Ухвала

від 13.03.2007 по справі 14/572н-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/572н-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

13.03.2007 року                                                Справа № 14/572н-ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                                                  Лазненко Л.Л.

суддів                                                            Іноземцевої Л.В.

                                                                      Перлова Д.Ю.

секретар

судового засідання                                 Чернікова Я.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                                        Готін О.М., представник по довіреності,

                                                                      довіреність № 1/4625 від 06.12.2006;

                                                                      Чернишова В.М., провідний                                                   юрисконсульт,

                                                                      довіреність № 1/4626 від 06.12.2006;

від відповідача:                                         Сердюков О.П., представник по                                         довіреності,

          довіреність № 34-03/3398 від                                         07.12.2006;

розглянув у відкритому

судовому засіданні матеріали

апеляційної скарги                              Державної інспекції по контролю за                               цінами в Луганській області, м.Луганськ

на постанову          

господарського суду                                 Луганської області

від                                                             11.01.2007

у справі                                                   № 14/572н-ад (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовом                                                    Луганської обласної санітарно-                                        епідеміологічної станції, м.Луганськ

до відповідача                                         Державної інспекції по контролю за                               цінами в Луганській області, м.Луганськ

про                                                             визнання неправомірними дій та                                         скасування рішення про накладення                               економічних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Луганська обласна санітарно-епідеміологічна станція звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про визнання неправомірними дій та скасування рішення № 192 від 15.11.2006 Державної інспекції по контролю за цінами Луганської області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Постановою господарського суду Луганської області від 11.01.2007 по справі № 14/572н-ад (суддя Лісовицький Є.А.) позов повністю задоволений: визнано протиправним застосування Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області до Луганської обласної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій у вигляді вилучення у доход Державного бюджету 191549 грн. 30 коп. виручки і 383098 грн. 60 коп. штрафу та скасовано рішення № 192 від 15.11.2006, за яким відповідачем у справі застосовано до позивача економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Заявою № 34-03/158 від 20.01.2007 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області повідомлено Луганському апеляційному господарському суду про апеляційне оскарження постанови господарського суду Луганської області від 11.01.2007 по справі № 14/572н-ад, а потім подана до суду другої інстанції апеляційна скарга від 07.02.2007 № 34-03/423 з проханням скасувати цю постанову, а оскаржене за позовом у справі рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області залишити без змін.

За доводами апеляційної скарги місцевим господарським судом порушені норми матеріального права, неправильно та необ'єктивно розглянута суть порушення державної дисципліни цін, необґрунтовано застосовані податкові роз'яснення, що стосуються порядку оподаткування, а не порядку формування та застосування цін і тарифів.

На думку заявника апеляційної скарги податок на додану вартість вже включений до складу тарифів, тобто тариф визначений уповноваженим органом з урахуванням податку на додану вартість, який позивач зобов'язаний застосовувати за надання послуг, а не нараховувати податок на додану вартість на суму тарифів, що є порушенням державної дисципліни цін, оскільки необґрунтовано одержана виручка.

Позивач не погодився з доводами апелянта з мотивів, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено включення 20% податку на додану вартість до тарифів за послуги, які надаються санітарно-епідеміологічною службою.

З такого, позивач просить рішення господарського суду Луганської області залишити в силі, а апеляційну скаргу відповідача по справі без задоволення              (№ 1/700 від 26.02.2007).

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 по справі № 14/572н-ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 07.02.2007 на постанову господарського суду Луганської області від 11.01.2007 у справі                 № 14/572н-ад, призначена судова колегія у складі:  Лазненко Л.Л. - суддя –головуючий колегією,  Іноземцева Л.В.–суддя,    Перлов Д.Ю.–суддя.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі № 14/572н-ад.

Ухвалою судової колегії від 26.02.2007 справа № 14/572н-ад призначена до апеляційного розгляду.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наяними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, повноту встановлення обставин та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови по справі з оглядом на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджених судовою інстанцією:

- в ході проведеної Державною інстанцією з контролю за цінами в Луганській області перевірки дотримання позивачем державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів за надані послуги виявлено порушення останнім державної дисципліни цін, внаслідок чого необґрунтовано одержана додаткова виручка, що зафіксовано в акті перевірки від 08.11.2006 № 06444;

- за наслідками перевірки відповідачем застосовані до позивача економічні санкції рішенням № 192 від 15.11.2006 (а.с.8), який є предметом спору по справі;

- відповідач наполягає на тому, що позивачем неправильно застосовані тарифи за надані послуги, внаслідок чого необґрунтовано одержана виручка, що є порушенням державної дисципліни цін, у зв'язку з чим позивачу пред'являлася претензія № 192 (а.с.9) стосовно перерахування позивачем застосованих до нього економічних санкцій, а також надсилався припис № 34-08/3111 від 17.11.2006 про усунення порушень законодавства (а.с.10);

- позивач заперечив проти доводів контролюючого органу, з чого заявлений позов у справі, який правомірно визнаний обґрунтованим судом першої інстанції з наступних обставин.

