Рішення

від 28.10.2013 по справі 925/1376/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Справа № 925/1376/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс», м. Дніпропетровськ, ж/м СокілАДРЕСА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Га-Кешер», АДРЕСА_2, а/с 327

про стягнення 8 865,65 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Га-Кешер» про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги згідно договору на перевезення вантажу від 02.04.2013р. № 20047-04-13 в розмірі 8 865,65 грн., в тому числі 8 400,00 грн. основного боргу, 383,40 грн. пені, 82,25 грн. 3% річних та відшкодування судових витрат.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання.

Позивач участь свого представника у судове засідання не забезпечив. До початку судового засідання надіслав до суду пояснення від 02.10.2013р. № 127 з витребуваними судом документами та листа від 10.10.2013р., в якому, в зв'язку з неможливістю прибути в зазначене судове засідання, просив розглянути справу без участі позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, представника у судове засідання вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу суду від 29.08.2013р. про порушення провадження у справі вручено представнику відповідача ОСОБА_1 10.09.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Адреса відповідача відповідає його адресі, вказаній в реєстраційних документах - витяг з ЄДРПОУ серія АВ №951421 від 01.10.2013р. Відповідно місцезнаходження юридичної особи та здійснення господарської діяльності згідно ст. 93 ЦК України визначено позивачем вірно - АДРЕСА_3.

Нез'явлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони не позбавлені права направити в засідання суду представників.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі взаємовідносини сторін.

02.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Га-Кешер» (Експедитором - Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс» (Перевізником - Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, було укладено договір на перевезення вантажу №20047-04-13 (Далі - Договір), умовами якого Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому Експедитором вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення у встановлений договором-заявкою строк й видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор зобов'язується заплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники й вантажоотримувачі, графік подачі транспорту і суми, що підлягають сплаті Перевізнику, обумовлюються перед кожним конкретним перевезенням за допомогою договір-заявки (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору договір діє один рік з моменту підписання обома сторонами. Строк дії цього договору автоматично продовжується на такий же строк у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії (п. 6.2 Договору).

В Розділі 2 Договору встановлені обов'язки Перевізника та Експедитора, в тому числі:

- Перевізник зобов'язується подавати під завантаження, відповідно до заявок Експедитора, обумовлені автотранспортні засоби в технічно справному стані (в тому числі стан кузова автомобіля й причепу), що забезпечує цілісність вантажу в дорозі в погоджені сторонами строки (п. 2.1.1); виконувати перевезення в строки, вказані в умовах Експедитора (п. 2.1.3); забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажовідправнику, не допускати втрати й знищення вантажу (п. 2.1.5); протягом 5 днів з моменту виконання заявки передати Експедитору акт виконаних робіт (п. 2.1.6);

- Експедитор зобов'язується в умовах на перевезення вказати місце і час завантаження й розвантаження вантажу, найменування і характер вантажу, строк здійснення перевезення (п. 2.2.1); оплатити послуги перевізника в розмірі суми вказаної в умовах перевезення протягом 5-10 банківських днів за умовою повного виконання потреб перевезення згідно договору-заявки (п. 2.2.2).

Відповідно до п. 3.1 Договору всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата здійснюється кожного разу за виконання перевезення.

02.04.2013р. Перевізник прийняв від Експедитора узгоджену заявку №2271 на перевезення автомобільним транспортом арахісу «Аргентина» та арахісу «США» загальною вагою 20 т. за маршрутом: м. Одеса - м. Синельникове. В заявці погоджена вартість перевезення - доставки вантажу і його розвантаження, що становить 8 400,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 17).

Вантаж згідно заявки був доставлений вантажоодержувачу і прийнятий без зауважень, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.04.2013р. серії ААК №В22/0204 (а.с. 18) та від 02.04.2013р. серії ААК №В21/0204 (а.с. 19) з печаткою про прийняття вантажу ВАТ «СНЄК-єкспорт».

Перевезення вантажу було здійснене автомобілями RENAULT з причепами, реєстраційні номери АЕ 3265 ЕМ (АЕ 6982 ХХ) та АЕ 5073 ЕЕ (АЕ 7623 ХР), які на праві власності належать Перевізнику.

Між Перевізником та Експедитором були складені та підписані акти здачі-прийняття транспортних послуг від 03.04.2013р.:

- № ОУ-000082 на загальну суму 4 200,00 грн. (а.с.20);

- № ОУ-000083 на загальну суму 4 200,00 грн. (а.с.22).

На виконання транспортних послуг Перевізником були виставлені рахунки-фактури від 03.04.2013р.:

- № СФ-021-3 на загальну суму 4 200,00 грн., в тому числі 700,00 грн. ПДВ (а.с. 21);

- № СФ-023-3 на загальну суму 4 200,00 грн., в тому числі 700,00 грн. ПДВ (а.с. 23).

Транспортні послуги надано Перевізником за вказівкою Експедитора без зауважень.

Експедитор за надані транспортні послуги не розрахувався.

18.06.2013р. на адресу Експедитора було направлено претензію від 17.06.2013р. № 75 з вимогою в триденний строк сплатити заборгованість в повному обсязі, та попереджено про звернення до суду за захистом порушеного права у разі невиконання вимоги та примусового стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій (а.с. 24).

Претензію вручено Експедитору 21.06.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 25).

У відповідь на претензію Експедитор надіслав Перевізнику гарантійного листа від 10.07.2013р. №1-0713 (а.с. 26), в якому гарантує оплату заборгованості до 02 серпня 2013 року та пропонує графік погашення заборгованості.

Листом від 05.08.2013р. №96 (а.с. 27) Перевізник повідомив Експедитора, що з 03.04.2013р. на розрахунковий рахунок підприємства ніяких грошових коштів в погашення заборгованості не надійшло.

Ухилення Експедитора від оплати отриманої послуги стали причиною звернення Перевізника до суду за захистом свого порушеного права та примусового стягнення боргу.

Експедитор порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо встановлених строків та порядку оплати за надані послуги з перевезення вантажу, що суперечить п. 2.2.2 Договору та положенням ЦК України.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Між сторонами виникли договірні відносини перевезення вантажу, що регламентовані гл. 32 Господарського кодексу України та гл. 64 Цивільного Кодексу України. Договір на перевезення вантажу від 02.04.2013р. № 20047-04-13 не заперечений сторонами, не визнаний в установленому порядку недійсним. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору перевезення вантажу (в даному випадку - послуги на перевезення вантажу автомобільним транспортом).

Згідно п. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - це документ на вантаж, що повинен оформлюватися при здійсненні вантажних перевезень.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В п. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк розрахунків за надані Позивачем послуги перевізника, який визначений в п. 2.2.2. Договору: протягом 5-10 банківських днів за умовою повного виконання потреб перевезення згідно договору-заявки.

В порушення зазначених норм Закону та умов договору Відповідач, як замовник перевезення, свій обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав належним чином, взагалі не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 8 400,00 грн.

Суд враховує, що послуга фактично надана і спожита Відповідачем, про що свідчить відсутність зауважень щодо повноти та якості послуги перевезення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Отже, строк проведення остаточного розрахунку за отримані послуги перевізника Відповідачем станом на час розгляду справи вже є таким, що настав.

Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами у справі, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 8 400,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 82,25 грн. 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання - 10.04.2013р. по 06.08.2013р. Після перевірки судом правильності нарахування 3% річних до стягнення підлягає 82,16 грн. В решті вимоги належить відмовити.

В ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Позивач з посиланням на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховує відповідачу 383,40 грн. пені за період з 10.04.2013р. по 06.08.2013р. з посиланням на облікову ставку НацБанку України. Суд відмовляє в задоволенні даної вимоги про стягнення пені, оскільки договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки не укладено в письмовому виді між сторонами, чим порушено вимоги ст.ст. 546, 547 ЦК України. Чинний ГПК України не встановлює відповідальності боржника у виді пені, а лише обмежує розмір нарахованої позивачем (кредитором) пені за неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права. Відповідач не подавав суду заяв та доказів про об'єктивну неможливість заперечити позовні вимоги.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Га-Кешер», АДРЕСА_2, а/с 327, код ЄДРПОУ 36037323, р/р 26001200886000, АКІБ «УкрСиббанк» в м. Харків, МФО 351005

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромаштранс», м. Дніпропетровськ, ж/м СокілАДРЕСА_4, код ЄДРПОУ 31181359, р/р 26007221716 в АТ «ОСОБА_3 Аваль», МФО 380805

8 400,00 грн. заборгованості, 82,16 грн. 3%річних та 1 720,50 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28.10.2013р.

Суддя Г.М. Скиба