Рішення

від 10.06.2010 по справі 1/139-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.10р. Справа № 1/139-10 За позовом Асоціації фермерів "Агрокомплекс", с.Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним кредитного договору

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 11.02.10р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Асоціація фермерів "Агрокомплекс" звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним кредитний договір КА-222Е від 13.09.07р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" та Асоціацією фермерів "Агрокомплекс".

Свої вимоги обґрунтовує тим, що всупереч положенням ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про ОСОБА_2 України" договір містить умови про надання та повернення кредитних коштів, сплату відсотків не в грошовій одиниці України, а в іноземній валюті - доларах США. Вважає, що на вказану операцію з іноземною валютою банк повинен мати індивідуальну ліцензію, яка у сторін відсутня. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів, в тому числі для розрахунків з іншими резидентами України. В силу положень ст.ст. 3, 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" видача банком кредиту резиденту України в іноземній валюті для розрахунків цією валютою є порушенням банком своїх обов`язків агента валютного контролю. Зважаючи на свої доводи, стверджує, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону та повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідач явку свого повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

13.09.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Асоціацією фермерів "Агрокомплекс" (позичальник) укладено кредитний договір № КА-222Е (надалі - Договір), за умовами якого відповідач при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі згідно п.А.1 у сумі та на цілі, вказані у п.А.2, не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороди, в обумовлені цим договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючих кредитні відносини.

Згідно п.А.1 Договору вид кредиту було встановлено як - строковий.

Пунктом А.2 Договору визначений ліміт цього кредитного договору в розмірі 379950,00 ЕUR (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят ЕВРО) на наступні цілі: придбання у ТОВ «Приват Лізинг»бурякозбирального комбайну фірми ХОЛМЕР мод. «Терра Дос».

Умовами п. А.3 та п.1.1. Договору сторонами узгоджений графік погашення кредиту.

На виконання умов Договору відповідач надав позивачу кредит у сумі 379 950,00 ЄВРО, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 25.09.2007р.

Відповідно до п.А.6 Договору за користування кредитних коштів процентна ставка встановлюється в розмірі 10,5 % (десять цілих, п'ять десятих) річних.

Позивач вважає, що укладений сторонами кредитний договір суперечить чинному законодавству та просить визнати його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ст.ст. 203, 215.Цивільного кодексу України).

Статтею 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність . Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 192 та частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно пункту 1) частини 2 статті 47 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121 - III В«Про банки і банківську діяльністьВ» банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Частиною 5 статті 47 Закону № 2121 передбачається, що ОСОБА_2 банк встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення таких операцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» від 19.02.1993р. №15-93 ОСОБА_2 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії , на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до пункту 5.3. глави 5 Положення по порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління ОСОБА_2 банку України 17 липня 2001 року № 275, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року № 730/5921, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» від 19.02.1993р. за N15 - 93.

Відповідно до ОСОБА_3 банку України від 03.10.2007 року № 41 -211/1814 - 10108 В«Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностямиВ» ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» має право здійснювати операції з валютними цінностями у вигляді залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, що також підтверджується наданими відповідачем відповідними ліцензіями.

З вище викладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту В«вВ»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» від 19.02.1993р. №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, слід зазначити, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Врахувавши вищезгадані законодавчі положення, господарський суд доходить висновку про те, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір № КА-222Е від 13.09.2007р. з надання кредиту в іноземній валюті -ЄВРО, не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Дійсно, як посилається позивач в позові, відповідно до положення п.2 ст.13 Декрету КМУ України №15-93 від 1993 року В«Про систему валютного регулювання та валютного контролюВ» , ОСОБА_2, будучи агентом валютного контролю, зобов'язаний здійснювати контроль за використанням отриманих відповідачем за спірним кредитним договором валютних коштів.

Однак, в даному випадку відсутні підстави вважати, що Банком вимоги названого Декрету порушено, оскільки позивачем не надано доказів неправомірного та нецільового використання саме ним грошових коштів. Та порушення позичальником в подальшому вимог законодавства щодо використання валюти і не виконання банком функцій агента валютного контролю не впливає на дійсність договору, відповідність якого чинному законодавству визначається на момент укладення договору.

З врахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 25, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 533, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_4

Рішення підписано - 23.06.2010р.