Судова колегія зазначає, що відповідач має право перевіряти стан дотримання підприємствами, установами та організаціями вимог Закону України "Про ціни та ціноутворення" та застосовувати економічні санкції, при наявності на це підстав.

Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено застосування державних фінансових і регульованих цін і тарифів.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів), введених Кабінетом Міністрів України.

Міністерство охорони здоров'я не уповноважено основним Законом України провадити цінову політику, реалізовувати встановлення та застосування цін і тарифів, тобто здійснювати дії, згідно з п.3 ст.116 Конституції України, які покладені Урядом України на Кабінет Міністрів України.

За змістом ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем у справі на час розгляду апеляційної скарги по справі не доведено суду, що Кабінетом Міністрів України включений податок на додану вартість безпосередньо в суму тарифів за послуги, що надаються позивачем.

Понад з цим, Верховною Радою України не уповноважено Міністерство охорони здоров'я України надавати які-небудь тлумачення з питання встановлення та застосування тарифів на платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

З такого, посилання відповідача на лист–роз'яснення Міністерства охорони здоров'я та інше, судом не може враховуватися як обґрунтування наведених доводів, бо представлені відповідачем матеріали не є джерелами права та не мають обов'язкового характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 визначені тарифи на послуги санітарно-епідеміологічної служби, які, безумовно, є фіксованими, тобто врегульовані на державному рівні.

Понад з цим, чинним законодавством України, в тому числі ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, визначено, що продаж товарів (робіт, послуг) є об'єктом оподаткування, а оподаткуванню підлягає будь-яка ціна.

У разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню, звичайною вважається ціна, що встановлена відповідно з принципами такого регулювання.

Це кореспондується з приписами п.1.20.5 діючого Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994.

Таким чином, тарифи на послуги (роботи), що виконуються та надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351, за своєю природою є звичайною ціною цих послуг, яка встановлена уповноваженим Урядом - органом державної влади, в межах механізму державного регулювання цін.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України „Про систему оподаткування”, яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (ч.3 ст.1).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України „Про податок на додану вартість”.

Пунктом 4.1 Закону України „Про податок на додану вартість” обумовлена база оподаткування операцій з наданих послуг ... не нижче  за звичайної ціни, з урахуванням обов'язкових платежів, відповідно з встановленими нормами Закону України з питання оподаткування.

Ставка податку на додану вартість –20% бази оподаткування, визначеної ст.4 вказаного закону, та додається до ціни послуг (робіт), що зазначено п.п.6.1.1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З оглядом на викладене, податок на додану вартість зі ставкою 20% бази оподаткування (наданих платних послуг) мають додаватися до ціни –тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351.

Судова колегія вважає помилковим вказівку відповідача в оспореному за позовом рішенні № 192, що позивачем нарахована націнка у розмірі 20%, оскільки стягнуті 20% від суми тарифів за надані платні послуги є податком, а не націнкою, а ствердження відповідача, що податок двічі включений (стягнутий) до зазначеного тарифу, суперечить чинному законодавству з питання оподаткування, є суб'єктивним, необґрунтованим і, взагалі, неправильним.

Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні передбачені законом підстави для застосування до позивача економічних санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.

Окрім цього, поза увагою суду не залишено й те що:

-          стягнута сума податку на додану вартість перерахована до державного бюджету, а не отримана позивачем на свою користь;

-          знову прийняті тарифи визначили обов'язки громадян у стосунках із органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а згідно зі ст.57 Конституції України постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006 набрала чинності з моменту її офіційного опублікування –оприлюднення з 31.05.2006, з чого позивач з цього часу мав право;

-          юридичні підстави для застосування нових тарифів на платні послуги, що ним надавалися;

-          не спростування відповідачем вищенаведених обставин.

З такого, судова колегія вважає, що господарським судом Луганської області прийнята оскаржена постанова по справі з дотриманням норм права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки заявником апеляційної скарги не сплачувався судовий збір при наявності пільг, обумовлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993.

У судовому засіданні 13.03.2007 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області, м.Луганськ № 34-03/423 від 07.02.2007 на постанову господарського суду Луганської області від 11.01.2007 у справі № 14/572н-ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 11.01.2007 у справі № 14/572н-ад (суддя Лісовицький Є.А.)  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            Л.Л.Лазненко

Суддя                                                                                Л.В.Іноземцева

Суддя                                                                              Д.Ю.Перлов