Рішення

від 22.09.2015 по справі 911/318/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа № 911/318/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортплюс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2, довір. № 76 від 07.09.2015 р.

від відповідача : не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Прайм-Банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортплюс» (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог банк посилається на те, що третя особа ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за кредитним договором № 1521/0719-1, у зв'язку з чим банк просить суд в рахунок погашення її заборгованості за даним договором у розмірі 4308694,42 грн., з яких 2730000,00 грн. заборгованості за кредитом, 850039,72 грн. заборгованості за процентами, 362828,22 грн. пені за кредитом, 75623,75 грн. пені зі сплати процентів, 284742,74 грн. заборгованості за процентами (із розрахунку ставки донарахованої + 15%), 5460,00 грн. заборгованості за невиконання умов п. 6.2. кредитного договору, звернути стягнення на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку відповідачем ТОВ В«КомфортплюсВ» , шляхом визнання права власності на це майно за ПАТ В«Прайм-БанкВ» . Таким чином, предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 3,1910 га, кадастровий номер 3222484800:03:003:0025, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, на підставі договору іпотеки № Z1521/0719-1 від 12.07.2013 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством В«Прайм-БанкВ» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КомфортплюсВ» (іпотекодавець) у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 1521/0719-1 від 12.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2015 р. у справі № 911/318/15 було призначено судову експертизу з оцінки вартості майна, на яке банк просив звернути стягнення, і провадження у справі було зупинено. Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати, пов'язані з проведенням вказаної експертизи, покладено на відповідача - ТОВ В«КомфортплюсВ» .

До господарського суду Київської області з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи № 911/318/15 разом з ухвалою від 14.04.2015 р., яка була залишена без виконання з огляду на те, що кошти на оплату експертизи від ТОВ В«КомфортплюсВ» не надійшли, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2015 р. було поновлено провадження у даній справі № 911/318/15.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 10.09.2015 р. та 22.09.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 10.09.2015 р. та 22.09.2015 р. уповноваженого представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Вимог ухвал суду щодо надання доказів проведення оплати вартості експертизи, призначеної судом у даній справі, відповідач не виконав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством В«Прайм-БанкВ» (кредитор, іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (позичальник, боржник) був укладений кредитний договір № 1521/0719-1 від 12.07.2013 р.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику споживчий кредит у сумі 2800000,00 грн. на строк з 12.07.2013 р. до 11.07.2014 р. зі сплатою 35% річних за користування кредитним коштами.

30.12.2013 р. між ПАТ В«Прайм-БанкВ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1521/0719-1 від 12.07.2013 р., відповідно до якої змінено графік погашення кредиту та підвищено процентну ставку за користування кредитними коштами з 35% до 40% річних на період з 30.12.2013 р. до 05.03.2014 р.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання позичальника, що випливає з кредитного договору, між ПАТ В«Прайм-БанкВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КомфортплюсВ» (іпотекодавець) 12.07.2013 р. було укладено договір іпотеки № Z1521/0719-1 (іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1587, з подальшими змінами та доповненнями.

За умовами іпотечного договору ТОВ В«КомфортплюсВ» передало в іпотеку ПАТ В«Прайм-БанкВ» у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором нерухоме майно, а саме - земельну ділянку, кадастровий номер 3222484800:03:003:0025, загальною площею 3,1910 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 17.02.2010 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, зареєстрованого за реєстровим № 239, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 701007, виданого 16.11.2006 р. Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900281 (надалі - предмет іпотеки).

Цільове призначення земельної ділянки визначено у Державному акті - для ведення особистого селянського господарства, склад угідь - рілля.

Позивач у позові зазначає, що надав позичальнику споживчий кредит у сумі 2800000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 24 від 25.07.2013 р. на суму 1600000,00 грн. та меморіальним ордером № 62 від 15.07.2013 р. на суму 1200000,00 грн., проте останній, в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, зобов'язань щодо своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування коштами за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість перед позивачем, що підтверджується виписками по особових рахунках ОСОБА_1

Підпунктом 5.2.11 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених пп.пп. 5.2.1 - 5.2.10 цього договору, втрати та/або зменшення вартості забезпечення, що зазначене у розділі 4 цього договору, погіршення фінансового стану позичальника, позичальник повинен незалежно від настання строку повернення кредиту, що вказаний в п.1.1 цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення позичальнику кредитором письмової вимоги, достроково погасити заборгованість за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, штрафи, пені.

09.09.2014 р. за № 1840/15 та 12.11.2014 р. за № 2119/01 ПАТ В«Прайм-БанкВ» на адресу позичальника ОСОБА_1 надіслано повідомлення про порушення основного зобов'язання та умов договору іпотеки, згідно з яким у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань, на виконання вимог положень кредитного договору, позивач просить позичальника погасити заборгованість за кредитом.

Загальна сума заборгованості позичальника відповідно до розрахунку його заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 1521/0719-1 від 12.07.2013 р. станом на 19.01.2015 р. складає: заборгованість за кредитом 2730000,00 грн., заборгованість за процентами 850039,72 грн.; заборгованість по сплаті пені за кредитом 362828,22 грн., заборгованість по сплаті пені за процентами 75623,75 грн., заборгованість за процентами (із розрахунку ставки донарахованої +15%) 284742,74 грн.; заборгованість за невиконання умов н. 6.2 кредитного договору 5460,00 грн. Загальна сума заборгованості станом на 19.01.2015 р. складає 4308694,42 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 4 ЗУ «Про іпотеку).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 37 Закону України В«Про іпотекуВ» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Розділом 6 (пп. 6.2.3.1) договору іпотеки передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у відповідності до ст. 37 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Частиною 1 статті 39 Закону України В«Про іпотекуВ» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з умовами іпотечного договору і ринкова і заставна вартість предмета іпотеки складає 642348,30 грн.

09.09.2014 р. за № 1839/15 та 12.11.2014 р. за № 2120/01, ПАТ В«Прайм-БанкВ» на адресу іпотекодавця (ТОВ В«КомфортплюсВ» ) було надіслано повідомлення про порушення основного зобов'язання та умов договору іпотеки (докази надіслання наявні в матеріалах справи), в якій ПАТ В«Прайм-БанкВ» зазначає, що іпотекодержатель набуває право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином).

Однак, вимоги банку залишені без відповіді та задоволення, заборгованість не заперечена та не спростована позичальником (3-ю особою), ні відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ПАТ В«Прайм-БанкВ» вимагав в 30 денний строк погасити заборгованість перед банком.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази звернення позивача до іпотекодавця і з момент такого звернення минуло більше 30 днів, однак зобов'язання не виконано, судом встановлено настання строку для задоволення вимоги кредитора за рахунок заставленого майна.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, іден. номер НОМЕР_1) за кредитним договором № 1521/0719-1 від 12.07.2013 р. в сумі 4308694 (чотири мільйони триста вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 42 коп. звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства В«Прайм-БанкВ» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 24, код 26051650) на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 3222484800:03:003:0025, загальною площею 3,1910 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада та належить Товариству з обмеженою відповідальністю В«КомфортплюсВ» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 58, код 35411579) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 17.02.2010 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, зареєстрованого за реєстровим № 243, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 701007, виданого 16.11.2006 р. Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900281. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, склад угідь - рілля, заставною вартістю 642348,30 грн. шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством В«Прайм-БанкВ» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 24, код 26051650).

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством В«Прайм-БанкВ» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 24, код 26051650) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484800:03:003:0025, загальною площею 3,1910 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада та належить TOB В«КомфортплюсВ» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 17.02.2010 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, зареєстрованого за реєстровим № 243, та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 701007, виданого 16.11.2006 р. Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900281.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«КомфортплюсВ» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 58, код 35411579) в доход Державного бюджету України 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 25.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна