Рішення

від 17.09.2015 по справі 914/2205/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.15 Справа№ 914/2205/15

За позовом: Гаражно-будівельного кооперативу «Верстат-7», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Яворів Львівської області

про: стягнення 104036,63грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору :

позов заявлено Гаражно-будівельним кооперативом «Верстат-7» (м. Київ) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Яворів Львівської області) про стягнення 104036,63грн.

Ухвалою суду від 10.07.15 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 30.07.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, подав копію договору оренди нежитлового приміщення №3 від 29.02.2012р., а також через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №3338/15) про продовження строку розгляду спору.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 17.09.2015 року.

В судове засідання 17.09.2015 року представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, з клопотаннями та заявами не зверталися.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.02.2012 року між Гаражно-будівельним кооперативом «Верстат-7» (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №3 (далі по тексту - договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння об'єкт - дільницю мийки автомобілів за адресою: АДРЕСА_2 на строк з 01.03.2012 року по 01.03.2013 року.

Згідно п.1.3. договору метою оренди приміщення є надання послуг членам кооперативу та власникам інших автомобілів.

Відповідно до п.2.3 договору було встановлено орендну плату в розмірі 2400 грн. в місяць, яка оплачується не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, за який проводиться оплата. У пункті 3.2 договору зазначено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.

Сторони погодили, що об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання договору (п.1.4 договору).

Як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.2013 р. у справі №914/2463/13, відповідачем на виконання п.2.3 договору було сплачено орендну плату за користування приміщенням в 2012 році у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку. Заборгованість відповідача по орендній платі становила 20800 грн. за період з 01.03.2012р. по 01.03.2013р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.2013 року у справі №914/2463/13, яке набрало законної сили, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 20800,00 грн. заборгованості за оренду нежитлового приміщення.

Встановивши факт розірвання договору оренди нежитлового приміщення №3 від 29.02.2012 р. з 21.11.2013 р., господарського суду м. Києва рішенням від 03.06.2014 року у справі №914/731/14 позов Гаражно - будівельного кооперативу «Верстат -7» задоволив частково та вирішив: зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення, а саме об'єкт дільницю мийки автомобілів, загальною площею 91,1 кв. м. (два бокси), яке знаходиться на території ГБК «Верстат-7» за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на користь позивача 27096,77 грн. неустойки (у розмірі подвійної орендної плати за користуванням приміщенням за період з 01.12.2013 року по 20.05.2014 року).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.05.2015 року ВП №43916939, винесеної старшим державним виконавцем Чижик А.П. відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, згідно із актом державного виконавця нежитлове приміщення, що є предметом договору, звільнене 30.04.2015 року.

Спір виник в зв'язку з тим, що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати у період дії договору з 01.03.2013 по 21.11.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 20880,00грн. Також позивачем нараховано 32223,40 грн. інфляційних втрат та 2933,23 грн. трьох відсотків річних за період з 01.07.2012 року по 30.04.2015 року, 48000,00 грн. неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати, що зумовило виникнення у останнього заборгованості перед позивачем в розмірі 20880,00 грн. за період з 01.03.2013 по 21.11.2013 року.

Докази погашення відповідачем вказаної суми боргу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В рішенні Господарського суду м. Києва від 03.06.2014 року у справі №914/731/14 встановлено , що договір оренди нежитлового приміщення №3 від 29.12.2012 року вважається розірваним з 21.11.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 4.4. договору визначено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт.

Частиною 4 ст.291 ГКУ встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

В порушення ст. 785 ЦК України відповідач після припинення дії договору не повернув з оренди нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пункт 2 ст. 785 ЦК України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарський суд м. Києва рішенням від 03.06.2014 року у справі №914/731/14 позов Гаражно - будівельного кооперативу «Верстат -7» задоволив частково та вирішив: зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення, а саме об'єкт дільницю мийки автомобілів, загальною площею 91,1 кв. м. (два бокси), яке знаходиться на території ГБК «Верстат-7» за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на користь позивача 27096,77 грн. неустойки (у розмірі подвійної орендної плати за користуванням приміщенням за період з 01.12.2013 року по 20.05.2014 року).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.05.2015 року ВП №43916939, винесеної старшим державним виконавцем Чижик А.П. відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, згідно із актом державного виконавця нежитлове приміщення, що є предметом договору, звільнене 30.04.2015 року.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення за період з 01.07.2014 по 30.04.2015 року (даний період зазначено позивачем в прохальній частині позовної заяви).

Проте, перевіривши суму неустойки, суд зазначає, що така (48000,00грн.) нарахована позивачем невірно.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем неустойки, встановив, що позивачем розмір неустойки визначено невірно, оскільки 30.04.2015 року приміщення було передане позивачу, а отже, цей день не можна включати до днів, коли відповідач не повернув орендовані приміщення, відтак до стягнення підлягає 47840,00 грн. (2(подвійний розмір)х8(місяці неповернення приміщення) х2400,00(розмір орендної плати)+2400/30(кількість днів у квітні 2015 року)*29(дні користування приміщенням у квітні 2015 року)).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму основної заборгованості позивачем нараховано 32223,40 грн. інфляційних втрат та 2933,23 грн.- 3% річних за період з 01.07.2012 року по 30.04.2015 року(зазначено позивачем в прохальній частині позовної заяви).

Суд не погоджується з розрахунком, наведеним позивачем, відтак, суд здійснив перерахунок вказаних сум,

Розрахунок процентів:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1600 11.07.2012 - 10.08.2012 31 3 % 4.08 4000 11.08.2012 - 10.09.2012 31 3 % 10.19 6400 11.09.2012 - 10.10.2012 30 3 % 15.78 8800 11.10.2012 - 10.11.2012 31 3 % 22.42 11200 11.11.2012 - 10.12.2012 30 3 % 27.62 13600 11.12.2012 - 11.01.2013 32 3 % 35.77 16000 11.01.2013 - 10.02.2013 31 3 % 40.77 18400 11.02.2013 - 28.02.2013 18 3 % 27.22 20800 01.03.2013 - 10.04.2013 41 3 % 70.09 23200 11.04.2013 - 10.05.2013 30 3 % 57.21 25600 11.05.2013 - 10.06.2013 31 3 % 65.23 28000 11.06.2013 - 10.07.2013 30 3 % 69.04 30400 11.07.2013 - 10.08.2013 31 3 % 77.46 32800 11.08.2013 - 10.09.2013 31 3 % 83.57 35200 11.09.2013 - 10.10.2013 30 3 % 86.79 37600 11.10.2013 - 10.11.2013 31 3 % 95.80 40000 11.11.2013 - 20.11.2013 10 3 % 32.88 41680 21.11.2013 - 30.04.2015 526 3 % 1801.95 Таким чином, загальна сума трьох процентів річних складає 2623,87 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 11.07.2012 - 10.08.2012 1600 0.998 -3.20 11.08.2012 - 10.09.2012 4000 0.997 -12.00 11.09.2012 - 10.10.2012 6400 1.001 6.40 11.10.2012 - 10.11.2012 8800 1.000 0.00 11.11.2012 - 10.12.2012 11200 0.999 -11.20 11.12.2012 - 10.01.2013 13600 1.002 27.20 11.01.2013 - 10.02.2013 16000 1.002 32.00 11.02.2013 - 28.02.2013 18400 0.999 -18.40 01.03.2013 - 10.04.2013 20800 1.000 0.00 11.04.2013 - 10.05.2013 23200 1.000 0.00 11.05.2013 - 10.06.2013 25600 1.001 25.60 11.06.2013 - 10.07.2013 28000 1.000 0.00 11.07.2013 - 10.08.2013 30400 0.999 -30.40 11.08.2013 - 10.09.2013 32800 0.993 -229.60 11.09.2013 - 10.10.2013 35200 1.000 0.00 11.10.2013 - 10.11.2013 37600 1.004 150.40 11.11.2013 - 20.11.2013 40000 1.002 80.00 21.11.2013 - 30.04.2015 41680 1.721 30046.90 Таким чином, інфляційні втрати становлять 30063,7

На підставі зазначеного вище, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 30063,7 та 3% річних в сумі 2623,87 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2 . Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (81000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Гаражно-будівельного кооперативу «Верстат-7» (03062, м.Київ, вул.Дружківська, буд. 14; ідентифікаційний код 22878200) 20880,00грн. основного боргу, 47840,00 грн. неустойки , 2623,87грн. - три відсотки річних, 30063,70грн. інфляційних втрат та 2028,16 грн. судового збору.

3. Відмовити в решті позовних вимог.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.09.2015 р.

Суддя Король М.Р.