Ухвала

від 12.08.2015 по справі 804/1969/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" серпня 2015 р. справа № 804/19691/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача Шаверіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 р. у справі № 804/19691/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкард"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042207 від 18.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 291 890,00 грн. за 7 місяців 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 р. позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у разі спливу строку на бюджетне відшкодування цього податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що лише після визначення суми бюджетного відшкодування - всього оплаченого від'ємного значення, залишок включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. На думку відповідача, до рядку 24 декларації з податку на додану вартість відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 1492 25.11.2011 року, або рядку 26 відповідно Порядку заповнення та подання податкової декларації з

податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30.05.1997 року, може бути включена та використовуватись у складі податкового кредиту в наступному періоді лише та сума неоплаченого податкового кредиту, яка може бути відображена у складі бюджетного відшкодування у наступних періодах.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкард" з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно податкової декларації за липень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №6 від 04.01.2013 року.

Згідно висновків вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.200.4 ст.200, п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року на 291 890 грн.

Вказаний висновок мотивований тим, що позивачем у декларації за липень 2012 року заявлено, рядок 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", у сумі 291 890,00 грн. за звітний період листопад 2010 року (фактично податкова накладна була виписана 06.03.2008 р.).

Підприємством відповідно до п.102.5 ст. 102 ПК України від 02.12.2010 р. своєчасно не заявлено суму фактично сплаченого залишку від'ємного значення до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд 23.1 або 23.2).

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України підприємство не має підстав для зберігання фактично сплаченої суми отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість.

Тому, на думку відповідача, ТОВ "Ланкард" безпідставно віднесено до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суму 291 890,00 грн..

Не погодившись із позицією, викладеною в акті перевірки, позивач подав заперечення, які листом ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 18.01.2013 року за №1156/10/22-718 залишено без задоволення.

18.01.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042207 від 18.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 291 890,00 грн..

Суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000042207 від 18.01.2013 року, оскільки висновки відповідача про завишення позивачем податкового кредиту не відповідають нормам податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 березня 2008 року позивачем з ВАТ "ДМЗ ім.Петровського" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець (ВАТ "ДМЗ ім.Петровського") зобов'язується передати у власність, а покупець (ТОВ "Ланкард") зобов'язується прийняти та оплатити вказане нерухоме майно.

Контрагентом позивача виписано податкову накладну №807463 П від 06.03.2008 року на суму 2 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 458 333,633 грн. Позивач здійснив сплату грошових коштів за вищевказаним договором у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №216 від 06.03.2008 року, а ВАТ "ДМЗ ім.Петровського" було передано ТОВ "Ланкард" об'єкт нерухомості на підставі акту прийому-передачі від 25.03.2009 року.

Спірна сума від'ємного значення з податку на додану вартість виникла у зв'язку з тим, що позивач в жовтні 2010 року визначив суму податку на додану вартість у розмірі 453 297,00 грн., яка є від'ємною, та задекларував в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

В декларації за листопад 2010 року позивач задекларував в рядку 26 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 456 598,00 грн. В наступних податкових періодах від'ємне значення у розмірі 456 598,00 грн. зменшувалось на суму позитивного значення, що утворилося за рахунок надання позивачем послуг з оренди приміщення.

На момент подання декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у рядку 24 декларації становив 291 810,00 грн.

Відповідно до п.4.6.5. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N1492 від 25.11.2011 р. (далі - Порядок №1492), платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Відповідно до 4.6.6. Порядку №1492З залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до Форми декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України N1492 від 25.11.2011 р., рядок 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" розраховується шляхом віднімання р.23 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" від р.22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)".

Таким чином, якщо платником податків залишок податкового кредиту не було заявлено до відшкодування з бюджету, то він відображається у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість в повному обсязі та підлягає перенесенню до рядку 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

За висновком акту перевірки позивачем порушено вимоги п.200.4 ст.200, п.102.5 ст.102 ПК України, тому податковий кредит в сумі 291 810,00 грн. не мав бути відображений у декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України).

Відповідно до п.102.5. ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу, що на час виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування (2010р.) діяв Закон України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 03.04.1997 року, а не ПК України, який на той час не набрав чинності, а тому висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.200.4 ст.200 ПК України не можуть бути прийняті до уваги.

З наведеного вбачається, що право позивача на використання податкового кредиту з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань не обмежено строком, передбаченим п.102.5. ст.102 ПК України для його бюджетного відшкодування відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 291 890,00 грн. не було заявлено позивачем до бюджетного відшкодування.

Отже, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.102.5. ст.102 та п.200.4. ст.200 ПК України не відповідає обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000042207 від 18.01.2013 року прийнято відповідачем з порушення норм податкового законодавства і тому підлягає скасуванню.

Порушення порядку заповнення рядків декларації з податку на додану вартість, на які посилається відповідач, не впливає на право позивача на віднесення від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного періоду до податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 р. у справі № 804/19691/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко