Рішення

від 21.09.2015 по справі 913/571/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

21 вересня 2015 року Справа № 913/571/15

Провадження № 6/913/571/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДР.ОЕРКТЕР», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськпродукт», м. Луганськ

про стягнення 67 641 грн. 28 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь :

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.09.2015;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 67 641 грн. 28 коп., в тому числі: заборгованість за поставлену продукцію за договором дистрибуції №45 від 01.12.2013 в сумі 59 679 грн. 24 коп., пеня в сумі 7 962 грн. 04 коп., також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп., та витрати на послуги адвоката в сумі 4 000 грн. 00 коп.

Представником позивача до суду надано клопотання про долучення додаткових доказів у справі. Так, позивачем надано розрахунок пені за період з 24.06.2014 по 18.02.2015 на суму 7 633 грн. 92 коп., а також заяву про зменшення позовних вимог в частині пені.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це є саме правом позивача.

В даному випадку, згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог від 21.09.2015 останній просить стягнути з відповідача борг в сумі 59 679,24 грн. та пеню в сумі 7 633,92 грн., а всього 67 313 грн. 16 коп. При цьому, будь-які права або інтереси відповідача в випадку зменшення розміру позовних вимог не порушуються.

Виходячи з наведеного, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних

вимог, у зв'язку з чим позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача боргу в сумі 59 679,24 грн. та пені в сумі 7 633,92 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

В ухвалах суду від 04.08.2015 і від 18.08.2015, 18.09.2015 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 27.07.2015 №30-702 УДППЗ В«УкрпоштаВ» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

01.12.2013 між ТОВ «ДР.ОЕТКЕР» то ТОВ «Торговий дім «Луганськпродукт» було укладено договір дистрибуції №45.

Відповідно до п.1.1 договору компанія зобов'язується поставити дистриб'ютору, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити товари, які є власністю компанії.

Оскільки відповідно до положень п. 8.2 договору поставки ні позивач ні відповідач не повідомили про намір припинити дію договору, договір автоматично було продовжено до 31.12.2014 року.

Відповідно до п.2.2.1 договору дистриб'ютор зобов'язується своєчасно проводити оплату за отриману продукцію протягом дії договору.

Відповідно до п. 5.7 договору оплата за товар повинна бути здійснена не пізніше 60 днів з дня отримання продукції.

На виконання умов договору, позивач за відповідними накладними постачав, а відповідач приймав товар, який в повній мірі не оплатив. Так, відповідачем не було оплачено товар, поставлений за видатковими накладними №№ 2155 від 25.04.14, 2400 від 20.05.14, 2572 від 30.05.14, 2653 від 10.06.14, 2664 від 13.06.14, 2674 від 05.06.14, 2899 від 23.06.14 на загальну суму 59 679 грн. 24 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість на вказану суму.

Оскільки відповідачем вказана сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким, окрім основного боргу просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 633,92 грн. нараховану відповідно до п. 6.2 договору.

В обґрунтування вимог за позовом позивач посилається на норми ст. ст. 655, 692 ЦК України та інші.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та позовні вимоги не оспорив.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 01.12.2013 між сторонами у був укладений договір дистрибуції №45, за умовами якого позивач (компанія) обов'язується поставити відповідачу (дистриб'ютору), а останній зобов'язується прийняти та оплатити товари, які є власністю компанії.

Згідно п. 5.1 договору ціна кожної конкретної партії товару зазначається в рахунках фактурах та видаткових накладних на товар.

Згідно п. 5.7 договору дистриб'ютор повинен розрахуватися за отриманий товар не пізніше 60-ти календарних днів з дати отримання продукції та підписання видаткових та товарно-транспортних накладних.

Згідно п. 8.2 договору він вважається автоматично продовженим на один календарний рік, Якщо за один місяць до завершення терміну його дії жодна з сторін письмово не повідомить іншу про намір припинити дію договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору за видатковими накладними №№ 2155 від 25.04.14, 2400 від 20.05.14, 2572 від 30.05.14, 2653 від 10.06.14, 2664 від 13.06.14, 2674 від 05.06.14, 2899 від 23.06.14 поставив відповідачу товар на загальну суму 59 679 грн. 24 коп. За даними позивача відповідачем товар не оплачений, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на вказану суму.

Відповідачем доказів оплати товару не надано, позовні вимоги в цій частині не заперечені.

Також, у суду відсутні докази припинення дії договору на 2014 рік.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

Тобто, зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача виникло з моменту прийняття цього товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В даному випадку, позивач поставив відповідачу певний товар, який останній отримав, але в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 59 679 грн. 24 коп.

Тобто, на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлену продукцію в сумі 59 679 грн. 24 коп.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 7 633 грн. 92 коп. за прострочку оплати товару за період з 24.06.2014 по 18.02.2015 слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами договору, оплата за надані послуги здійснюється відповідачем протягом 60 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 6.2 договору сторони узгодили, що у разі прострочення платежу компанія має право вимагати від дистриб'ютора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок пені від 21.09.2015, останнім, розрахунок здійснений за простроченням оплати кожної партії товару окремо і в межах встановленого законом 6-ти місячного строку.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача у справі.

Відповідно до ст. 44 ГК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Як зазначено в позові та вбачається із матеріалів справи, 22.07.2015 між ТОВ «ДР.ОЕТКЕР» та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4191/10 від 17.06.2010) був укладений договір про надання правової допомоги № 14.

Згідно договору адвокат надає клієнту правову допомогу з подачі до суду позову відносно ТОВ «Торговий дім «Луганськпродукт», а останній, в свою чергу, оплачує надані послуги в сумі 4 000,00 грн.

28.07.2015 між позивачем та адвокатом було підписано акт приймання виконаних робіт до договору №14 від 22.07.2015 де зазначено, що виконавцем виконані відповідні роботи за договором та надані певні правові послуги.

При цьому в акті було визначено, що вартість однієї години роботи адвоката склала 447 грн. 20 коп.

Як доказ оплати послуг адвоката позивач надає виписки за банківським рахунком останнього на сумум 4 000,00 грн. Крім цього, позивачем до суду надано обґрунтування розрахунку вартості послуг адвоката на суму 4 000,00 грн. та проїзні документи на відрядження останнього.

Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Як було наведено вище сторонами був узгоджений розмір послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн. але суд вважає, що ця сума є декілька завищеною, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе відшкодувати витрати пов'язані із оплатою послуг адвоката в сумі 3 500,00 грн.

За таких обставин, витрати з оплати послуг адвоката в сумі 3 500,00 грн. слід покласти на відповідача у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськпродукт», м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 25, код ЄДРПОУ 32900500, на користь:

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ДР.ОЕТКЕР, м. Київ, вул. Пирогова, 10 «в» код ЄДРПОУ 32553204, заборгованість в сумі 59 679 грн. 24 коп., пеню в сумі 7 633 грн. 92 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в. сумі 3 500,00 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 28.09.2015

Суддя Т.А. Василенко