Постанова

від 19.10.2011 по справі 11/122

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа № 11/122

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий дар»від 21.01.2009 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 13.01.2009 року у справі № 11/122

за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 (с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий дар»(с. Бронька, Іршавський район, Закарпатська область)

про стягнення 74998,78 грн.

за участю представників :

від Позивача: не з'явився;

від Відповідача: Кульбій-Кухар

Відповідно до розпорядження В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року дану справу передано для розгляду колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_1

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Городечної М.І., Юркевича М.В., Кузя В.Л., від 11.03.2009 року, провадження у даній справі було зупинене та направлено матеріали справи в Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України в Закарпатській області.

ОСОБА_5о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року дану справу було передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1

У зв'язку з тією обставиною, що з дати зупинення провадження у даній справі пройшов значний проміжок часу, а також з врахуванням відсутності відповіді від Сторін у справі на листи суду апеляційної інстанції про надання інформації щодо перевірки матеріалів справи Управлінням державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України в Закарпатській області, ухвалою від 03.06.2011 року провадження у справі було поновлене.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2009р. у справі № 11/122 (суддя Якимчук Л.М.) задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_3 (с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий дар»(с. Бронька, Іршавський район, Закарпатська область) про стягнення 74998,78 грн.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним документом, фізичною особою-підприємцем -ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить його скасувати, з огляду на наступне:

- судом не було встановлено особи, яка підписала договір №6 від 20.11.2007 року;

- накладні №25 від 23.11.2007 року була підписана невстановленою особою і без другого підпису бухгалтера Відповідача та відтиску печатки Відповідача, інше;

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Як було правильно встановлено Господарським судом Закарпатської області та підтверджується матеріалами, наявними у справі, 20.11.2007 року між Сторонами у спорі було укладено договір №6, відповідно до якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання з відповідального зберігання грибів білих заморожених згідно домовленості на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3 Договору загальна кількість грибів, що приймаються на зберігання становить: гриби білі заморожені 1-сорт - 162 кг; гриби білі заморожені кубик ІІ-сорт - 35кг; гриби білі заморожені індустрія - 1941кг.

Пунктом 4 Договору передбачено, що товар може бути куплений або проданий третій стороні ТзОВ «Лісовий дар» за усною домовленістю з власником товару.

При цьому, в підтвердження обставини, що засвідчує фактичну передачу грибів Позивач у справі послався на наявну у справі накладну від 23.11.2007 №25, з якої вбачається, що Позивач передав, а Відповідач прийняв гриби білі за специфікацією та кількістю, передбаченою в Договорі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року, прийнятою колегією суддів у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1, провадження у даній справі було зупинене та направлено матеріали справи в Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України в Закарпатській області.

На виконання зазначеної ухвали суду Заступник начальника УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області відібрав пояснення у громадянина ОСОБА_8 (а.с. 66-108), відповідно до якого останній повідомив, що з 2004 року по квітень 2008 року він працював комірником на ТзОВ «Лісовий дар». 23.11.2007 року на підприємство приїхав ПП ОСОБА_3 з водієм на автомобілі «Івеко», який було завантажено грибами білими замороженими. Директор Відповідача -Дунай-Юрчо дав вказівку комірнику прийняти зазначений вантаж на відповідальне зберігання.

Згідно із зазначеними поясненнями, громадянин ОСОБА_8 зазначив, що у зв'язку з прийняттям на склад підприємства грибів, він виписав накладну №25 від 23.11.2007 року, оригінальний примірник якої видав Позивачу у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною першою ст. 937 ЦК України визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

У частині 2 ст. 938 ЦК України зазначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

У частині 4 ст. 946 ЦК України вказано, що установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний договір містить ознаки змішаного договору з елементами договору зберігання та комісії.

При цьому, вищенаведені пояснення гр. ОСОБА_8 колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не приймає як належний та допустимий доказ у справі, оскільки вони спростовуються наявними у ній матеріалами, а також з огляду на те, що відповідно до змісту ст. 35 ГПК України вказані обставини для визнання їх беззаперечним доводом у даній справі, повинні були бути встановлені вироком відповідного суду у кримінальній справі.

Так, відповідно до наявного у справі Акту №30/23-50/32840798 від 31.03.2008 року ДПІ у Іршавському районі (а.с. 31-51), на який посилається Скаржник у справі як на одну з підстав для скасування оскаржуваного рішення, його складено на предмет перевірки дотримання Відповідачем у справі вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, тобто, за період, коли було укладено зазначений вище договір сторонами у справі та який охоплює дату, яка проставлена на накладних, що містяться в матеріалах справи та визначені Позивачем у справі як підстава для задоволення його позовних вимог (а.с. 13-14).

Так, у зазначеному акті, зокрема відображені господарські операції з придбання товаро-матеріальних цінностей, вартість яких згідно чинного законодавство відноситься на валові витрати (п. 2.13, таблиця №9).

Зокрема, у вказаному акті встановлено, що Відповідач придбав у Позивача товару на суму 70350,00 грн. При цьому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що оскільки дана сума відрізняється від тієї, стягнення якої є предметом спору у даній справі, зазначені відомості не можна оцінювати як доказ обґрунтованості позиції Позивача у даній справі.

Окрім того, відповідно до даних вказаного Акту (п. 2.15.9, таблиця №11) у Відповідача перед Позивачем наявна кредиторська заборгованість у розмірі 60600,00 грн, яка виникла 20.10.2007 року.

З огляду на наведене, та беручи до уваги те, що розмір позовних вимог, та зазначена в акті сума кредиторської заборгованості є різними, а також те, що Договір № 6 укладений між Сторонами, як вже було зазначено вище, 20.11.2007 року, а дата виникнення заборгованості, зазначеної в акті - 20.10.2007 року, твердження Позивача про передачу зазначених вище грибів Відповідачу у справі є необґрунтованим та спростовується даними актами.

Окрім того, досліджуючи подані Позивачем у справі Договір №6 від 20.11.2007 року та накладні №25 від 23.11.2007 року різного змісту (а.с. 13, 14), колегія суддів зазначає, що вони, за наявності зазначеного вище Акта, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами передачі грибів на загальну суму 10015,00 євро у зв'язку з тим, що в графі, де розташовані підписи особи, яка, за твердженням Позивача, отримала від імені Відповідача у справі гриби, вартість яких є предметом спору у даній справі та особи, які підписувала сам договір, не зазначено їхніх прізвищ, посад та не проставлені печатки ТзОВ «Лісовий дар».

Отже, беручи до уваги, що належні докази про отримання Відповідачем у справі від Позивача грибів, перебування вказаних грибів на балансі Відповідача та відчуження їх Відповідачем третім особам, в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги ПП ОСОБА_3 у даній справи є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, заявляючи позовні вимоги у даній справі про стягнення з Відповідача коштів за передані гриби згідно договору, Позивач у справі не довів факту передання вказаних товаро-матеріальних цінностей, як і факту укладення зазначеного договору.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарським судом Закарпатської області зазначені обставини належним чином досліджені не були, що призвело до прийняття неправильного та необґрунтованого рішення, з огляду на що його слід скасувати, а в позові відмовити.

У зв'язку з вищенаведеним та відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені Скаржником у справі зі сплати державного мита у розмірі 375,00 грн.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2009р. у справі № 11/122 скасувати.

Прийняти нове рішення: в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий дар»(с. Бронька, Іршавський район, Закарпатська область) вартість державного мита, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги у даній справі у розмірі 375,00 грн.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Юркевич М.В.