496,16 грн.

Згідно п. 4.1 Договору після доставки на об'єкт монтажу ліфтового обладнання, замовник за 5 робочих днів до початку робіт перераховує на р/рахунок підрядника в порядку передплати 50% вартості договору (п. 2.1 Договору) та направляє на адресу підрядника (або передає на руки) письмову заявку про необхідність приступити до виконання монтажних робіт за цим Договором.

На виконання умов п. 4.1. Договору, замовником платіжним дорученням № 918 від 24.04.2015р. на суму 157488,50 грн. було перераховано підряднику передоплату в розмірі 50% вартості Договору.

Відповідно до п. 4.5 Договору, на підставі підписаного акту виконаних робіт замовник, в десятиденний термін після підписання акту, оплачує виконані роботи в розмірі решти 50 % вартості Договору (п. 2.1).

Позивач належним чином виконував умови договору, проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за фактично виконані роботи, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

Виконані підрядником роботи за якими сторони підписали акти виконаних робіт № 5, №.7 та № 8 форми 2-КБ за квітень 2015 р. на загальну суму 229023,60 грн. (враховуючи передоплату в сумі 157488,50 грн.) залишаються неоплаченими в сумі 71535,10 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 71535,10 грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення 71535 грн. 10 коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт 382 грн. 17 коп. 3% річних та 1387 грн. 78 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 382 грн. 17 коп. 3% річних та 1387 грн. 78 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку у пункті 7.5 Договору №15 від 03.04.2014 р. сторонами погоджено, що при порушенні строків оплати виконаних робіт понад терміни вказані в розділі 4 даного Договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань 7643 грн. 47 коп. пені за період з 11.05.2015 року по 14.07.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 71535 грн. 10 коп. основного боргу, 382 грн. 17 коп. 3% річних, 1387 грн. 78 коп. інфляційних втрат та 7643 грн. 47 коп. пені.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства "БУДТОРГСЕРВІС" (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, буд. 123, ідентифікаційний код 25552373) на користь приватного підприємства Спеціалізованої ремонтно-будівельної компанії "ТЕХМОНТАЖ" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. М.Грушевського, буд. 22А, 4, офіс 49А, ідентифікаційний код 33860527) - 71535,10 грн. - основного боргу, 382,17 - 3% річних, 7643,47 грн. - пені, 1387,78 грн. - інфляційних втрат та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.09.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова