Рішення

від 24.09.2015 по справі 904/7009/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.15р. Справа № 904/7009/15

За позовом міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №26" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 521 грн. 04 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - представник не з'явився

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №26" Дніпропетровської міської ради про стягнення 11 521 грн. 04 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №010972 про постачання теплової енергії від 10.07.2012 року в частині своєчасної та повної сплати теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 06.08.2015р., порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 15.09.2014р.

15.09.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимог у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення. (а.с.48-49)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування доказів, розгляд справи відкладено на 24.09.2015р.

24.09.2015р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду від 15.09.2015р. (а.с.51), до судового засідання подав через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була направлена на адресу відповідача, яка вказана у наявному в матеріалах справи Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.44-45), до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовну заяву подано до господарського суду Дніпропетровської області 05.08.2015р., будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи, що ухвали суду було направлено на адресу відповідача, яка вказана у наявному в матеріалах справи Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто поштовою установою з відміткою за зазначеною адресою не проживає, суд вважає, що позивач та відповідач повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

24.09.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між міським комунальним підприємством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (енергопостачальна організація - позивач) та комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне підприємство №26" Дніпропетровської міської ради (споживач-відповідач) укладено договір №010972 про постачання теплової енергії від 10.07.2012 року, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. (а.с.9-10)

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. (п. 7.1 договору)

Пунктом п. 7.4 договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 10.07.2015 року (п. 11.1 договору).

На виконання умов укладеного договору, в період з 01.10.2014 року по 30.04.2015р. міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" було здійснено поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 9233,64 грн., про що між сторонами були складені акти прийому-передачі виконаних робіт за договором №010972 за період з жовтня 2014 року по квітень 2015р. (а.с.31-36)

На оплату відпущеної теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 9233,64 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 24-30)

В порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за одержану теплову енергію розрахувався частково на суму 1148,16 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 8085,48 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

На підставі п. 8.2.3 договору, яким передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1620,67 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних на суму 88,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1726 грн. 23 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З огляду на умови договору, щодо строку оплати поставленої теплової енергії, строк оплати поставленої теплової енергії, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлену теплову енергію встановлено судом та доведено матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8085,48 грн. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок щодо відповідності вимогам чинного законодавства та встановлено, що позивачем було застосовано невірний сукупний індекс інфляції, а саме:

- за зобов'язаннями жовтня 2014р. позивачем зазначено сукупний індекс 1,449 та нараховано інфляційні втрати на суму 65,37грн., тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,434 сума інфляційних складає 63,26 грн;

- за зобов'язаннями грудня 2014р. позивачем зазначено сукупний індекс 1,365 та нараховано інфляційні втрати на суму 715,70 грн., тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,351 сума інфляційних складає 688,92 грн;

- за зобов'язаннями січня 2015р. позивачем зазначено сукупний індекс 1,296 та нараховано інфляційні втрати на суму 600,71 грн., тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,283 сума інфляційних складає 574,42 грн;

- за зобов'язаннями лютого 2015р. позивачем зазначено сукупний індекс 1,170 та нараховано інфляційні втрати на суму 307,68 грн., тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,158 сума інфляційних складає 286,48 грн;

- за зобов'язаннями березня 2015р. позивачем зазначено сукупний індекс 1,026 та нараховано інфляційні втрати на суму 33,34 грн., тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,015 сума інфляційних складає 20,23 грн;

- за зобов'язаннями квітня 2015р. позивачем зазначено сукупний індекс 1,004 та нараховано інфляційні втрати на суму 3,43 грн., тоді як сукупний індекс інфляції за цей період становить 9,9396, тобто мала місце дефляція - 5,18 грн;

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1726,23 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1628 грн. 13 коп.

Враховуючи той факт, що відповідачем було порушено умови укладеного договору, щодо строків оплати спожитої теплової енергії, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 88 грн. 66 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 76,44 грн., оскільки позивачем було невірно вказано кількість днів у визначених періодах прострочення, а саме: за період прострочення з 01.12.2014 по 10.07.2015р. позивач вказав 243 дні, тоді як цей період складає 222 дні; за період прострочення з 01.02.2015 по 10.07.2015р. позивач вказав 173 дні, тоді як цей період складає 160 днів; за період прострочення з 01.03.2015 по 10.07.2015р. позивач вказав 152 дні, тоді як цей період складає 132 дні; за період прострочення з 01.04.2015 по 10.07.2015р. позивач вказав 123 дні, тоді як цей період складає 101 днів; за період прострочення з 01.05.2015 по 10.07.2015р. позивач вказав 89 днів, тоді як цей період складає 71 день; за період прострочення з 01.06.2015 по 10.07.2015р. позивач вказав 59 днів, тоді як цей період складає 40 днів.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1620,67 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 8.2.3 договору, яким передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені за прострочення зобов'язань щодо відповідності вимогам чинного законодавства та встановлено, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1620,67 грн. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №26" Дніпропетровської міської ради (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, 9Б, код ЄДРПОУ 32616358) на користь міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37, код ЄДРПОУ 32082770) суму основного боргу у розмірі 8085 грн. 48 коп., пеню у розмірі 1620 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 76 грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 1628 грн. 13 коп. та суму судового збору у розмірі 1809 грн. 51 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.09.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна