Постанова

від 23.09.2015 по справі 916/1682/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р.Справа № 916/1682/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

Ліпчанської Н.В.

(склад колегії суддів змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 22.09.2015р. №579 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.09.2015р.)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.09.2015р.:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 червня 2015 року

по справі № 916/1682/15

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Якимівське"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі відділення №304 АТ "Імексбанк" у м. Кіровоград

про розірвання договору та стягнення 219190,80 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 23.09.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1682/15 (суддя Никифорчук М.І.) задоволено позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства "Якимівське" до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі відділення №304 АТ "Імексбанк" у м. Кіровоград про розірвання договору та стягнення 219190,80 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: суму залишку грошових коштів у розмірі 180000,00 грн., пеню у сумі 19933,20 грн., інфляційні у сумі 17187,00 грн., 3% річних у сумі 2070,60 грн. та судовий збір у розмірі 4383,82 грн., розірвано договір банківського рахунку №33/2 (у національній валюті) від 23 червня 2014р., укладений між ПАТ "Імексбанк" та КСП "Якимівське" з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача боргу перед позивачем, а зворотнього відповідачем не наведено, тому, враховуючи закінчення дії тимчасової адміністрації у банку, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішення господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1682/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не ґрунтуються на повному та всебічному розгляді справи по суті з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники сторін в судове засідання 23.09.2015р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 27.07.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2014р. між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (Банк) та Колективним сільськогосподарським підприємством "Якимівське" (Клієнт) укладено договір банківського рахунку №33/2, відповідно до п. 1.1 якого Банк відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року (зі змінами та доповненнями), відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26001102272001 (подалі рахунок) та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий Рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій за Рахунком у межах, встановлених операційним часом банку.

Відповідно до п.2.2.1 договору, Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 2.2.3 договору, Клієнт має право подавати до Банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи систему „Клієнт-Банк", „Інтернет-Банк", про що укладається у письмовій формі окремий договір про надання послуг.

Відповідно до п.п 2.2.5 договору, Клієнт має право отримувати готівкові кошти у сумі, яка вказана у грошовому чеку за умовами наявності коштів на рахунку у випадках, передбачених діючим законодавством та нормативно-правовими актами НБУ, умовами п.п. 2.2.6 договору передбачено, що клієнт має право вимагати від Банка своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених цим договором.

Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п.п. 2.3.7 договору, передбачено, що банк зобов'язується здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України.

Згідно з п. 4.1. договору банківського рахунку, за несвоєчасне чи неналежне виконання розпорядження Клієнта щодо перерахування його коштів, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неналежно списаної суми платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що Клієнт уповноважує Банк, у випадку закриття рахунку за заявою Клієнта, перерахувати залишок грошових коштів за реквізитами, зазначеними у заяві про закриття рахунку.

Згідно з п. 7.1 договору, сторона, яка вважає за потрібне змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні. Усі зміни та доповнення до договору в період його дії вносяться у письмовій формі додатковими угодами, що стають його невід'ємною частиною і набирають чинності з дня підписання обома сторонами.

Відповідно до п. 7.3 договору він розривається за заявою Клієнта у будь-який час, за умови виконання вимог вказаних у п. 7.4.

Пунктом 7.4 передбачено, що у разі розірвання договору за заявою клієнта, рахунок закривається за умови сплати банку комісійної винагороди за закриття рахунку, здачі чекової

Умовами п. 7.5 договору передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнту готівкою або, за його вказівкою, перераховується на інший рахунок у строки та в порядку, встановленими банківськими правилами, згідно зі ст. 1075 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 9.1 договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання.

Як стверджує позивач, в порушення умов вказаного договору, відповідач, починаючи з січня 2015 року відмовляв у виконанні розрахункових документів та не приймав платіжні доручення від позивача.

Зважаючи на довготривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою закрити рахунок та повернути залишок коштів, однак відповідач повідомив, що жодних дій вчиняти наразі не може, у зв'язку з прийняттям НБУ рішення щодо фінансової неспроможності банка проводити дані операції.

Враховуючи вищезазначені обставини, КСП "Якимівське" звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ПАТ "Імексбанк", якими

позивач просить розірвати вказаний договір та стягнути з відповідача суму залишку грошових коштів у розмірі 180000,00 грн., пеню у розмірі 19933,20 грн., інфляційні втрати в сумі 17187,00 грн., 3% річних в сумі 2070,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З урахуванням положень п. 3 ст. 1068 Цивільного Кодексу України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Аналогічні положення містять п. п. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 договору укладеного між сторонами договору, згідно яких Банк зобов'язався належним чином виконувати умови договору, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта, якщо розрахунковий документ надійшов до Банку після операційного часу, виконати таке доручення Клієнта, не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору банківського рахунку №33/2 від 23 червня 2014 року.

При цьому, проаналізувавши норми законодавства, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, отже, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. № 50 „Про віднесення публічного акціонерного товариства „Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", було розпочато з 27.01.2015р. процедуру виведення АТ „Імексбанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015р. по 27.04.2015р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича.

23.04.2015р. відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015р. здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 26.05.2015р.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства „Імексбанк", було розпочато з 27.05.2015р. процедуру ліквідації строком на один рік з 27.05.2015р. по 27.05.2016р. та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича.

Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За положеннями п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - це лише фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Таким чином, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону (про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду) уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з частиною 6 вказаної статті уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продаж 7 майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення з ліквідованого банку належних позивачу коштів порушить порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений вище визначеним законом. Крім того, з моменту відкликання банківської ліцензії відповідач не має права здійснювати ведення рахунків юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, в тому числі й щодо позивача.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанціїпри прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження виплат банком не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку, укладеного з юридичною особою лише під час дії тимчасової адміністрації.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що невиконання відповідачем розпоряджень позивача спричинене введенням в ПАТ "ІМЕКСБАНК" тимчасової адміністрації, дія якої регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку відсутнє істотне порушення договору зі сторони відповідача, отже, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1682/15 слід скасувати, а апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1682/15 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 28.09.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Ліпчанська Н.В.