Постанова

від 21.12.2011 по справі 2а/1570/2406/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/2406/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2011 року м.Одеса

11год.06хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю б/н від 18.05.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 14.04.2011р. №14780/10-010

Від третьої особи: ОСОБА_3 -за довіреністю від 12.04.2011р. №20/9/10-1010

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Укртехспецсервіс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПА в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна ТОВ «Укртехспецсервіс», в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000043500/0 та №0000053500/0 від 30.08.2010р., №0000043500/1 та №0000053500/1 від 01.12.2010р., №0000043500/2 та №0000053500/2 від 23.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень пп.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", посилаючись на наступне. Всі первинні документи, які були надані позивачем на перевірку, оформлені належним чином, у повному обсязі та підтверджують реальність укладених з ПП «Аванта-МІВ»угод, інше не доведено належними доказами. Підробка підписів, фіктивність створення ПП «Аванта-МІВ», недійсність правочинів не можуть бути встановлені без відповідних судових рішень.

Відповідач та третя особа з адміністративним позовом не погоджуються та вважають його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". В підтвердження зазначеного вказується посилається на те, що прокуратурою Приморського району м. Одеси відносно директора ПП «Аванта-Мів»ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ознаками ч. 2 ст.205 КК України - фіктивне підприємництво. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що відношення до господарської діяльності ПП ОСОБА_4 не мала, будь-які угоди не укладала, у ПП «Аванта-Мів»відсутні трудові ресурси та обладнання для здійснення основного виду діяльності. TOB «Укртехспецсервіс»перераховувались кошти на виконання договорів без мети реального настання правових наслідків, з метою ухилення від оподаткування та проведення діяльності, яка не є господарською діяльністю, що призвело до штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, до заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Між TOB «Укртехспецсервіс»та ПП «Аванта-Мів»укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Враховуючи викладене, позивачем занижено податок на прибуток на суму 48333грн. та занижено податок на додану вартість на суму 38667грн.

В судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що у період з 25.05.2010р. по 13.08.2010р. на підставі службового посвідчення серія УОД №0050049 від 18.02.2009р., виданого ДПА Одеській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області ОСОБА_5, згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укртехспецсервіс»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП «Аванта МІВ»за період з 01.03.2008р. по 31.12.2008р.

За результатами вказаної перевірки позивача ДПА в Одеській області складений акт від 13.08.2010р. №353/35-0320/32540022 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укртехспецсервіс»код 32540022 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП «Аванта-Мів», код 335641221 за період з 01.03.2008р. по 31.12.2008р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48333грн., у тому числі в розрізі періодів: - за 1 квартал 2008р. в сумі 5208грн.; - півріччя 2008р. в сумі 19791грн.; - 9 місяців 2008р. в сумі 34166грн.; - 2008р. в сумі 48333грн.; та п.п.7.2.4.П.7.2., п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на загальну суму 38667грн., в т.ч. в розрізі періодів: березень 2008р - в сумі 4167грн.; квітень 2008р. - в сумі 3667грн.; травень 2008р. - в сумі 4167грн.; червень 2008р. - в сумі 3833грн.; липень 2008р. - в сумі 4000грн.; серпень 2008р. - в сумі 3667грн.; вересень 2008р. - в сумі 3833грн; жовтень 2008р. - в сумі 3833грн.; листопад 2008р. - в сумі 3833грн.; грудень 2008р. - в сумі 3667грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість вказується наступне. 22.07.2009р. прокуратурою Приморського району м.Одеси відносно директора ПП «Аванта - МІВ»ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. В рамках розслідування кримінальної справи було встановлено, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Аванта - МІВ»ОСОБА_4 не мала, будь-які угоди ні з ким не укладала, ніякі первинні бухгалтерські документи та податкові документи як директор ПП «Аванта - МІВ»не укладала та не підписувала, податкову звітність не складала, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи №314 від 18.09.2009р. Згідно податкової звітності та інформації, щодо руху коштів по розрахунковому рахунку ПП «Аванта - МІВ», встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям ПП «Аванта - МІВ»та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що у ПП «Аванта-Мів»відсутні трудові ресурси, та обладнання для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, що підтверджує відсутність ведення господарської діяльності, спрямованої на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у розумінні терміну «господарська діяльність». Слідством доведено, що невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток ПП «Аванта МІВ»доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість та податку на прибуток при тому, що контрагенти ПП «Аванта МІВ»отримали податкову вигоду шляхом формування «штучного»податкового кредиту по ланцюгу до кінцевого споживача. Отже, виходячи з вищевикладеного випливає, що TOB «Укртехспецсервіс»»перераховувало кошти на рахунок ПП «Аванта МІВ»без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків внаслідок завищення валових витрат та податкового кредиту, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі зазначеного акту перевірки від 13.08.2010р. №353/35-0320/32540022 ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010р. №0000043500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 48333грн. -за основним платежем та 24168грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; та №0000053500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 38667грн. -за основним платежем та 19338грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Укртехспецсервіс»оскаржило їх до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси. Рішенням ДПІ у Малиновському районі м.Одеса про результати розгляду скарги №50235/10/05-012 від 04.11.2010р. скаргу позивача від 07.09.2010р. залишено без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення №0000043500/0 та №0000053500/0 від 30.08.2010р. без змін.

На підставі зазначеного рішення про результати розгляду первинної скарги 01.12.2010р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000043500/1 та №0000053500/1, якими встановлені нові строки сплати донарахованих податковим органом сум податку та штрафних (фінансових) санкцій.

12.11.2010р. позивач оскаржив рішення про результати розгляду первинної скарги та прийняті податкові повідомлення-рішення до ДПА в Одеській області, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги №43033/10/25-0007 від 25.11.2010р. про результати розгляду повторної скарги, залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення, а повторну скаргу позивача залишила без задоволення.

На підставі рішення про результати розгляду повторної №43033/10/25-0007 від 25.11.2010р. ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000043500/2 та №0000053500/2 від 23.12.2010р., якими встановлені нові строки сплати донарахованих податковим органом сум податку та штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України прийнято рішення №4136/6/25-0115 від 01.03.2011р. про результати розгляду скарг, яким скаргу позивача від 04.01.2011р. залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеса №0000043500/0 та №0000053500/0 від 30.08.2010р.; №0000043500/1 та №0000053500/1 від 01.12.2010р., а також №0000043500/2 та №0000053500/2 від 23.12.2010р. - без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» №509-ХІІ від 04.12.1990р. (надалі - ОСОБА_6 №509), посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Наказом ДПА України від 27.05.08р. №355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в п.2.4 яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2.3 вказаних Методичних рекомендацій встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: - у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); - у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; - у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків декларацій, пояснень та інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Укртехспецсервіс»та ПП «Аванта-МІВ»будувалися на підставі укладених ними договорів на надання інформаційних послуг по несенню служби на охоронюваних об'єктах з приватним підприємством, а саме: договір №57/3 від 03.03.2008р., договір №593 від 01.04.2008р., договір №38/05 від 05.05.2008р., договір №106 від 02.06.2008р., договір №107/08 від 01.07.2008р., договір №0108/08 від 01.08.2008р., договір №0109/08 від 01.09.2008р., договір №0110/08 від 01.10.2008р., договір №0311 від 03.11.2008р., договір №1285 від 01.12.2008р. Відповідно до вказаних договорів, ПП «Аванта-Мів»зобов'язалось виконувати перевірку несення служби на охоронюваних об'єктах не рідше двох разів на тиждень, виявлені недоліки вказувати в акті виконаних робіт та не розголошувати інформацію, яка є суворо конфіденційною.

ПП «Аванта-МІВ»у зв'язку з наданням послуг були виписані рахунки-фактури №150 від 03.03.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №259 від 01.04.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №384 від 05.05.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №512 від 02.06.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №637 від 01.07.2008р. на суму 24000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4000грн.; №762 від 01.08.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №940 від 01.09.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1057 від 01.10.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1179 від 03.11.2008р. на суму 23000грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1285 від 01.12.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666, 67грн.

На підтвердження надання послуг, сторонами підписані акти №57-03 від 31.03.2008р., №593/04 від 30.04.2008р., №57/05 від 30.05.2008р., №107 від 30.06.2008р., №108 від 31.06.2008р. №110/1 від 29.08.2008р., №0109/08/1 від 30.09.2008р., №0110/08/1 від 31.10.2008р., №0311/08 від 28.11.2008р., №1285/1 від 31.12.2008р., в яких були викладені недоліки виявлені виконавцем при несенні служби на охоронюваних об'єктах.

Витрати по оплаті отриманих від ПП «Аванта-МІВ»послуг на загальну суму 193333грн. віднесено позивачем до складу валових витрат.

У зв'язку з наданням послуг та їх оплатою (яка підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками) ПП «Аванта-МІВ»також видало позивачу податкові накладні №210 від 31.03.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №336 від 30.04.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №460 від 30.05.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №591 від 30.06.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №730 від 31.07.2008р. на суму 24000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4000грн.; №857/8 від 29.08.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №1010 від 30.09.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1130 від 31.10.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1235 від 28.11.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1355 від 31.12.2008р. на суму 22000грн.. в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 38667грн. включено ТОВ «Укртехспецсервіс»до складу податкового кредиту з ПДВ.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем вказаних послуг, включення їх витрат до валових витрат, оплати наданих послуг та одержання їх результатів з підписанням відповідних актів, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та повністю спростовують припущення відповідача про нікчемність господарських договорів ПП «Аванта-МІВ»в тій частині, що стосується господарських відносин з ТОВ «Укртехспецсервіс»за вищезазначеними договорами.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Аванта-МІВ»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» , відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ПП «Аванта-МІВ»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Також, суд вважає помилковою аргументацію відповідача стосовно непідтвердженості суми податкового кредиту за податковими накладними ПП «Аванта-МІВ», оскільки в жодному випадку покупець не несе відповідальності за недотримання контрагентом-продавцем вимог законодавства щодо подання декларацій з ПДВ, що прямо випливає зокрема з положень п.10.1 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» .

