Рішення

від 19.02.2015 по справі 906/50/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" лютого 2015 р. Справа № 906/50/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор (наказ №51-к від 01.06.2013);

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Подік"

до Биківської селищної ради

про стягнення 216560,80 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 216560,80 грн. заборгованості та 15159,26 грн. пені за невиконання умов договору відповідно до ст. 231 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення адресату - Биківській селищній раді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2012 між Биківською селищною радою (замовник/відповідач) та Приватним підприємством «Подік» (підрядник/позивач) було укладено договір №80, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту: капітальний ремонт покрівлі будинку культури в смт. Биківка Романівського району Житомирської області (п.п. 1.1. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено загальну суму цього договору, що складає 156586,80 грн. з ПДВ; на 2012 рік : 58000,00 грн. з ПДВ;

Терміни виконання робіт визначено п.п. 3.1. договору і такий є з 15.11.2012 по 31.12.2012.

Відповідно до п. 5 даного договору розрахунки по договору проводяться між сторонами кожний місяць протягом робочих днів з дня підписання акту - виконаних робіт по формі №КБ-3, КБ-2в з усіма необхідними підтверджувальними документами згідно з кошторисною документацією, договору, ДБН (п.п. 5.1. договору).

Крім цього сторони погодили пунктом 12.1. договору, що при порушенні сторонами умов договору застосовується відповідальність згідно чинного законодавства.

В послідуючому сторонами договору було підписано додаткову угоду №1 до договору №80 від 04.06.2013, відповідно до умов якого змінено п.п. 2.3. договору та викладено в наступній редакції: "Загальну суму цього договору, що складає 156586,80 грн. з ПДВ.

На 2012 рік сума договору - 58000,00 грн. з ПДВ.

На 2013 рік сума договору - 31832,40 грн. з ПДВ."

Також передбачено інші строки виконання робіт, а саме з 04.06.2013 по 31.12.2013.

Згідно додаткової угоди №2 до договору №80 від 15.11.2012 сума договору на 2013 збільшено на 10089,60 грн. з ПДВ у зв'язку з виділенням коштів на фінансування даного об'єкту.

Також 12.04.2013 між сторонами у справі було укладено договір №21, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по об'єкту: капітальний ремонт покрівлі будинку культури в смт. Биківка Романівського району Житомирської області (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 2.3. договору №21 від 12.04.2013 загальна сума цього договору складає - 464912,40 грн.; на 2013 рік: 100000,00 грн. в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.

Пунктом 3.1. договору №21 передбачено, що початок виконання робіт: 12.04.2013, а закінчення робіт - 31.12.2013.

Відповідно до п. 5 даного договору розрахунки по договору проводяться між сторонами кожний місяць протягом робочих днів з дня підписання акту - виконаних робіт по формі №КБ-3, КБ-2в з усіма необхідними підтверджувальними документами згідно з кошторисною документацією, договору, ДБН (п.п. 5.1. договору).

Крім цього сторони погодили пунктом 12.1. договору, що при порушенні сторонами умов договору застосовується відповідальність згідно чинного законодавства.

На виконання умов вищезазначених договорів підряду Приватне підприємство "Подік" виконало комплекс ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 231560,80 грн., в тому числі:

по договору №80 від 15.11.2012:

- в листопаді 2012 року виконані роботи на суму 51000,00 грн.;

- в липні 2013 року виконані роботи на суму 31832,40 грн.;

- в грудні 2014 року виконані роботи на суму 7000,00 грн. та 10053,60 грн.;

по договору №21 від 12.04.2013:

- в липні 2014 виконані роботи на суму 49327,20 грн., 66789,60 грн., 5782,80 грн., 126934,80 грн. та 90000,00 грн., що підтверджується відповідними довідками про вартість робіт форми КБ-З та Актами здачі-прийому виконаних робіт форми КБ-2в, підписаними повноважними представниками сторін, що долучені до матеріалів справи (а.с. 16-49).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 216560,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 216560,80 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 15159,26 грн. пені за невиконання умов договору відповідно до ст. 231 ГПК України, зазначаючи в позові, що пеня становить 7% від суми заборгованості.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення даної суми, господарський суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також п.п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 встановлено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Беручи до уваги, що в даному випадку предметом спору є саме виконання грошового зобов'язання зі сторони відповідача, господарський суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення 15159,26 грн. пені за невиконання умов договору відповідно до ст. 231 ГПК України є такою, що не підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 216560,80 грн. - основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Биківської селищної ради (Житомирська область, Романівський район, вул. Леніна, 8, ід. код 04345196)

- на користь Приватного підприємства "Подік" (10012, м. Житомир, вул. Гоголівська, 16-а, ід. код 32066937) 216560,80 грн. основного боргу, а також 4331,22 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.02.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек. з повід.)