Рішення

від 22.09.2015 по справі 916/2779/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2015 р.Справа № 916/2779/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство"

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія"

про стягнення 210 187,47 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю

Суть спору: про стягнення 210 187,47 грн.

Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське Пароплавство" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" про стягнення 210 187,47 грн. заборгованості, що складається з 153 823,46 грн. - основного боргу, 25 562,67 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 29 400,55 грн. - витрат від інфляції та 3% річних у розмірі 1 400,79 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2015 р. порушено провадження у справі № 916/2779/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія", про стягнення 210 187,47 грн.

У судовому засіданні 28.07.2015 року представник позивача надав до суду письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 (п'ятнадцять) днів (вх. 2-4167/15).

У судовому засіданні 28.07.2015 року представник позивача надав до суду Заяву про уточнення позовних вимог (вх. 19369/15) у якій позивач повідомляє, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 112 683,77 грн., що складається з 56 319,76 грн. - основного боргу, 25 562,67 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 29 400,55 грн. - витрат від інфляції та 3% річних у розмірі 1 400,79 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2015 р. строк розгляду справи було продовжено до 23.09.2015 р.

03.09.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшла заява № 2 про уточнення позовних вимог по справі № ЮС-1241 від 28.08.2015 р. (вх. 2-4817/15) у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56 364,01 грн., що складається з суми 3% річних - 1 400,79 грн., суми інфляційних витрат - 29 400,55 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 25 562,67 грн.

07.09.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи № ДСК-56 від 07.09.2015 р. (вх. 22150/15)

17.09.2015 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив № ДСК-60 від 17.09.2015 р. (вх. 23018/15) у якому відповідач повідомляє суд, що сума основної заборгованості була відповідачем погашена, та просить суд не стягувати з відповідача штрафні санкції у зв'язку з тим, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а в силу форс-мажорних обставин.

22.09.2015 р. представником відповідача було надано до канцелярії суду (вх. 23365/15) та у судовому засіданні (вх. 23404/15) відзив.

22.09.2015 р. у судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з проханням зменшити пеню в розмірі на 90% у зв'язку з тяжким матеріальним становищем (23402/15).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд встановив:

08.07.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське Пароплавство" (Судновласник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" (Фрахтувальник) була укладена букінг-нота № КОФ/14070811 (Договір).

У даному Договорі сторони погодили продовження періоду використання ліхтера УДП-ДМ-1070. В договорі зазначено, що ліхтер надається для організації накопичення, перевалки та перевезення сухих безпечних наволочних вантажів Фрахтувальника флотом Судновласника строго відповідно до району плавання, дозволеного Регістром судноплавства України для цього типу флоту.

Крім того, сторони погодили, що в період використання ліхтера для функцій за даним Договором Фрахтувальник сплачує Судновласнику фрахт із розрахунку USD 40 + ПДВ за ліхтер в сутки за календарний період, починаючи з дати Акту приймання-передачі ліхтера Судновласником Фрахтувальнику до дати Акту приймання-передачі ліхтера Фрахтувальником Судновласнику. ПДВ нараховується відповідно до Українського законодавства.

У Договорі також зазначено, що Фрахтувальник сплачує фрахт 100% у національній валюті на протязі 3-х банківських днів після отримання копії рахунку Судновласника, на розрахунковий рахунок за наказом Судновласника. Після підписання Акту прийому-передачі ліхтера від Судновласника Фрахтувальнику, Судновласник на протязі 2-х робочих днів виставляє рахунок на передоплату за 15 діб використання ліхтера. По закінченню кожного календарного місяця або після підписання Акту прийому-передачі секції від Фрахтувальника Судновласнику, Судновласник виставляє рахунок за фактично використані дні з урахуванням передоплати. У разі несвоєчасної сплати Судновласник має право пригальмувати вантажні роботи до особливого розпорядження, тобто до моменту отримання заборгованості. Також, якщо за період затримки платежів сталась суттєва зміна курсу гривні до долару США, Судновласник має право анулювати виставлений рахунок та виставити його з врахуванням актуального курсу. Фрахтувальник сплачує Судновласнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за суму заборгованості за кожну добу затримки платежу. Підставою для виставлення Фрахтувальнику рахунку за використання ліхтеру є дана Букінг-нота, акти прийому-передачі ліхтеру, акти виконаних робіт.

Як видно з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем та відповідачем було складено акти виконаних робіт, а позивачем, в свою чергу, виставлено рахунки відповідно до складених сторонами актів, однак, відповідач не розрахувався за даними рахунками в повному обсязі у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором № КОФ/14070811 від 08.07.2014 р. у розмірі 153 823,46 грн.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання за договором, вони були змушені звернутись до суду з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи господарським судом Одеської області відповідач у добровільному порядку сплатив суму заборгованості за договором № КОФ/14070811 від 08.07.2014 р. у розмірі 153 823,46 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжного доручення № 155 від 15.07.2015 р. на суму 57 313,63 грн., № 170 від 16.07.2015 р. на суму 40 190,07 грн., № 189 від 11.08.2015 р. на суму 41 319,76 грн. та № 212 від 28.08.2015 р. на суму 15 000,00 грн. Таким чином, основна заборгованість відповідачем сплачена.

У своїх остаточних зменшеннях, позивач окрім суми основного боргу за договором № КОФ/14070811 від 08.07.2014 р. просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 56 364,01 грн., що складається з суми 3% річних - 1 400,79 грн., суми інфляційних витрат - 29 400,55 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 25 562,67 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 400,79 грн. та інфляційних витрат в сумі 29 400,55 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 25 562,67 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, нарахування пені передбачено укладеним між сторонами договором, а саме, в договорі зазначено, що Фрахтувальник сплачує Судновласнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за суму заборгованості за кожну добу затримки платежу.

У своїх відзивах на позовну заяву ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а в силу об'єктивних форс-мажорних обставин, проте, відповідачем було сплачено суму заборгованості в повному обсязі та у зв'язку з тяжким матеріальним становищем відповідач звернувся до суду з проханням зменшити пеню в розмірі на 90%.

Разом з тим, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Можливість зменшення судом розміру неустойки передбачена також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що основний борг відповідачем погашено в повному обсязі, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до суми у розмірі 12 781,33 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12 781,33 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню, а саме, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56 364,01 грн., що складається з суми 3% річних - 1 400,79 грн., суми інфляційних витрат - 29 400,55 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 12 781,33 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" (68355, Одеська область, Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, р/р 26007962502785 в ПАО ПУМБ м. Київ, МФО 334851, код ОКПО 30671134, ІПН 306711315161) на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821, р/р 2600508531105 у відділенні Укрексімбанку в м. Ізмаїл, МФО 328249, ІПН 011258215026), 12 781 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 33 коп. - пені, 1 400 (одна тисяча чотириста) грн. 79 коп. - 3% річних, 29 400 (двадцять дев'ять тисяч чотириста) грн. 55 коп. - інфляційних витрат та 4 727 (чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн. 59 коп. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повний текст рішення складено 25.09.2015 року

Суддя Степанова Л.В.