Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/17173/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/17173/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Шкеда М.О. - за довіреністю від 01.10.2014р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 07 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромресурс-2010" (відповідач) про стягнення 101 625,98 грн. основного боргу, 12 228,53 грн. пені, 2 246,91 грн. 3%річних, 55 886,16 грн. інфляційних втрат, 5 081,30 грн. суму доплати за товар згідно п. 4.3. договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/17173/15. Розгляд справи призначено на 04.08.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 07.09.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромресурс-2010» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» (постачальник) (разом - сторони) укладено Договір поставки № 005с (надалі - Договір або Договір поставки, належним чином завірена копія договору в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник в обумовлені строки зобов'язується передати покупцю продукцію - цеглу (надалі - товар), а покупець зобов'язується оплатити і прийняти у власність вказаний товар на передбачених цим договором умовах.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 005с від 04.03.2014 року щодо оплати поставленого товару, у останнього виникло зобов'язання оплатити 101 625,98 грн. основного боргу, 12 228,53 грн. пені, 2 246,91 грн. 3%річних, 55 886,16 грн. інфляційних втрат, 5 081,30 грн. суму доплати за товар згідно п. 4.3. договору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 04.03.2014р. між сторонами укладено Договір поставки № 005с, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник в обумовлені строки зобов'язується передати покупцю продукцію - цеглу, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти у власність вказаний товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно з п. 3.2. Договору орієнтовна вартість договору складається з вартості товару в наданих до нього специфікаціях і на момент підписання договору складає 4 439 988,00 грн.

Специфікацією № 1 від 04.03.2014 року сторонами погоджено постачальник поставляє, а покупець оплачує і приймає цеглу силікатну стовщену рядову М150, пакетований (ДСТУ Б В.2.7.-80:2008) в кількості 3 000,00 вартістю 4 439 988,00 грн.

Додатковою угодою до Договору поставки № 005С від 04.03.2014 року, сторонами внесено зміни щодо вартості поставленого товару.

На виконання умов Договору, позивачем за період з 06.03.2014 року по 04.09.2014 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 566 142,61 грн., що підтверджується видатковими накладними, а відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 2 464 516,63 грн., що підтверджується банківськими виписками (належним чином завірені копії документів долучено до матеріалів справи).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки протягом 2-х днів з дня отримання постачальник зобов'язується покупцю рахунок на оплату (електронною поштою або факсимільним зв'язком), а покупець в свою чергу зобов'язується провести оплату товару протягом 3 банківських днів з моменту виписування і надання рахунку постачальником.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 145 від 22 вересня 2014 року на суму 101 625,98 грн., що також підтверджується листами № 01-09 від 15 вересня 2014 року та № 03-01 від 29 січня 2015 року, якими відповідач фактично визнав існування заборгованості за Договором в розмірі 133 625,98 грн. (також підтверджено актом звіряння з 01.09.2014 року по 07.09.2014 року) та 101 625,98 грн. відповідно (належним чином завірені копії документів долучено до матеріалів справи).

Позивач звертався до відповідача із претензією № 7 від 25.06.2015 року, у якій просив останнього оплатити заборгованість за Договором поставки № 005с від 04.03.2014р. в розмірі 101 625,98 грн., а також 12 228,53 грн. пені, 2 246,91 грн. 3%річних, 55 886,16 грн. інфляційних втрат, 5 081,30 грн. суму доплати за товар згідно п. 4.3. договору.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк оплати вартості поставленого товару настав, доказів оплати зазначеного товару у більшому розмірі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за Договором поставки № 005с від 04.03.2014 року в розмірі 101 625,98 грн. (2 566 142,61 грн., (вартість поставленого товару) - 2 464 516,63 грн. (вартість оплаченого товару)).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 8.3. Договору випливає, що у випадку несвоєчасної оплати товару в строк вказаний в договорі, покупець виплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого порушення, від несвоєчасно сплаченої суми або від вартості неоплаченого товару.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням часткової оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначеного розрахунку, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 12 228,53 грн. пені.

Щодо позовних вимог про стягнення 5 081,30 грн. суми доплати за товар згідно п. 4.3. Договору, суд відзначає наступне

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №14/80-09-2056.

Відповідно до п. 4.3. Договору поставки у випадку прострочення покупцем оплати партії товару, що поставляється договором більше 15 днів від дати поставки, ціна за одиницю товару може бути збільшена постачальником на 5% від вартості неоплаченого товару в односторонньому порядку.

З огляду на прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару у встановлений Договором строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 081,30 грн. суми доплати за товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його обґрунтованість щодо стягнення 2 246,91 грн. 3% річних; вимоги про стягнення інфляційних втрат за розрахунком суду підлягають задоволенню в частині 52 059,33 грн.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМРЕСУРС-2010" (04074, м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 12, ідентифікаційний код 37423586, р/р 26009000051080 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ МФО 300023), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Комісара Крилова, будинок 1 Б, ідентифікаційний код 34775113, п/р 26008000115026 філія АТ «Укрексімбанк» у м. Дніпропетровську МФО 305675), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 101 625,98 грн. (сто одна тисяча шістсот двадцять п'ять гривень 98 копійок) основного боргу, 12 228,53 грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 53 копійки) пені, 2 246,91 грн. (дві тисячі двісті сорок шість гривень 91 копійка) 3% річних, 52 059,33 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят дев'ять гривень 33 копійки) інфляційних втрат, 5 081,30 грн. (п'ять тисяч вісімдесят одна гривня 30 копійок) суму доплати за товар згідно п. 4.3. договору та 3 464,84 грн. (три тисячі чотириста шістдесят чотири гривні 84 копійки) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/17173/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.09.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало