Постанова

від 18.04.2011 по справі 5619/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 5619/10/1570

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Міхно Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом Болградської районної спілки споживчих товариств до державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Болградська районна спілка споживчих товариств звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2010 року за № 0000222301/0 у частині визначення суми податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість - на суму 103502,4 грн., податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації - на суму 782 грн. і комунальний податок - на суму 340 грн., на загальну суму у розмірі 104624,4 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позові (а.с.4-6).

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях проти позову (а.с.54-58).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 23.04.1993 року Болградська районна спілка споживчих товариств (далі - Болградська райспоживспілка) зареєстрована як юридична особа, ідентифікаційний код 01761362, місцезнаходження: 68702, Одеська область, м. Болград, вул. Асена Хрістєва, 36. (а.с.198, 199, 220-221)

На підставі заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку від 11.03.2009 року за № 31 (а.с.187) позивача з 01.04.2009 року переведено на спрощену систему оподаткування обліку та звітності за ставкою єдиного податку 10 відсотків та 20.03.2009 року видано відповідне Свідоцтво (а.с.186).

З 31.03.2010 року по 21.04.2010 року на підставі направлень від 31.03.2010 року № 107/2301 (а.с.101) та від 14.04.2010 року № 121/2301 (а.с.102), посадовими особами відповідача згідно із п. 1 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання (а.с.104-105) з відома (а.с.103) та у присутності голови правління та головного бухгалтера Болградської райспоживспілки проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта. Термін проведення перевірки продовжувався з 15.04.2010 року по 21.04.2010 року на підставі наказу відповідача від 14.04.2010 року № 148 (а.с.100)

За результатами проведеної перевірки складено акт № 355/2301/01761362 від 26.04.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки Болградської районної спілки споживчих товариств, код за ЄДРПРОУ 01761362 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2009 р.» (а.с.134-179).

Один примірник акта з додатками на 20 аркушах позивач отримав 26.04.2010 року. (а.с.179)

Від підпису матеріалів вищезазначеної виїзної планової перевірки голова правління та головний бухгалтер Болградської райспоживспілки відмовились. (а.с.106)

Відповідно до акту № 355/2301/01761362 від 26.04.2010 року перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- абз. 6 ст. 1, ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, п. 7.8 ст. 8, п. 9.5 абз. 2 п. 9.6 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого встановлено ненадання декларацій по податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та заниження податку на додану вартість за 2009 рік всього у 69226 грн., в тому числі за серпень місяць 2009 року в сумі 15489 грн., за вересень місяць 2009 року в сумі 15949 грн., за жовтень місяць 2009 року в сумі 16433 грн., за листопад місяць 2009 року в сумі 9489 грн., за грудень місяць 2009 року в сумі 11866 грн.;

- абз. 6 ст. 1, ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, п. 11.1 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого не надані Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року та за 2009 рік;

- абз. 6 ст. 1, ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори», Інструкції зі статистики численності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 року № 171 в результаті чого підприємством занижена сума комунального податку на 102 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року на 51 грн., та за 4 квартал 2009 року на 51 грн., та не надані розрахунки комунального податку за 3 та 4 квартали 2009 року.

В ході проведення перевірки здійснювалось вилучення копій фінансово-господарських документів позивача, що оформлено Описом № 1 від 26.04.2010 року оригіналів/копій документів, що вилучені зі справ (а.с.107).

Відповідно до змісту акта перевірки, вищенаведені порушення встановлені відповідачем виходячи з наступного, зокрема:

1) так, у пп. 3.1.4 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» п. 3.1 «Податок на прибуток» розділу 3 «Результати перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства» вказано зокрема, що в результаті порушення вимог абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), детально описаних у п. 3.2 акту перевірки, підприємством порушені умови знаходження на єдиному податку щодо незастосування інших способів розрахунків, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що платник єдиного податку при недотриманні цих вимог має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином з 01.07.2009 року Болградська РСС. мала перейти на загальну систему оподаткування та відповідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 ВР із змінами та доповненнями) стати платником податку на прибуток.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, п. 11.1 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) платником не надані декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року та за 2009 рік;

2) у п. 3.2 «Єдиний податок» розділу 3 вказано зокрема, що Указом № 727 запроваджено певні обмеження для платників єдиного податку щодо форм розрахунків за відвантажену продукцію. Зокрема, абз. 6 ст. 1 цього Указу суб'єктам підприємницької діяльності - юридичним особам, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком заборонено застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грошовими коштами.

Під бартером (товарним обміном) на підставі п. 1.19 ст. 19 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) розуміється господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Із наведеного визначення випливає однозначна заборона на здійснення бартерних операцій платниками єдиного податку.

15 червня 2009 року Болградська РСС (орендодавець) уклала договір оренди нерухомого майна № 563 з СПД ОСОБА_3 (орендатор, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відповідно до якого орендатор приймає в тимчасове платне використання магазин з навісом площею 131 кв.м, якій розташований на території ринка за адресою м. Болград вул. А. Хрістєва, 29, за умовами угоди розмір орендної плати складає 5240 грн. за місяць. Відповідно до п. 4.1 угоди орендатор зобов'язується не пізніше 5 числа поточного місяця і в повному обсязі виплачувати плату за використання об'єкту оренди, за власний рахунок здійснювати поточний ремонт, а при необхідності і капітальний. Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Угоди з письмової згоди орендодавця орендар має право поліпшення умов роботи на об'єкті, здійснення поліпшення переходять у власність орендодавця без права на компенсацію їх вартості.

Постановою правління Болградської РСС від 01.07.2009 року № 45, розглянувши заяву орендаторів, у т.ч. ОСОБА_3 про звільнення їх від орендної плати у зв'язку з ремонтом орендованих приміщень за рахунок власних коштів Правління РСС постановили звільнити ОСОБА_3 від орендної плати з 15.06.2009 року по 31.12.2009 року у зв'язку з ремонтом орендованих приміщень за рахунок коштів орендаторів, головному бухгалтеру доручено призвести перерахунок орендної плати по договору № 53. Аналогічну угоду про оренду нерухомого майна на тих же умовах укладено з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з орендною платою 3280 грн. за місяць. Тією ж постановою правління Болградської РСС від 01.07.2009 року № 45 ОСОБА_4 також звільнена від орендної плати з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року та січень 2010 року у зв'язку з ремонтом приміщень за рахунок коштів орендатора.

Таким чином, в порушення абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями) підприємством порушені умови щодо не застосування інших способів розрахунків крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що платник єдиного податку при недотриманні цих вимог має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Таким чином, з 01.07.2009 року Болградська РСС мала перейти на загальну систему оподаткування;

3) у п. 3.2 «Податок на додану вартість» розділу 3 вказано зокрема, що в результаті порушення вимог абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), детально описаних у п. 3.2 акту перевірки, підприємством порушені умови знаходження на єдиному податку щодо незастосування інших способів розрахунків, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що платник єдиного податку при недотриманні цих вимог має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Загальна сума від здійснення операцій поставки товарів Болградською РСС за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року склала 1063679 грн.

Таким чином, з 01.08.2009 року Болградська РСС мала перейти на загальну систему оподаткування та відповідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.5, абз. 2 п. 9.6 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) стати платником податку на додану вартість.

Декларації за відповідні періоди не подавались. Сума податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за період з 01.08.2009 р. по 31.12.2009 р. становить 69226 грн., у тому числі за серпень місяць 2009 року в сумі 15489 грн., за вересень місяць 2009 року в сумі 15949 грн., за жовтень місяць 2009 року в сумі 16433 грн., за листопад місяць 2009 року в сумі 9489 грн., за грудень місяць 2009 року в сумі 11866 грн.;

4) у пп. 3.5.1 «Комунальний податок» п. 3.5 «Дотримання вимог іншого податкового законодавства» розділу 3 вказано зокрема, що в результаті порушення вимог абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), детально описаних у п. 3.2 акту перевірки, підприємством порушені умови знаходження на єдиному податку щодо незастосування інших способів розрахунків, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що платник єдиного податку при недотриманні цих вимог має перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, з 01.07.2009 року Болградська РСС мала перейти на загальну систему оподаткування та відповідно ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» стати платником комунального податкуЮ податковим періодом є один календарний квартал.

В порушення ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів від 20.05.93 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори», Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 року № 171 та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - підприємством занижена сума комунального податку на 102 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року на 51 грн., та за 4 квартал 2009 року на 51 грн., та не надані до ДПІ розрахунки комунального податку за 3 та 4 квартали 2009 р.

Не погоджуючись із встановленням відповідачем вищезазначених порушень, викладених в акті перевірки від 26.04.2010 року № 355/2301/01761362, позивачем 11.05.2010 року подані заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.7).

13.05.2010 року за № 1647/10/230107 ДПІ у Болградському районі була надана відповідь щодо результатів розгляду заперечень (а.с.8-9), у якій зазначено, що підстав для перегляду висновків акту перевірки від 26.04.2010 року № 355/2301/01761362 не має.

Податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 13.05.2010 року № 0000202301/0, № 0000212301/0, № 0000222301/0 (а.с.96-98) повідомлено, що на підставі акта перевірки № 355/2301/01761362 від 26.04.2010 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем:

- податок на додану вартість: усього - 103502,4 грн., у тому числі за основним платежем - 69226 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34276, 4 грн.;

- податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації: усього - 340 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 340 грн.;

- комунальний податок: усього - 782 грн., у тому числі за основним платежем - 102 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 680 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отриманні позивачем 14.05.2010 року. (а.с.95)

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку, при цьому позивач помилково вважає визначення у зазначених рішеннях сум податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість - на суму 103502,4 грн., податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації - на суму 782 грн. і комунальний податок - на суму 340 грн., на загальну суму у розмірі 104624,4 грн., частинами єдиного податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2010 року за № 0000222301/0, з позовною вимогою про визнання протиправним якого у відповідній частині він звернувся до суду.

В судовому засіданні представники сторін погодились із встановленням фактичних обставин, які стосуються спірних правовідносин, та зазначили, що розбіжності у позиціях сторін полягають у визначеності правового статусу спірної операції.

Представник позивача щодо фактичних обставин у справі додатково лише зазначила, що відповідач помилково посилається на договір оренди, укладений з ОСОБА_5, за № 60, фактично станом на момент проведення перевірки діяв договір, укладений з ОСОБА_5, з надання в оперативну оренду основних засобів № 36 від 01.05.2003 року.

На підтвердження фактичних обставин у справі представником позивача суду надано: витяги з постанов правління Болградсткої РСС № 45 від 01.07.2009 року (а.с.37) та № 46 від 08.07.2009 року (а.с.38) про звільнення приватних підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від орендної плати у зв'язку із значним зменшенням доходів від торгівлі в орендованих ними приміщеннях та у зв'язку із необхідністю ремонту та облаштування приміщень для розміщення більшої кількості товарів: ОСОБА_5 - строком на 4 місяця (з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року) та січень 2010 року, ОСОБА_3 - з 15.06.2009 року по 31.12.2009 року; зобов'язання головного бухгалтера не призводити нарахування орендної плати по договорам, відповідно, № 60 та № 53; заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.52, 53); договір оренди нерухомого майна від 15.06.2009 року № 53, укладений з ОСОБА_3 та договір надання в оперативну оренду основних засобів № 36 від 01.05.2003 року, укладений з ОСОБА_5 (а.с.202-206, 207-210).

Крім зазначеного представником позивача суду надані довідки про те, що: станом на 01.07.2009 року та станом на 01.05.2010 року первісна вартість приміщення, яке орендує ОСОБА_5 за договором оренди № 61, не змінилась (а.с.222); станом на 15.06.2009 року та станом на 01.05.2010 року первісна вартість приміщення, яке орендує ОСОБА_3 за договором оренди № 53, не змінилась (а.с.223).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законами України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (далі - ЗУ № 509-ХІІ), «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - № 334/94-ВР), «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - ЗУ № 996-XIV), Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ Президента).

Відповідно до ст. 2 ЗУ № 509-ХІІ завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 ЗУ № 509-ХІІ передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, в тому числі планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 ЗУ № 509-ХІІ плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 3 Указу Президента суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

· 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

· 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Згідно з п. 6 Указу Президента суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

· податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

· податку на прибуток підприємств;

· податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

· плати (податку) за землю;

· збору на спеціальне використання природних ресурсів;

· збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

· збору до Державного інноваційного фонду;

· збору на обов'язкове соціальне страхування;

· відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

· комунального податку;

· податку на промисел;

· збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

· внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

· внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

· плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Згідно абз. 6 ст. 1 Указу Президента суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру), на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає відповідач, кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Статтею 716 ЦК України передбачено, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 ЗУ № 334/94-ВР бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Згідно до ст. 1 ЗУ № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:

- бартер, як господарська операція, повинна бути одномоментною дією, за результатами якої відбувається зміна в структурі активів та зобов'язань. Постанова правління Болградсткої РСС № 45 від 01.07.2009 року (в редакції постанови від 08.07.2009 року № 46) про звільнення приватних підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за їх заявами від орендної плати у зв'язку із значним зменшенням доходів від торгівлі в орендованих ними приміщеннях та у зв'язку із необхідністю ремонту та облаштування приміщень для розміщення більшої кількості товарів: ОСОБА_5 - строком на 4 місяця (з 01.07.2009 року по 31.10.2009 року) та січень 2010 року, ОСОБА_3 - з 15.06.2009 року по 31.12.2009 року; та про зобов'язання головного бухгалтера не призводити нарахування орендної плати по договорам, відповідно, № 60 та № 53, - не має обов'язкових ознак бартеру, не є одномоментною дією, зміна в структурі активів та зобов'язань позивача не є одночасною тощо, тобто бартерні операції в даних випадках відсутні, відповідно

- позиція відповідача щодо порушення позивачем абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями) та обумовленого встановленням цього порушення обов'язку позивача відповідно до ст. 5 Указу № 727/98 перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), - є помилковою, тому

- визначення відповідачем у податкових повідомленнях-рішення від 13.05.2010 року № 0000202301/0, № 0000212301/0, № 0000222301/0 позивачу з вищенаведених підстав сум податкових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість: усього - 103502,4 грн., у тому числі за основним платежем - 69226 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34276, 4 грн.; податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації: усього - 340 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 340 грн.; комунальний податок: усього - 782 грн., у тому числі за основним платежем - 102 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 680 грн., - є законодавчо безпідставним;

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності оскаржених позивачем рішень відповідачем суду не наведено та не надано, відповідно

- податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області від 13 травня 2010 року: № 0000202301/0, № 0000212301/0, № 0000222301/0 - прийняті не на підставі законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому - є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи висновки суду про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про необхідність для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області від 13 травня 2010 року: № 0000202301/0, № 0000212301/0, № 0000222301/0.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 94, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Болградської районної спілки споживчих товариств - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області від 13 травня 2010 року: № 0000202301/0, № 0000212301/0, № 0000222301/0.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 18 квітня 2011 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.