Рішення

від 13.10.2010 по справі 31/250-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.10р. Справа № 31/250-10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", м.Кривий Ріг до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ про про визнання договору недійсним Суддя Єременко А.В. Представники:

Від позивача:ОСОБА_1, дов. від 01.09.2010 р.; Від відповідача :ОСОБА_2, дов. № 665 від 07.10.2009 р. СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд визнати недійсним кредитний договір № 37-К від 18.12.06р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" та відповідачем у справі.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що договір кредитний договір № 37-К від 18.12.06р., додаткова угода від 29.01.09 р. до цього кредитного договору вчинені особами, які не мали на це достатніх правових підстав. Окрім того, позивач вказує, що оспорюваний кредитний договір не місить умов щодо порядку погашення кредиту (процентів), відповідальності Банку, які є суттєвими умовами кредитного договору.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що жодна з підстав визнання правочину недійсним не має доказового підтвердження, а факти, які викладені в позовній заяві від 21.07.2010 року є надуманими. Відповідач вказує на те, що 25.05.2010 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б24/148-10 за заявою ТОВ "Дніпропетровський млиновий комбінат" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Династія Україна", введена процедура розпорядження майном, тому подання позову про визнання кредитного договору № 37-К від 18 грудня 2006 року недійсним при наявності рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 13/39-10 від 17.05.2010 року (набуло законної сили 08.06.2010 року) та заборгованості за вищезгаданим кредитним договором в сумі 4 820 061,17 грн. є зловживанням процесуальними правами з боку позивача.

За клопотанням позивача здійснювалася технічна фіксація судового процессу.

По справі оголошувалась перерва 28.09.2010 р., до 04.10.10 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2006 року Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого згідно Статуту є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Династія України" уклали кредитний договір № 37-К (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в сумі 8 108 102,00 грн. зі строком користування з 18.12.2006 р. до 17.12.2009 р. включно, зі сплатою процентів за користування кредитом - 18 % річних, з цільовим призначення кредиту: придбання обладнання, а позивач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором.

Розділ 5 кредитного договору місить умови щодо забезпечення виконання зобов'язань по цьому Договору іпотекою та заставою майна.

29.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №7 до кредитного договору (далі -додаткова угода), якою було змінено умови плати за користування кредитом у вигляді процентів.

В кредитному договорі зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія України" він укладений генеральним директором ОСОБА_3, якій дії на підставі Статуту.

В додатковій угоді до кредитного договору зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія України" вона укладена генеральним директором ОСОБА_4, якій дії на підставі Статуту.

Позивач посилається на ті обставини, що кредитний договір підписаний не ОСОБА_3, без надання згоди загальних зборів на вирішення питань про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 % майна товариства і більше, рішення засновників щодо надання згоди на укладання спірного кредитного договору, в якому заставлене майно складає більше ніж 50 %.

Відповідно до вимог п. 7.2. Статуту ТОВ "Династія України" в редакції від 23.06.2006 р. до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить, у тому числі, вирішення питання про відчуження майна Товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства.

Між тим, Статут ТОВ „Династія УкраїниВ» не містить заборони виконавчому органу товариства передавати належне товариству майно у заставу, отримувати кредит без рішення загальних зборів учасників Товариства.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності із п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1 Закону України В«Про заставуВ» , в редакції на час укладення спірного договору, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником свого зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Отже, кредитний договір є різновидом позики, виконання зобов'язань за яким може бути забезпечено заставою майна, в силу якої можливий перехід права власності на це майно до іншої особи при виникненні певних обставин, а не зобов'язанням про відчуження майна.

За змістом спірного кредитного договору предмет застави не продавався, не передавався безоплатно, не надавався в оренду, в тимчасове користування або в позику, тому обов'язкова згода загальних зборів у даному випадку була не потрібна.

Ознаками В«відчуження майнаВ» є виникнення та припинення права власності на майно.

Спірний кредитний договір не містить умов щодо виникнення та припинення права власності на майно Товариства.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами позивача щодо неправомірного підписання додаткової угоди № 7 від 29.01.2009 р. до кредитного договору директором ТОВ "Династія України" ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 8.2. Статуту ТОВ "Династія України" в редакції від 29.12.2009р. р. до компетенції загальних зборів учасників Товариства належить, у тому числі, надання згоди на укладання виконавчим органом товариства договорів (угод), сума яких перевищує 200 000,00 грн.

Зміст додаткової угоди № 7 від 29.01.09 р. до кредитного договору № 37-К від 18.12.06 р. не визначає суми її укладання, а отже не є угодою, на укладання якої потрібна згода загальних зборів учасників Товариства у розумінні 8.2. Статуту ТОВ "Династія України.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За ч. 2 і 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на вищевказані приписи Цивільного кодексу України, відповідач перед укладенням зазначеного кредитного договору, повинен був пересвідчитися у обсязі цивільної дієздатності іншої сторони за договором, яка виступала позичальником, зокрема, отримати докази на підтвердження обсягу повноважень генерального директора директора ТОВ "Династія України", оскільки генеральний директор діяв на підставі Статуту.

Згідно з приписами ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, - є підставою недійсності такого правочину.

За змістом ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Досліджуючи наявність у правовідносинах сторін передбачених вказаною нормою обставин, суд враховує, що позивач протягом тривалого часу визнавав укладення оспорюваного кредитного договору, підтверджував наявність цього договору укладанням додаткової угоди № 7 від 29.01.09 р., отриманням кредитних коштів, наданням в заставу майна в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, що позивачем не спростовано, та не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на відмову від кредитного договору. У противному випадку, дізнавшись про існування спірного договору, укладеному зі сторони позивача не уповноваженою особою та не схвалюючи його укладення, повноважний орган управління позивача мав би вчинити певні дії спрямовані на припинення спірних правовідносин.

Вищенаведені обставини справи у їх сукупності, на думку суду, є підтвердженням схвалення позивачем в особі повноважного органу управління укладення спірного договору, що виключає, з огляду на ст. 241 ЦК України, задоволення позовних вимог позивача з підстав укладення спірного договору зі сторони позивача не уповноваженою особою.

За викладеного не підлягає задоволенню клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_3, якій міситися на Кредитному договорі № 37-К від 18.12.06 р.; про зобов'язання відповідача надати оригінали Довідки ЄДРПОУ від 18.11.2006 р., протоколу загальних зборів засновників, щодо надання повноважень ОСОБА_3 підписувати кредитний договір № 37-К від 18.12.2006 року, на отримання кредитних коштів у розмірі 8 108 102,00 грн. за № 101 від 06.11.2006 року, документи, які підтверджують повноваження представника ТОВ "Династія Україна" ОСОБА_4 щодо підписання додаткової угоди №7 від 29.01.2009 р.

Окрім того, позивачем в клопотанні не визначено підстав, за якими вказані у клопотанні документи мають знаходитися у відповідача в оригінальних примірниках, а відповідачем до матеріалів справи надані копії іншої виписки з ЄДР від 11.12.2006 р. та іншого протоколу, а саме протоколу № 98 Зборів учасників ТОВ "Династія України" від 08.08.06 р. щодо уповноваження генерального директора ТОВ "Династія Україна" ОСОБА_3 на підписання з АКБ "ТАС- Комерцбанк" кредитного договору, договорів застави, договорів страхування та всіх інших документів.

Доводи позивача щодо не досягнення в кредитному договорі згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, з посиланням не відсутність умов, які передбачають відповідальність банка, порядок погашення кредиту (процентів) судом відхиляються, враховуючи, що кредитний договір містіть відповідні положення (п., п. 2.5., 2.6., розділ 3 "Порядок нарахування та сплати процентів", розділ 4 "Порядок і строки повернення кредиту та сплати процентів").

З огляду на наведене , суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Судові витрати по справі віднести на позивача.

Суддя А.В.Єременко