Постанова

від 30.01.2012 по справі 14/397

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ-32, вул. Жилянська, 58-б т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2012р. № 14/397

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г. (доповідач по справі),

суддів: Гаврилюка О.М.,

ОСОБА_1,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.01.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросерв» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року

по справі № 14/397 (суддя Мельник С.М.)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агросерв»

про стягнення 125 096,02 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року у справі №14/397 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 108 464,67 грн. основного боргу, 14 251,29 грн. штрафу, 2 380,06 3% річних, 1 250,96 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 99 870,01 грн. основного боргу, 14 251,29 грн. штрафу, 2 280,06 грн. 3% річних, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 8 594,66 грн. припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 21.11.2011 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросерв» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року у справі №14/397 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

30.01.2012 року від ТОВ «Агросерв» до апеляційного господарського суду надійшло доповнення до апеляційної скарги, відповідно до якого скаржник просив рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 80 665,33 грн. основного боргу, 14 251,29 грн. штрафу, 2 280,06 грн. 3% річних, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 27 799,34 грн. припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Відкритим акціонерним товариством «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» на підставі статті 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агросерв» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року у справі № 14/397 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача брав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та в доповненні до неї і просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 80 665,33 грн. основного боргу, 14 251,29 грн. штрафу, 2 280,06 грн. 3% річних, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 27 799,34 грн. припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

В дане судове засідання представники позивача не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Однак, представник позивача приймав участь в судовому засіданні 16.01.2012 року та надав свої пояснення, в яких частково визнав вимоги апеляційної скарги, а саме просив припинити провадження у справі № 14/397 в частині стягнення суми основної заборгованості на суму 27 799,34 грн. у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Агросерв» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агросерв» (покупець) укладено договір поставки № 44, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити товар у кількості та в термін, зазначений у замовленні покупця, яке погоджується з постачальником в письмовому вигляді, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти товар в асортименті і за цінами зазначеними в специфікаціях. Специфікація та замовлення є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору від 11.01.2010 року № 44, покупець здійснює оплату за отриманий товар з відстрочкою оплати, яка становить тридцять календарних днів з моменту передачі товару відповідно до накладної на передачу товару.

У зв'язку із неналежним невиконанням умов договір з боку ТОВ «Агросерв» у червні 2011 року ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «Будмайстер» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства про стягнення заборгованості у сумі 108 464,67 грн., неустойки у сумі 14 251,29 грн. та 3% річних у сумі 2 380,06 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 108 464,67 грн. на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 44 від 11.01.2010 року, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати грошових коштів за поставлений товар.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України та пункту 1 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі статті 525 ЦК України та пункту 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на час звернення ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «Буд Майстер» з позовом до суду, заборгованість відповідача становила 108 646,67 грн. Сума заборгованості у розмірі 108 646,67 грн. підтверджується наступними видатковими накладними: № 2507 від 30.07.2010 року на суму 21 594,65 грн.; № 2640 від 09.08.2010 року на суму 10 805,76 грн.; № 2815 від 19.08.2010 року на суму 24 803,88 грн.; № 2944 від 30.08.2010 року на суму 13 273,92 грн.; № 3327 від 20.09.2010 року на суму 12 716,38 грн.; № 3597 від 05.10.2010 року на суму 21 608,64 грн.; № 3785 від 14.10.2010 року на суму 3 661,44 грн. та розрахунком позивача, ще не спростовано у встановленому законом порядку відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З наявного в матеріалах справи акта звіряння взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, за період з 01.01.2010 року по 29.09.2011 року вбачається, що відповідачу поставлено товар на загальну суму 887 969,56 грн. Станом на 29.09.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 99 870,01 грн. (а.с.21-22,т.2).

Однак, на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, місцевим господарським судом не досліджено той факт, що після підписання акта звіряння взаєморозрахунків відповідач сплачував суму основного боргу і на дату винесення судового рішення відповідачем було погашено заборгованість на суму 8 594,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на дату прийняття оскаржуваного рішення складала суму 99 870,01 грн. (108 464,67 грн. - 8 594,66 грн.).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення 8 594,66 грн., а тому провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Доводи скаржника, які викладені у доповненні до апеляційної скарги щодо наявності у відповідача заборгованості лише в сумі 80 665,33 грн., судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідач здійснив повернення товару позивачу на суму 19 204,68 грн. 17.01.2012 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування. Вказані докази можуть бути подані відповідачем під час виконавчого провадження.

У відповідності до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що за прострочення оплати у порядку пункту 5.1 цього договору покупець сплачує штраф на користь постачальника у розмірі 10 % від суми постачання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 380,06 грн., та неустойки у розмірі 14 251,29 грн. за прострочення виконання взятих на себе грошових зобов'язань за розрахунком позивачем, який перевірено судом першої інстанції.

Відповідно до статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України регламентовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року у справі №14/397 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Агросерв» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково.

Так, необхідно стягнути з ТОВ «Агросерв» на користь ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» 99 870,01 грн. основного боргу, 14 251,29 грн. штрафу, 2 380,06 грн. 3% річних. В частині стягнення 8 594,66 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросерв» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року по справі № 14/397 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року по справі № 14/397 скасувати в частині стягнення 8 594,66 грн. основного боргу та прийняти нове рішення, яким провадження у справі в цій частині припинити.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року по справі № 14/397 залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросерв» (04050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36530112) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/2, ідентифікаційний код 33892784) 99 870,01 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сімдесят гривень одну копійку) основного боргу, 14 251,29 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят одну гривню давлять дев'ять копійок) штрафу, 2 380,06 (дві тисячі триста вісімдесят гривень шість копійок) грн. 3% річних, 1 165,01 (одну тисячу сто шістдесят п'ять гривень одну копійку) грн. державного мита та 219,79 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень сімдесят дев'ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 14/397 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

ОСОБА_1