Рішення

від 24.09.2015 по справі 911/3554/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа № 911/3554/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Колективного підприємства «Житомирводпроект»

до Селянського (фермерського) господарства «Фортуна»

про стягнення 130424,66 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1, довір. № 1-09/15 від 07.09.2015 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Колективне підприємство «Житомирводпроект» (далі - КП «Житомирводпроект», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Фортуна» (далі - СФГ «Фортуна», відповідач) про стягнення 130424,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог КП «Житомирводпроект» посилалось на укладення 18.07.2014 р. з СФГ «Фортуна» договору № 6710, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи, а СФГ «Фортуна» - прийняти їх та здійснити своєчасну оплату.

Згідно умов вказаного договору позивач виконав роботи, які СФГ «Фортуна» були прийняті, однак були оплачені частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 40000,00 грн. основного боргу, 72000,00 грн. пені, 864,66 грн. 3% річних, 17560,00 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

10.09.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення № У-6/235 від 07.09.2015 р. та витребувані судом документи.

24.09.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання б/н, б/д (вх. № 22633/15 від 24.09.2015 р.) про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; відповідач у судові засідання 10.09.2015 р. та 24.09.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.07.2014 р. між Колективним підприємством «Житомирводпроект» (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством «Фортуна» (замовник) було укладено договір № 6710, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-кошторисної документації: «Поліпшення санітарно-екологічного та технічного стану ставу на р. Лупа в с. Лубське Макарівського району Київської області. Робочий проект.».

Згідно з п. 2.1 договору за виконану роботу замовник перераховує виконавцю 100000,00 грн.

Пп. 2.2.1 п. 2.1 договору передбачено, що замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 30% від суми договору, а саме - 30000,00 грн., а пп. 2.2.2 п. 2.1 договору передбачено, що замовник перераховує виконавцю після закінчення виконання польових робіт 20% від суми договору, а саме - 20000,00 грн.

Замовник перераховує виконавцю при отриманні 50% проектних робіт 25% від суми договору, а саме - 25000,00 грн. (пп. 2.2.3 п. 2.2 договору).

У відповідності з пп. 2.2.4 п. 2.2 договору замовник перераховує виконавцю по закінченню робіт після здачі документації 25% від суми договору, а саме - 25000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору у випадку порушення замовником строків розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від договірної ціни за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов договору № 6710 від 18.07.2014 р. позивачем було виконано роботи на суму 100000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.10.2014 р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

СФГ «Фортуна» було частково оплачено виконані КП «Житомирводпроект» роботи за договором № 6710 від 18.07.2014 р. в сумі 60000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 6710 від 18.07.2014 р. у повному обсязі, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази погашення заборгованості за договором № 6710 від 18.07.2014 р. в сумі 40000,00 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості СФГ «Фортуна» перед КП «Житомирводпроект», позовні вимоги про стягнення 40000,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 72000,00 грн. пені, керуючись п. 3.1 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 3.1 договору у випадку порушення замовником строків розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від договірної ціни за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Визначений позивачем розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати за загальний період з 01.11.2014 р. до 30.04.2015 р., становить 72000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також зазначеного вище п. 3.1 договору, становить 7861,92 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 864,66 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати за загальний період з 01.11.2014 р. до 22.07.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати за загальний період з 01.11.2014 р. до 22.07.2015 р., становить 17560,00 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Колективного підприємства «Житомирводпроект».

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Фортуна» (08072, Київська обл., Макарівський р-н, с. Лубське, код 32231777) на користь Колективного підприємства «Житомирводпроект» (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 81, код 13550570) - 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 7861 (сім тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 92 коп. пені, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 66 коп. 3% річних, 17560 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) грн. 73 коп. судового збору.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна