Постанова

від 03.04.2012 по справі 19/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 № 19/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2012 року по справі № 19/14 (в матеріалах справи)

розглянувши матеріали апеляційної скарги № 328/06-2/11 від 12.12.2011 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року (повний текст рішення підписано 30.11.2011 року) у справі № 19/14 (головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Головіна К.І., Літвінова М.Є.)

за позовом Виробничо-комерційного підприємства «Укрпроміндустрія»

до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача

Державної казначейської служби України

про стягнення заборгованості у сумі 108 988,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне підприємство «Укрпроміндустрія»» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, про стягнення заборгованості у сумі 108 988,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року у справі № 19/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на користь Виробничо-комерційного підприємства «Укрпроміндустрія» суму основного боргу в розмірі 87 414,15 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 819,20 грн., 3% річних в розмірі 883,72 грн., пеню в розмірі 10 751,94 грн., штраф 7% в розмірі 6 118,99 грн. та судові витрати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, через господарський суд міста Києва подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року у справі № 19/14 та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.12.2008 року між Виробничо-комерційним підприємством В«УкрпроміндустріяВ» (В«ВиконавецьВ» ) та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (В«ЗамовникВ» ) був укладений договір № 10г/1190/11/1за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання науково-дослідної роботи на тему «Розроблення методів та програмних засобів для прогнозування стану об'єктів навколишнього природного середовища за комплексним підходом, оцінки ризику, підготовки управлінських рішень з використанням інформації системи моніторингу» за кошти держбюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Загальна вартість робіт за Договором згідно протоколу погодження договірної ціни та п. 2.1 Договору визначена у сумі 195 000,00 грн. Відповідно до календарного плану виконання робіт за Договором, роботи повинні були виконуватись в два етапи, кожен вартістю 97 500,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору термін закінчення визначений 29.12.2008 року, та відповідно до додаткових угод № 1 від 23.12.2008 року, № 2, № 3 був перенесений на 30.12.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач роботи по першому етапу закінчив в грудні 2008 року, про що свідчить акт здавання-приймання науково-технічної продукції № 1 від 13.12.2008 року та оплачені в сумі 97 500,00 грн., по другому етапу були завершені в грудні 2010 року по акту здавання -приймання науково-технічної продукції № 2 від 29.12.2010 року на суму 87 414,15 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Роботи по другому етапу згідно акту здавання -приймання науково-технічної продукції № 2 від 29.12.2010 року виконані на суму 87 414,15 грн., відповідач зазначені роботи прийняв без зауважень.

Згідно акту звірки розрахунків від 20.12.2010 року, де сторони підписали та скріпили печатками без зауважень суму заборгованості, відповідач визнав наявність заборгованості по оплаті за виконанні позивачем роботи по договору.

Пунктами 3.4 -3.7 Договору після завершення роботи (етапів) Виконавець представляє Замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції в 3-х примірниках, комплект наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням та умовами договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців, або акти здавання-приймання науково-технічної продукції, акти звірки розрахунків. Замовник протягом 10 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних документів, зобов'язаний направити Виконавцеві підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі та заборгував перед позивачем за Договором 87 414,15 грн.

Посилання відповідача на те, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища, діючи в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством не мало змоги виконати зобов'язання по договору, оскільки відсутня відмітка про взяття на облік на акті № 2 від 29.12.2010 року не є обґрунтованою підставою не виконання зобов'язань за договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положення ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 у справі № 5011-16/204-2012 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 року у справі № 19/14- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 у справі № 19/14 - без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 19/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

ОСОБА_1