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

ОСОБА_6 України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Відповідальність за сплату податку до бюджету несуть безпосередньо платники податків, а не їх контрагенти.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Під час укладення угод між ТОВ «Укртехспецсервіс»та його контрагентом ПП «Аванта-Мів»та під час їх виконання, були повністю дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з ПП «Аванта-МІВ», відповідач та третя особа не зважили на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку. Акт перевірки містить суперечливі висновки стосовно одночасної нікчемності та фіктивності спірних угод позивача з ПП «Аванта-МІВ», позаяк правочин може бути або нікчемним (абсолютно недійсним) або фіктивним. Ст.234 ЦК України відносить фіктивні правочини до категорії оспоримих, які визнаються недійсними судом.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначені договори були укладені сторонами, скріплені печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за цими договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним.

Отже, ДПА в Одеській області зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що укладені між ТОВ «Укртехспецсервіс»та ПП «Аванта-Мів»угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; реальність вказаних угод підтверджена первинними документами в матеріалах справи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно ч.1 ст.62 Конституції України та ч.2 ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вимогами п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, В«приховування об'єкта оподаткуванняВ» , В«розкраданняВ» , В«привласненняВ» , В«опискаВ» тощо).

Висновки акту перевірки щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості діяльності ПП «Аванта-МІВ» на ухилення від сплати податків та підроблення первинних документів останнього, а у зв'язку з цим і нікчемності угод укладених позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються, як не підтверджені належними та допустимими доказами. Такі обставини можуть бути підтверджені лише відповідним вироком суду, який на момент перевірки не був ухвалений.

Не приймається до уваги наданий відповідачем вирок Приморського районного суду м.Одеси від 13.01.2010р. №1-669/11, з огляду на те, що вказаним вироком визнано ОСОБА_4 винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість). Зі змісту ст.367 КК України вбачається, що службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України).

Таким чином, визнання винною директора ПП «Аванта-МІВ»ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину за ст. ч.2 ст.367 КК України для даної справи не має преюдиційного значення, оскільки діяння ОСОБА_4 не були кваліфіковані як ухилення від сплати податків, або фіктивне підприємництво, тощо. Мотивувальна частина вироку також не містить даних, щодо штучної підробки документів податкової звітності ПП «Аванта-МІВ», непідписання директором ОСОБА_4 первинних документів підприємства, тощо, про що зазначалось в акті перевірки ТОВ «Укртехспецсервіс»від 13.08.2010р.

Суд встановив, що в ході перевірки жодним чином не були підтверджені відомості щодо відсутності у ПП «Аванта-МІВ»необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. По-перше, інформація про загальну чисельність працюючих у ПП «Аванта-МІВ», складських приміщень та основних засобів, інших ресурсів, не підтверджується первинними документами. Акт перевірки є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, без первинних документів не доводить такі обставини. По-друге не є підставою для визнання нікчемною угоди те, що контрагент за такою угодою неналежним чином оформляє податкову звітність. По-третє, чинним законодавством України не визначені нормативи необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер та базується на припущенні.

Податковим законодавством не вимагається від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Необґрунтованим є висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який спирається на безпідставне виключення з валових витрат позивача суми 193333грн. як витрат по господарським операціям з ПП «Аванта-МІВ», визнаних в акті перевірки фіктивними внаслідок нікчемності укладених договорів про надання інформаційних послуг.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає, у т.ч., загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Доказів непов'язаності придбання позивачем у ПП «Аванта-МІВ»визначених вище послуг з господарською діяльністю позивача відповідачем не надано. Не доведено і факт віднесення витрат на придбання послуг до витрат, перелік яких визначено пунктом п.5.3 ст.5 Закону, як таких, що не включаються до складу валових витрат. Необґрунтованим є висновок про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, з огляду на те, що витрати ТОВ «Укртехспецсервіс»на придбання послуг підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, висновки відповідача та третьої особи про порушення позивачем приписів п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлену судом та необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Укртехспецсервіс»вимог чинного податкового законодавства, та заниження позивачем податку на прибуток та на додану вартість, відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договорами з ПП «Аванта-МІВ», суд дійшов висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування та задоволення позову ТОВ «Укртехспецсервіс»у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Укртехспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПА в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000043500/0 від 30.08.2010р., №0000043500/1 від 01.12.2010р., №0000043500/2 від 23.12.2010р.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000053500/0 від 30.08.2010р., №0000053500/1 від 01.12.2010р., №0000053500/2 від 23.12.2010р.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2011р.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

21 грудня 2011 року