Постанова

від 21.08.2012 по справі 47/70

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 № 47/70

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

ОСОБА_1

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.08.2012 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кувейт Енерджі Юкрейн» на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 47/70 (суддя - Станік С.Р.)

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс»

про стягнення 4 810 194,92

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс»

до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»

про припинення зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2012 року Господарський суд м. Києва прийняв ухвалу по справі № 47/70, якою задовольнив вимоги ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» у виправлені помилок у наказах Господарського суду м. Києва № 47/70 від 27 липня 2009 року, виданих на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.09 року у справі № 47/70, - а саме у зазначенні вірного номеру коду ЄДРПОУ, а також юридичної та фактичної адреси місцезнаходження ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн».

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.12 року у справі № 47/70 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала створює реальну небезпеку безпідставного стягнення відповідних грошових сум з банківських рахунків ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн» у порядку виконавчого провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 106 ГПК ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним Кодексом України.

Відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, 27.07.2009 року було видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 47/70.

20.06.2012 від позивача надійшла заява про виправлення помилки в наказі № 47/70 на підставі виправлення описки в резулятивній частині рішення господарського суду міста Києва від 24.06.09 у справі №47/70 про заміну на вірний коду ЄДРПОУ та юридичної і фактичної адрес відповідача, про що була винесена ухвала від 05.06.12 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження" ст. 117 ГПК викладено у новій редакції. Особливістю цієї новели є введення нового процесуального інституту - норм, що регулюють виправлення помилки, яку допущено при оформленні чи видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом.

Частина 1 статті 117 ГПК України містить відсилочну норму, яка встановлює, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Вимоги до виконавчого документа встановлені у ст. 19 цього Закону.

У виконавчому документі згідно з цією статтею повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.04.2006 р. N 01-8/908 "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження" зазначається, що виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог частини першої статті 89 ГПК, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що виправлення невірного коду ЄДРПОУ, фактичної та юридичної адрес на вірні не тягне за собою зміни рішення суду, на виконання яких видано накази, а також можливості повторного звернення до виконавчої служби із наказами щодо яких винесено ухвалу про виправлення описки.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кувейт Енерджі Юкрейн» на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 47/70 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 47/70 - без змін.

3. Матеріали справи № 47/70 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлєв М.Л.

ОСОБА_1